Справа № 740/5552/20

Провадження № 1-кп/740/40/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2022 року                                         м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

учасники кримінального провадження:

-прокурори – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

-потерпіла ОСОБА_7 ,

-представник потерпілої – ОСОБА_8 ,

-обвинувачений ОСОБА_9

-захисник ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині кримінальне провадження № 12018270180000979 від 04.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Донецьку, є громадянином України, має вищу освіту, є директором ТОВ «Клондайк груп», одружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

установив:

ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що 03.08.2018 року близько 20 год. 30 хв., керуючи власним автомобілем марки Mercedez-Benz Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Р-67 Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин у напрямку від с. Колісники до с. Зруб Ніжинського району на 84 кілометрі цієї дороги, усупереч вимогам п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), пп. «а» п. 14.2 (перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону) та п. 14.3 (водієві транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі – ПДР України), не впевнившись у безпеці виконання зміни напрямку руху та не надавши можливості водію автомобіля марки Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , який рухався за ним і вже розпочав виконання маневру обгону його автомобіля, став також виконувати маневр обгону автомобіля, що рухався попереду, та здійснювати виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого створив небезпеку для руху водію автомобіля марки Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , – ОСОБА_11 . Водій ОСОБА_11 за вказаних обставин не мав технічної можливості своїми односторонніми діями шляхом застосування гальмування уникнути зіткнення з автомобілем марки Mercedez-Benz Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому застосував маневрування та з метою уникнення зіткнення різко прийняв уліво, виїхавши частково на ліве узбіччя та в подальшому, рухаючись у стані заносу, автомобіль марки Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , винесло на праве узбіччя в правий кювет, де відбулося його перекидання, в результаті чого пасажир автомобіля марки Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , – ОСОБА_7 отримала такі тілесні ушкодження: перелом дистального кінця правої ключиці, забій попереково-копчикового відділу хребта у вигляді перелому L5 хребця, забій м`яких тканин тазу та обох стегон, забій нирок, які згідно з висновком експерта № 226 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 категорично не визнав своєї вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та надав показання, що того дня приїздив на своєму автомобілі Mercedez-Benz Sprinter у м. Ніжин по роботі. Коли сталася вказана подія, він вже повертався до м. Києва. Їхав по своїй правій смузі руху зі швидкістю приблизно 85 – 90 км/год, близько осьової лінії, бо узбіччя було в дуже поганому стані. Попереду нього на відстані приблизно 8 – 10 м рухалась вантажівка. Він побачив збоку автомобіль «Ауді», який обганяв його автомобіль, при цьому рухався приблизно 110 – 120 км/год. Коли автомобіль «Ауді» зрівнявся з ним, попереду в зустрічному напрямку було видно автомобіль, водій «Ауді» хотів заїхати між його автомобілем і вантажним, але дистанція між ними цього не дозволяла. Водій вантажного автомобіля почав з`їжджати на узбіччя, і він почав гальмувати, але водій «Ауді» змістився в лівий бік. Якби він не почав гальмувати, то автомобіль «Ауді» його б зачепив. У цей час він розширив дистанцію між ним і вантажним транспортом, але автомобіль «Ауді» мабуть натиснув гальми і його почало заносити, внаслідок чого він змістився з лівого у правий бік, проїхав між двома автомобілями (його і вантажним), перед ним і з`їхав у кювет. Він пригальмував, не зупинився, поїхав далі, бо поспішав, там були люди, які викликали швидку. Він не відчував себе винним у тому, що сталося. Вважає, що зробив усе можливе, щоб відвести сташні наслідки аварії. Потім його наздогнав автомобіль «Пежо» і водій почав погрожувати поліцією, говорив, що він винен у ДТП, тому він повернувся на місце події приблизно через 10 хв. Після цього приїхали працівники поліції, склали протокол, але посвідчення водія в нього не вилучали.

Подія сталася приблизно після 7-ї години вечора, дорожнє покриття було дуже погане, і погано було видно розмітку, лише на відстані до 15 м. Зустрічний транспорт було видно на відстані приблизно 200 – 400 м. Контакту між його автомобілем та автомобілем «Ауді» не було.

