РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03 червня 2022 року                                                                                     справа № 580/6655/21

  м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ПАТ "НАСК "ОРАНТА" до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось ПАТ "НАСК "ОРАНТА" (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач), в якій просить:

- зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з транспортного засобу ВАЗ 21099, шасі ХТА2109900Y2624473, д.н.з. НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що є власником  транспортного засобу ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , при спробі здійснити продаж якого було з`ясовано, що на автомобіль накладено арешт. Позивач вказує, що Листом від 07.06.2021 року відповідач повідомив, що станом на 07.06.2021 року на виконанні перебували відкриті виконавчі провадження відносно Позивача та завершені до 31.12.2017 року. Позивач вказує, що в порушення вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», службова особа не належним чином поставилась до виконання своїх обов`язків, проявила бездіяльність, а саме не провела закінчення виконавчого провадження, відповідно до якого було накладено арешт на транспортний засіб ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 22.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснити за правилами  спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та зобов`язано Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), до початку розгляду справи по суті надати до суду засвідчену у встановленому законом порядку копію матеріалів виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на транспортний засіб ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , та надати пояснення стосовно учасників виконавчого провадження в межах якого накладено арешт на вказаний транспортний засіб.

Ухвалу про відкриття провадження отримано державним виконавцем - 03.11.2021р.

Станом на 15.12.2021р. від відповідача відзив на позов до суду не надходив, а також витребувані судом докази (матеріали ВП в межах якого накладено арешт на транспортний засіб ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , та пояснення стосовно учасників виконавчого провадження в межах якого накладено арешт на вказаний транспортний засіб) до суду державним виконавцем не надано,  у зв`язку із чим ухвалою суду від 15.12.2021р. витребувано повторно вищевказані докази та встановлено строк для їх надання.

Також ухвалою суду від 15.12.2021р. позовну заяву ПАТ "НАСК "ОРАНТА" до - залишено без руху після відкриття провадження, для подання позивачем до Черкаського окружного адміністративного суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, доказів на підтвердження набуття позивачем права власності на транспортний засіб ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху від 15.12.2021р., позивач надав до суду свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , згідно якого власником транспортного засобу ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1  є “ОРАНТА” НАСК Черкаська обласна дирекція, у зв`язку із чим, згідно ухвали від 03.06.2022р.  судом продовжено розгляд справи.

Від відповідача надійшов лист від 22.12.2021р. №20.25-35/74303, яким повідомлено, що на виконанні у відповідача перебували відкриті виконавчі провадження відносно позивача, однак виявлені виконавчі провадження завершені до 31.12.2017р. та знищені.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , власником транспортного засобу ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1  є “ОРАНТА” НАСК Черкаська обласна дирекція.

Згідно картки арешту ТЗ, на транспортний засіб ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 накладено арешт Центральним РВ ДВС.

07.06.2021р., за наслідками звернення позивача про надання інформації щодо надання виконавчого провадження згідно якого накладено арешт на вищевказаний ТЗ, відповідач листом 07.06.2021р. №6526/20.25-35/33682 повідомив позивача, що  транспортний засіб арештовано на підставі постанови Центрального ВДВС за вих.№31796 від 02.09.2010р. Повідомлено, що на виконанні у відповідача перебували відкриті виконавчі провадження відносно Позивача, однак виявлені виконавчі провадження завершені до 31.12.2017р. та знищені.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з транспортного засобу ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 протиправною, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на момент накладення арешту правовідносин регулювались Законом України "Про виконавче провадження"№606-XIV.

Стаття 55 цього Закону визначала, що арешт майна боржника застосовується, зокрема, для забезпечення збереження майна  боржника,  що  підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Арешт   на   майно   боржника   може   накладатися  державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна  боржника  та  оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

 Державним виконавцем  за постановою про відкриття виконавчого провадження  або  за  постановою  про  арешт  майна  боржника   та оголошення  заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими  документами  з  урахуванням витрат,  пов`язаних  з  проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.  У разі потреби  постанова,  якою  накладено  арешт  на  майно боржника та оголошено заборону  на  його  відчуження,  надсилається  державним виконавцем  до  органу  нотаріату та інших органів,  що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копія постанови державного  виконавця  про  арешт  коштів  чи майна  боржника  не  пізніше  наступного  після  її  винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших  фінансових установ  або  органів,  зазначених  у  частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна  боржника може  бути  оскаржена  боржником  начальнику  відповідного  органу державної    виконавчої    служби,    якому    він   безпосередньо підпорядкований,  або  до  суду  у  10-денний  строк.

Частиною першою статті 50 Закону №606-XIV було передбачено, що у разі   закінчення   виконавчого   провадження   (крім направлення виконавчого  документа  за  належністю  іншому  органу державної  виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про   визнання   боржника   банкрутом  і  відкриття  ліквідаційної процедури,  закінчення  виконавчого  провадження за рішенням суду, винесеним  у  порядку  забезпечення  позову  чи  вжиття запобіжних заходів,  а  також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат,  пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення   виконавчого  документа  до  суду  або  іншого  органу (посадовій  особі),  який  його  видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи  примусового  виконання  рішення,  а також провадяться інші дії,  необхідні  у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно  боржника,  у  постанові  про  закінчення виконавчого  провадження  або  повернення виконавчого документа до суду  або  іншого  органу  (посадовій  особі),  який  його  видав, державний  виконавець  зазначає про зняття арешту,  накладеного на майно боржника.  (ч.2 ст. 50 Закону №606-XIV).

