РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року                                                                                      справа № 580/9860/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якій позивач просить:

-           визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 06.12.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3539 гривень 84 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3539 гривень 84 копійки за період з 01.03.2018 року по 06.12.2019 року включно в сумі 75021 гривня 77 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з фізнчннх осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем, на виконання рішення суду у справі №580/2541/20 було здійснено виплату індексації за період з 01.03.2018р. року по 06.12.2019р. у неналежному розмірі. Представник позивача вказав, що оскільки з 01.03.2018р. розмір індексації перевищив розмір підвищення грошового забезпечення, їх різниця склала - 3539,31 грн., у зв`язку із чим вказана сума мала нараховуватись щомісячно у фіксованому розмірі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.12.2021р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що  індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 06.12.2019 р. нарахована та виплачена на виконання рішення суду у справі №580/2541/20, у зв`язку із чим задоволення позовних вимог призведе до виплати позивачу індексації за спірний період два рази. Представник відповідача вказав, що для розрахунку індексації у місяці підвищення посадового окладу здійснюється порівняння суми підвищення не з лютого 2018 року, а в умовах березня 2018 року. У відповідності до Додатку 4 Постанови №1078 необхідно порахувати теж саме грошове забезпечення в березні 2018 року проте за умови, що посадовий оклад не змінився. Індексація у березні 2018 року не нараховувалась у зв`язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації у місяці підвищення доходу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з посвідченням від 01.09.2015р. серії НОМЕР_2 позивач має статус учасника бойових дій.

Відповідно до витягу з послужного списку позивач зарахований на військову службу з 30.07.1999р.. В спірний період з 01.03.2018р. до 06.12.2019р. перебував на посадах:

з 27.09.2017р. до 03.11.2019р. начальник служби метрології та стандартизації штабу;

з 03.11.2019р. до 06.12.2019р. начальник служби метрології та стандартизації штабу.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2019р. №276 підтверджується, що позивача виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення, передбачено провести відрахування коштів із грошового забезпечення за 70 діб відпустки, за період 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення та провести інші виплати.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.09.2020р. у справі №580/2541/20 (набрало законної сили за наслідками апеляційного оскарження — 26.04.2021р.) зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. до 06.12.2019р. з урахуванням висновків суду у цьому рішенні з застосуванням  базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до березня 2018 року - січень 2008 року, та для періоду з березня 2018 року до грудня 2019 - базовий місяць - березень 2018року.

На виконання рішення суду, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 83 884,70 грн., про що свідчить повідомлення про надходження коштів АТ “Приватбанк”, наявне у матеріалах справи.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2021р. №350/205/128/481, індексація позивачу у березні - листопаді 2018 року — 0,00 грн., у грудні 2018- лютому 2019 — 71,08 грн., у березні 2019- червні 2019 — 134,47 грн., липні 2019-листопаді 2019 — 206,72 грн., грудні 2019- 41,91 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 06.12.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3539,84 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2  статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України  визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992р. (далі - Закон України №2232-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до  статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991  (далі - Закон України №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені  законом  пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3  статті 9 Закону України №2011-ХІІ,  до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України  гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає  Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991  (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

У відповідності до  статті 2 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до  статті 4 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього  Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону України №1282-ХІІ  встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до  статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003  (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

При вирішенні спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018р., затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, внаслідок чого збільшилось грошове забезпечення всіх категорій службовців.

Отже, починаючи з березня 2018 року збільшилось грошове забезпечення позивача та змінився базовий місяць для нарахування індексації.

У позові представник позивача наполягає на тому, що при індексації грошового забезпечення належить застосовувати щомісячну фіксовану індексацію в розмірі 3539,84 грн., оскільки з 01.03.2018р. розмір індексації перевищив розмір підвищення грошового забезпечення, їх різниця склала - 3539,31 грн., у зв`язку із чим вказана сума мала нараховуватись щомісячно у фіксованому розмірі.

Суд враховував, що Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин (з березня 2018 року по грудень 2019 року) не містили в собі такого поняття як фіксована сума індексації.

Зазначений термін використовувався у додатку 4 Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів до Порядку, однак лише у редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів було внесено зміни до Порядку, у тому числі викладено в новій редакції додаток 4 Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів.

Таким чином, позовні вимоги позивача ґрунтуються на положеннях Порядку в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок на суму 75021,77 грн., із розрахунку суми індексації у березні 2018р. у розмірі 4463,15 грн. на підставі листа Мінсоцполітики від 29.12.2017р. №122/0/66-17, який не є нормативно-правовим актом, носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер.

Вказаний висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду висловлений у постанові від 11.02.2020р. у справі №210/3268/15-а.

Натомість  належних доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, позивач не надав.

Як встановлено вище судом, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2021р. №350/205/128/481, індексація позивачу була нарахована та виплачена у березні - листопаді 2018 року - 0,00 грн., у грудні 2018- лютому 2019 - 71,08 грн., у березні 2019- червні 2019 - 134,47 грн., липні 2019-листопаді 2019 - 206,72 грн., грудні 2019- 41,91 грн.

Суд зазначає, що оскільки індексація за період з 01.03.2018р. по 06.12.2019р. була нарахована та виплачена з урахуванням базового місяця - березня 2018 року, у суду відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність при обчисленні індексації позивача у вказаний період.

Що ж до вимог щодо виплати індексації у заявленій позивачем сумі, суд зазначає, що в даному випадку, розрахунок сум індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача.

При цьому як уже зазначалось вище, визначення розміру індексації, що належить до виплати позивачу належить до компетенції відповідача, як органу, який виплачував позивачу грошове забезпечення, відтак позовні вимоги в  частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити фіксовану індексацію грошового забезпечення 3539,84 грн. за період з 01.03.2018 року по 06.12.2019 року включно в сумі 75021,77 грн., суд вважає необґрунтованими та такими, в задоволенні яких належить відмовити.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про не обгрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

                                                                  ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя                                                                                                   Марина БІЛОНОЖЕНКО