Стверджував, що на зустрічну смугу не виїжджав і не мав такого наміру, маневру обгону вантажівки та виїзду на зустрічну смугу руху він не виконував, лівого повороту не вмикав, вліво не зміщувався взагалі, жодними своїми діями не провокував це дтп.

Вважав, що водій «Ауді» втратив керування внаслідок того, що почав крутити кермом неправильно, бо різко повернув вліво і автомобіль різко занесло, та була дуже велика швидкість. Мабуть, коли водій «Ауді» почав здійснювати обгін його автомобіля, він не бачив дистанцію між його і вантажним автомобілями. Крім цього, дорожня полоса, в якій він рухався, була шириною 4 м, а зустрічна – 3 м, і це важливо, оскільки свідку ОСОБА_12 , який був дуже далеко позаду і не міг всього бачити, могло здатися, що він витісняє автомобіль «Ауді», але це вантажний автомобіль змістився вправо щоб пропустити автомобіль «Ауді», він рухався у своїй полосі і на зустрічну смугу не виїздив.

Під час судового розгляду кримінального провадження закінчилися строки давності, однак обвинувачений не заявляв клопотання про закриття кримінального провадження з цієї підстави, просив провести судовий розгляд і виправдати його; цивільний позов – не визнав.

При розгляді кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, оцінивши зібрані у справі докази в сукупності, у результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_9 не вбачається складу кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки його вина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, так як прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом допитані потерпіла та свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_9 .

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що 03.08.2018 близько 8-ї години вечора (8-15 – 8-20) вона їхала зі своїм чоловіком ОСОБА_11 та дочкою в автомобілі «Ауді» із с. Колісники до с. Зруб. За кермом був чоловік, вона з дочкою сиділи ззаду, вона справа. Швидкість авто була до 90 км/год. Все сталося швидко. Попереду «Мерседеса» не було автомобілів. Зустрічні авто були далеко. Чоловік увімкнув поворот, почав обганяти автомобіль жовтого кольору, високий «Мерседес». Коли автомобілі майже порівнялись, попереду десь на півметра був їхній автомобіль, «Мерседес» був близько до них і почав виштовхувати їхнє авто, їхати на них, він можливо їх не побачив, незрозуміло, але вважає, що це навмисно. Вона бачила збоку водія автомобіля «Мерседес», коли він почав їхати на них, її вікно було навпроти вікна водія «Мерседеса». Вони почали обгін, але він не дав їм цього зробити, зігнав на зустрічну смугу. Чоловік почав відходити вліво, щоб не було удару, з`їхав частково на узбіччя. Контакту між ними не було. Обвинувачений не дав їм завершити маневр, через це змінилася траєкторія їхнього руху. Потім їхнє авто поїхало вправо, перед «Мерседесом», і перевернулося, внаслідок чого вона отримала травми, і досі відчуває наслідки аварії, фізичний біль. Наскільки їй відомо, обвинувачений не спинився, його наздоганяв інший водій. Обвинувачений до цього часу не відшкодував шкоди.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що потерпіла – його дружина. Того дня він їхав з дружиною та дочкою на автомобілі «Ауді А4» на автодорозі між селами Колісники та Зруб, він був за кермом, їхав приблизно 90 – 92 км/год, не більше. Дочка і дружина сиділи на задньому сидінні, дружина справа. Попереду їхав вантажний автомобіль, за ним на відстані приблизно 20 м їхав «Мерседес спрінтер» жовтого кольору, він – за ними. Позаду нього на відстані приблизно 300 – 400 м їхав свідок ОСОБА_13 . На зустрічному напрямку автомобілі були далеко, на відстані приблизно 600 – 700 м. Дистанція між автомобілями доволяла обігнати. Він збирався обігнати лише «Спрінтер», увімкнув поворот і пішов на обгін. Коли капот його автомобіля зрівнявся з водійськими дверима (кабіною) «Мерседеса», то той почав їхати вліво на них і витіснив на узбіччя майже наполовину. Вважав, що водій «Мерседеса» побачив їх вже на узбіччі. Він повернув руль вліво, трохи пригальмував, перейшов на 4-ту передачу, з`їхав на обочину, межа була посередині авто, при цьому авто було кероване. Там було свіже асфальтове покриття – щебінь і смола, автомобіль розвернуло, потягло вправо, тоді він нажав повністю на гальма, руль не вивертав, тримав його. Їх понесло боком, кинуло на праву обочину, авто наче спливало, потім спіймало землю і перевернулося, стало на колеса. Дружину і дитину викинуло з авто. Біля них зупинилося багато авто, люди викликали швидку. Потім підійшов хлопець і повідомив, що наздогнав водія автомобіля «Спрінтера», для чого йому довелся їхати 160 км. Він бачив водія «Мерседеса» на місці події; коли приїхали проліцейські і швидка, він там був. Також показав, що їхав на 5-й передачі, а в момент події було «2 ухода», двічі переходив на передачу. Екстренне гальмування не застосовував, бо тоді було б зіткнення зі «Спрінтером».