Аналогічні за змістом норми містить й чинна редакція ст. 40 Закону України від 02.06.2016р. №1404 "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, який був чинним станом на час винесення оскаржуваної постанови (далі за текстом - Порядок), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Аналогічні положення містяться і в чинних на час судового розгляду даної справи Правилах ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 (п.п. 1, 2 розділу ХІ).

За приписами п.1, 2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016р. це Положення, розроблене відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», та визначає механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження.

Автоматизована система виконавчого провадження - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ХІІ Положення незавершені виконавчі провадження, відомості про які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, підлягають перенесенню до Системи.

Підлягають перенесенню до Системи виконавчі провадження, за якими скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що в разі закінчення виконавчого провадження, державний виконавець при винесенні відповідної постанови, зазначає в ній, зокрема, про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Після чого, завершене виконавче провадження, після спливу трирічного строку, який обчислюється з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством, підлягає знищенню. При цьому, незавершені виконавчі провадження підлягають перенесенню до Системи.

Суд зазначає, що підставою звернення позивача до суду з цим позовом слугувала неможливість продажу позивачем, належного йому транспортного засобу ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , з огляду на накладення на вказаний транспортний засіб арешту постановою Центрального РВ ДВС м. Черкаси від 02.09.2010р. Вих. №31796, про що свідчить картка арешту ТЗ.

Так, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи ухвалою суду від від 15.12.2021р. було витребувано від відповідача засвідчену у встановленому законом порядку копію матеріалів виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на транспортний засіб ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .

На виконання вимог вказаної ухвали суду від відповідача надійшов лист від 22.12.2021р. №20.25-35/74303, яким повідомлено, що проведеною перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебували відкриті виконавчі провадження відносно ПАТ HACK «ОРАНТА», однак серед знайдених виконавчих проваджень не вдалося виявити постанову 2010 року, яка слугувала б підставою арешту транспортного засобу ВА3321099, шассі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .

Звертаємо Вашу увагу, що виявлені виконавчі провадження завершені до 31.12.2017.

Таким чином, аналізуючи всі встановлені судом обставини, на підставі наявних в матеріалах справи доказів (наданих, зокрема, відповідачем на вимогу суду), відповідно до яких на виконанні у відповідача (органі виконавчої служби, яким видано оскаржувану постанову) не перебуває жодного виконавчого провадження, за яким позивач є боржником, враховуючи відсутність відомостей про знищення виконавчого провадження, в межах якого винесено оскаржувану постанову від 05.04.2011р., а також будь-яких відомостей про таке виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження (куди вносяться відомості виключно про незавершені виконавчі провадження), суд доходить висновку про те, що виконавче провадження, в межах якого було винесено оскаржувану постанову від 02.09.2010р.,  було закінчено та після спливу трирічного строку, встановленого для його зберігання знищено, що додатково підтверджується відсутністю будь-яких відомостей про останнє в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

При цьому, всупереч наведеним вище положенням ст. 50 Закону №606-XIV, державним виконавцем при винесенні постанови про закінчення даного виконавчого провадження (існування якої є логічним, з огляду на наведені обставини) не було вжито заходів щодо зняття арешту, накладеного на майно позивача.

Частиною 4 статті 59 чинного Закону №1404-VIII визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державно

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону № 1404-VIII, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч.2 ст. ст.59 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, судове рішенням про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття арешту з такого майна постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Положеннями ст.41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Також, за ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати й заборона відчуження майна позивача, а саме транспортного засобу ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому, як вже встановлено судом, на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача, так само як і постанови про арешт майна, якою накладено арешт на ТЗ, належний позивачу.

Відтак, наведені обставини свідчать, по-перше, про відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на автомобіль позивача, по-друге, існування арешту вказаного автомобіля позивача при визнанні відповідачем факту відсутності перебування на виконанні у нього будь-яких виконавчих проваджень, за якими позивач є боржником та, відповідно, відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на майно позивача, порушує саму мету застосування відповідної процедури.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначених обставин, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зняти арешт з транспортного засобу ВАЗ 21099, шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .

Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов належить задовольнити повністю, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 2379,00 грн, що підтверджується оригіналом платіжного доручення від 17.08.2021р. №41612, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2270 грн. (належний розмір ставки судового збору за подання немайнового позову юридичною особою у 2021 році, встановленої п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI).

Керуючись статтями 12, 72-77, 242- 243, 245-246, 255, 271, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18018, м. Черкаси, просп. Хіміків, буд. 50, к. 515) зняти арешт з транспортного засобу ВАЗ 21099, шасі ХТА2109900Y2624473, д.н.з. НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18018, м. Черкаси, просп. Хіміків, буд. 50, к. 515) на користь ПАТ “НАСК “ОРАНТА” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ – 00034186) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя                                                                                                    Марина БІЛОНОЖЕНКО