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показав, що ця подія сталася давно, 2 – 3 роки тому, в теплу пору року (весна – осінь) в світлий час доби, хоч сонце вже заходило. Пам`ятає, як того дня їхав по Ніжинській об`їздній в бік московської траси, їхав приблизно 70 км/год, дорога була суха, рівна, розмітки не було, видимісь була добра, до 700 м. Його обігнав «Спрінтер» вантажний жовтий, без поворотника. Через декілька секунд його обігнав «Ауді», з поворотом. Відстань між ним і «Спрінтером» була 200 – 300 м. Попереду «Спрінтера» їхала фура, приблизно на відстані 40 м. На зустрічній смузі автомобілів не було. Він побачив увімкнений поворот автомобіля «Ауді» і той почав здійснювати обгін «Спрінтера», останній їхав у своїй полосі. Коли вони зрівнялися, водій «Спрінтера» почав їхати вліво без повороту. Водій «Ауді» взяв крайню ліву сторону, з`їхав на обочину, задню частину підкинуло, авто понесло зліва направо. Коли «Ауді» знаходилося на лівій полосі, на обочині, то «Спрінтер» почав гальмувати, це було на лівій смузі. «Ауді» вилетіло в кювет, але «Спрінтер» не зупинився, почав тікати. Він його наздогнав, при цьому довелося їхати зі швидкістю 180 км. Стверджував, що в якийсь момент авто «Спрінтер» їхав повністю по лівій зустрічній полосі, на відстані 20 см від обочини, а автомобіль «Ауді» знаходився правими колесами на краю обочини а лівими – на обочині. Підтвердив, що за його участю проводилися слідчі експерименти, він підписував протоколи. Вважав винним у дтп ОСОБА_9 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показав, що знає ОСОБА_16 по роботі, разом не працюють, але їх поєднує сфера діяльності – установка і обслуговування кондиціонерів. Пам`ятає, як вони їхали з м. Ніжина, куди приїздили по роботі, до Києва в автомобілі ОСОБА_9 і під його керуванням, їхали зі швидкістю близько 80 – 90 км/год, дорога була з ямами, не рівна. Він сидів справа від водія. У «Спрінтера» 2 вікна – водійське і пасажирське. Їх намагався обігнати автомобіль «Ауді», який їхав дуже швидко, близько 110 – 120 км/год, виїхав наполовину, був напівкорпусу попереду «Спрінтера», але не встигав обігнати фуру, яка їхала перед ними на відстані десь 7 – 9 м. Авто «Ауді» почало зміщуватись вліво на обочину, а потім різко вправо і перед ними вилетіло в кювет. Коли «Ауді» вилетіло в кювет, то в цей час проїхало зустрічне авто, до цього часу він не бачив зустрічного транспорту, бо попереду була фура. ОСОБА_9 не здійснював обгону фури, повороту не вмикав. Вважає, що дтп сталася з вини водія авто «Ауді», який перевищив швидкість і не впорався з керуванням. Також пам`ятає, як ОСОБА_9 гальмував, як фура зміщувалась праворуч, щоб дати можливісь «Ауді» проїхати. Вони пригальмували, але не зупинялись, поїхали далі. Коли проїхали 2 – 3 км, їх наздогнав інший водій і вони повернулися на місце події. Вони були в шоковому стані.

Судом безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, зокрема:

- рапорти інспектора-чоргового Ніжинського ВП від 03.08.2018 щодо повідомлень на службу 102;

- протокол огляду місця події від 03.08.2018, проведеного слідчим ОСОБА_17 за участю понятих – ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 з додатками – схемою та фототаблицею;

- висновок експерта від 12.11.2018 № 428, згідно з яким на момент дослідження в робочій гальмівній системі автомобіля марки Audi A4, р. н. НОМЕР_2 , несправностей, які б перебували в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не виявлено; на момент дослідження система рульового керування цього автомобіля знаходилась в працездатному стані, при якому відсутні несправності, які б перебували в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП;

- висновок експерта № 226 (розпочато 14.11.2018, закінчено 03.12.2018), відповідно до якого за наданою медичною документацією у ОСОБА_7 мались тілесні ушкодження у вигляді політравми: перелому дистального кінця правої ключиці, забій попереково-копчикового відділу хребта у вигляді перелому L5 хребця, забій мяких тканин тазу та обох стегон, забій нирок, що в комплексі за сукупністю відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, і могли утворитися за обставин ДТП;

- висновок експерта від 03.04.2019 № 19, згідно з яким розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Audi A4, р. н. НОМЕР_2 , у результаті пошкодження при ДТП станом на 03.08.2018 становить 105 119,38 грн; розмір втрати товарної вартості цього автомобіля в результаті пошкодження при ДТП станом на 03.08.2018 становить 0,00 грн; вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля в результаті пошкодження при ДТП станом на 03.08.2018 становить 193 647,32 грн;

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.03.2019, складений слідчим ОСОБА_20 за участю потерпілого ОСОБА_11 , представника потерпілої – ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_14 , у присутності двох понятих, відповідно до якого учасники зібралися на 84 км автодороги Чернігів-Прилуки-Пирятин, і ОСОБА_11 розповів про обставини ДТП, що сталася 03.08.2018. За допомогою автомобілів аналогічних моделей, які залучені для проведення слідчого експерименту на дорозі, показав їхнє взаємне розташування. Також свідок ОСОБА_14 розповів про відомі йому обставини ДТП, показав, в якому положенні знаходились автомобілі «Ауді» і «Мерседес» на дорозі під час руху. До протоколу додано схему розташування автомобілів;

- протокол проведення слідчого експерименту від 11.05.2019, складений слідчим ОСОБА_20 за участю потерпілого ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_14 , у присутності двох понятих, відповідно до якого учасники зібралися на місці події – на 48 км автодороги Чернігів-Прилуки-Пирятин між с. Зруб і Колісники. ОСОБА_11 показав траєкторію руху автомобіля «Мерседес спрінтер» з моменту зміни його напрямку руху до моменту досягнення його передньою лівою частиною смуги руху автомобіля «Ауді А4». Свідку ОСОБА_14 також запропоновано показати траєкторію руху автомобіля «Мерседес спрінтер». Установлено, що відстань, яку подолав автомобіль «Мерседес спрінтер», до перетину визначеної точки склала 12,32 м. До протоколу додано схеми розташування автомобілів;

- висновок експерта від 24.05.2019 № 162, відповідно до якого обраний водієм автомобіля Audi A4, р. н. НОМЕР_2 , – ОСОБА_11 боковий інтервал по відношенню до автомобіля Mercedes-Benz-Sprinter 316, р. н. НОМЕР_1 , був безпечним; водію автомобіля Audi A4 з технічної точки зору необхідно було діяти з урахуванням терміну «небезпека для руху», своєчасно виконувати вимоги п. 12.3 ПДР України. З технічної точки зору в діях водія автомобіля Audi A4 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України; дії водія автомобіля Audi A4 не перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП; водію автомобіля Mercedes-Benz-Sprinter 316 – ОСОБА_9 необхідно було діяти, виконуючи вимоги п. 10.1, 14.2 «а», 14.3 ПДР України, дії водія ОСОБА_9 не відовідали вимогам ПДР України; невідповідні дії водія автомобіля Mercedes-Benz-Sprinter вимогам п. 10.1, 14.2 «а», 14.3 ПДР України перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП;

- протокол проведння слідчого експерименту від 22.05.2020, складений слідчим ОСОБА_20 за участю свідка ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , у присутності двох понятих, який проведено з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин та механізму ДТП, що сталась 03.08.2018. До протоколу додано схеми;

- протокол проведення слідчого експерименту від 29.05.2020, складений слідчим ОСОБА_20 за участю свідка ОСОБА_14 , у присутності двох понятих, який проведено з метою перевірки і уточнення відомостей про параметри руху транспортних засобів. До протоколу додано схеми;

- висновок експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 20.08.2020 № 3042-3045/20-24, за яким експерт ОСОБА_21 дійшов таких висновків: у дорожній обстановці, що склалася, згідно з показами свідка ОСОБА_14 та водія ОСОБА_11 , останній при обгоні автомобіля Mercedes-Benz-Sprinter, вибрав від нього безпечний боковий інтервал; у дорожній обстановці, що склалася, водій ОСОБА_9 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1, 14.2 «а» ПДР України. Для виконання вимог п. 10.1, 14.2 «а» ПДР України у водія ОСОБА_9 не було перешкод технічного характеру. При цьому його дії з технічної точки зору не відповідають цим вимогам. Регламентація дій водія ОСОБА_9 щодо вимог п. 10.1, 14.2 «а» ПДР України згідно з його власним варіантом розвитку подій на місці ДТП не розгядалась із-за відсутності відомостей про його конкретні дії по керуванню своїм транспортним засобом безпосередньо перед настанням події ДТП; у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля Audi повинен був діяти відповідно до вимог розділу 14 «Обгін» ПДР України, зокрема, п. 14.2 з урахуванням п. 13.3, а з моменту виникнення небезпечної дорожньої обстановки – згідно з п. 12.3 ПДР України. Дії водія ОСОБА_11 під час ДТП не суперечать зазначеним вимогам ПДР України. У дорожній обстановці, що склалася, необережні дії водія автомобіля Mercedes – ОСОБА_9 , що не відповідають вимогам п. 10.1, 14.2 «а» ПДР України, є необхідними умовами і технічною причиною виникнення події даної ДТП. Експерт ОСОБА_21 допитувався в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, підтвердив свої висновки;

- протокол огляду предмету від 16.11.2020, складений слідчим ОСОБА_20 у присутності понятих, захисника ОСОБА_10 , власника майна – ОСОБА_9 , згідно з яким оглянуто автомобіль Mercedes-Benz-Sprinter 316, р. н.  НОМЕР_1 . До протоколу додано фототаблицю;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.11.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка керувала 03.08.2018 автомобілем «Мерседес Спрінтер» на автодорозі р-67, та з вини якого сталася ДТП;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.11.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка керувала 03.08.2018 автомобілем «Мерседес Спрінтер» на автодорозі р-67, та з вини якого сталася ДТП.

Крім цього, у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту допитано свідка ОСОБА_20 , який показав, що працює старшим слідчим Ніжинського РВП, переважно зі справами по ДТП. Зазначив, що на експертизу передавалися лише ті матеріали, які стосувалися дослідження. За потреби надаються всі матеріали, але такої необхідності не було. Під час слідчого експерименту Рокочій і Коворотний були поруч. При цьому автомобіль Рокочія не ставили на відстань 200 – 300 м. Деталі експериментів не пам`ятає, вказав, що у протоколах все зазначено, і, на його думку, небезпеку створив водій «Спрінтера». ОСОБА_9 тривалий час ухилявся від явки на виклики.

Судом також досліджено наданий стороною захисту висновок експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження від 23.04.2021 № ВЕ-12/2021, відповідно до якого експерт ОСОБА_22 зробив такі висновки. Пояснення водія автомобіля Audi – ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_14 в частині вказаних ними кількісних характеристик руху автомобіля Mercedes-Benz до пригоди з технічної точки зору неспроможні з причин, наведених у дослідницькій частині. Можливість оцінки розвитку даної пригоди (а також положення транспортних засобів відносно елементів проїзної частини в різні моменти розвитку пригоди) з боку водія автомобіля Peugeot (свідка ОСОБА_14 ), який знаходвся на відстані 300 м (відповідно до його пояснень) до автомобіля Mercedes-Benz та відповідно автомобіля Audi (який здійснював обгін автомобіля Mercedes-Benz) за умови, що дана пригода мала місце в темну пору доби (при якій могла мати місце недостатня видимість в напрямку руху даного транспортного засобу), викликає сумнів (з технічної точки зору) та потребує перевірки на предмет оцінки можливості з боку даного свідка встановити з указаної відстані (300 м) наведені ним параметри руху обох транспортних засобів до пригоди. Оцінити (на предмет технічної можливості) пояснення водія автомобіля Mercedes-Benz – ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_15 (пасажира автомобіля Mercedes-Benz) щодо вказаних ними характеристик розвитку пригоди експертним шляхом неможливо з причин, наведених у дослідницькій частині. За обставин виникнення даної пригоди, що викладені в наданих на дослідження матеріалах справи (в частині обставин виникнення пригоди), в даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля Audi – ОСОБА_11 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 та (або) 14.2 «в» ПДР України. Ураховуючи механізм розвитку даної пригоди, дії водія ОСОБА_23 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 12.1 та (або) 14.2 «в» ПДР України, і така невідповідність знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Дії водія ОСОБА_23 також не відповідали вимогам п. 12.9 «б» ПДР України. У діях водія автомобіля Mercedes-Benz – ОСОБА_9 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної події. У судовому засіданні за клопотанням сторони захисту допитувався експерт ОСОБА_22 , який підтвердив свої висновки.

Разом з цим у судовому засіданні досліджено за клопотанням сторони захисту надані фотокартки стану дорожнього покриття. Також досліджено висновок службового розслідування за фактом ДТП за участю поліцейського ОСОБА_11 , що мала місце 03.08.2018 між селами Колісники та Зруб, пояснення ОСОБА_11 .

Згідно з положеннями ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Об`єктивно з`ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки обвинувачення ґрунтується на припущеннях, матеріали справи містять низку протиріч, у тому числі й щодо особи, винної в ДТП.

Експертним шляхом та внаслідок дослідження всіх доказів у справі судом не встановлено в діях ОСОБА_9 невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням ДТП, а надані прокурором докази не підтверджують поза розумним сумнівом його вини у цій події.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Загальними засадами кримінального провадження за змістом ст. 7 КПК України є, зокрема, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 цього Кодексу, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно зі ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Частинами 1, 2 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у  вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні від 06 грудня 1998 року «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб під час виконання своїх обов`язків, судді не розпочинали розгляду справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування покладено на сторону обвинувачення.

Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії», рішення від 25 липня 2000 року).

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Частина перша статті 286 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_9 , передбачає настання кримінальної відповідальності за наявності трьох умов: суспільно небезпечного діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); суспільно небезпечних наслідків (заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості); причинного зв`язку між діянням і наслідками.

Основним безпосереднім об`єктом даного злочину є безпека дорожнього руху та експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи.

При цьому порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог ПДР України або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому необхідно встановити причинний зв`язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, що настали.

Аналіз норми статті 286 КК України свідчить, що цей злочин належить до злочинів з так званим матеріальним складом. Тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і отже, перебувають з ними у причинному зв`язку. Якщо такого зв`язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали.

Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі № 163/1753/17  зазначив, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Суд вважає, що зібрані та надані суду докази не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесне ушкодження потерпілій, а тому суд тлумачить сумніви на користь обвинуваченого.

Сторона обвинувачення, вказуючи на порушення обвинуваченим ОСОБА_9 вимог п. 10.1., пп. «а» п. 14.2, 14.3 ПДР України, не довела цих обставин, як і причинного зв`язку між діями водія ОСОБА_9 та наслідками, що настали. Надані стороною обвинувачення докази, досліджені судом, з урахуванням інших доказів, зібраних під час судового розгляду, на думку суду, ставлять під сумнів висновки сторони обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_9 порушення ПДР України, які б знаходились в безпосередньому причинному зв`язку з отриманими потерпілою тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП.

Зокрема, слушними є доводи сторони захисту щодо обсягу матеріалів, за якими проводилась експертиза від 20.08.2020 № 3042-3045/20-24, що вказує на її неповноту з урахуванням змісту. Так, сторона обвинувачення надала для дослідження обставин ДТП не всі матеріали кримінального провадження. Експерт у висновку зазначив, що у наданих на дослідження матеріалах справи відсутні відомості щодо прийомів керування водієм автомобіля Audi, які ОСОБА_11 застосував з моменту максимального відхилення керованого транспортного засобу ліворуч та максимального зближення з автомобілем Mercedez-Benz Sprinter.

У письмових поясненнях старшого сержанта ОСОБА_11 від 28.08.2018 року він зазначив, що автомобіль Mercedez-Benz Sprinter без повороту почав з`їжджати у його бік. Щоб уникнути зіткнення він прийняв ліву сторону і пригальмував. Водій Mercedez-Benz Sprinter виїхав на його бік, після чого він був змушений з`їхати в ліву сторону на узбіччя і почав гальмувати, перейшовши на нижчу передачу. Ненадання слідством усіх матеріалів справи досудового розслідування експерту унеможливило останньому дослідити весь механізм ДТП, внаслідок чого висновок сторони обвинувачення є неповним.

Також з аналізу показань свідка ОСОБА_11 та висновку експерта ОСОБА_21 від 20.08.2020 року вбачається, що дані докази не узгоджуються між собою, оскільки з висновку експерта слідує, що в одному випадку при обранні 0,6 с мінімального значення нормативного ситуаційного часу реакції водія автомобіля Audi для даної дорожньої обстановки, останній не встигав задіяти систему рульового керування та гальма, в іншому випадку при 0,3 с мінімально можливому нормативному часі реагування водія автомобіля Audi на зміну дорожньої ситуації – встигав задіяти системи рульового керування та гальма, внаслідок чого не перебував в аварійній ситуації, у той час, коли з вищевказаних пояснень від 28.08.2018 року слідує, що водій ОСОБА_11 з початку моменту виникнення небезпеки встиг задіяти й систему рульового керування, і гальма, і перейти з п`ятої на четверту передачу, залишаючись увесь цей час на смузі обгону та/або зустрічній смузі та лише потім з`їхав на ліве узбіччя так, що край проїжджої частини дороги знаходився по середині автомобіля Audi. Таким чином, висновок експерта від 20.08.2020 року ОСОБА_21 зроблений при неповному дослідженні матеріалів кримінального провадження.

Разом з цим висновок експерта на замовлення сторони захисту зроблений за всіма наявними матеріалами кримінального провадження, і він вказує на невинуватість ОСОБА_9 у цій події.

Крім цього, під час слідчих експериментів свідок ОСОБА_14 не перебував на відстані 200 – 300 м від місця події, а тому залишилось неперевіреним питання його об`єктивної можливості бачити достатньо чітко всю дорожню обстановку попереду за участю автомобілів «Ауді» та «Мерседес».

Під сумнів суд ставить і момент виникнення небезпеки. Зі слідчих експериментів за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_14 слідує, що момент виникнення небезпеки розпочався, коли автомобіль Mercedez-Benz Sprinter знаходився попереду автомобіля Audi на відстані 1,3 м ( ОСОБА_11 ) та 1,2 м ( ОСОБА_14 ). Проте означене вступає у протиріччя з показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка під час судового засідання показала, що бачила обличчя обвинуваченого водія ОСОБА_9 , що свідчить про те, що автомобіль Audi A4 не перебував від Mercedez-Benz Sprinter на вищезазначеній відстані, а навпаки був попереду нього, що узгоджується з показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_15 .

Суд вважає, що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 не відповідали вимогам п. 10.1, пп. «а» п. 14.2, п. 14.3 ПДР України, а навпаки із наведених і не спростованих доказів кримінального провадження вбачається, що він своїми діями не впливав на механізм розвитку даної події і його дії не знаходяться в причинному зв`язку з її наслідками. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Таким чином, проаналізувавши в цілому всі вищезазначені докази, надані як стороною обвинувачення, так і захисту, суд дійшов висновку, що такі обов`язкові ознаки об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, як діяння у виді порушення обвинуваченим ОСОБА_9 правил безпеки дорожнього руху, а також причинний зв`язок між цим діянням та наслідками у виді спричинення тілесного ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_7 – не доведені.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правовопрушення, що визначено ч. 3 ст. 373 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд вважає, що достатні підстави для ухвалення обвинувального вироку відносно обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України – відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_9 підлягає визнанню невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу – підлягає залишенню без розгляду, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Вирішуючи питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне на підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати на проведення експертиз віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 2, 7, 22, 26, 368 – 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдати за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу – залишити без розгляду.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 13 789,28 грн віднести на рахунок держави.

Речові докази – автомобіль Mercedez-Benz Sprinter 313 залишити за належністю власнику ОСОБА_9 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1