ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року Справа № 160/3362/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                        Віхрової В.С.,      

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2022 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 37806243) №12032300012621 від 29.12.2021 року про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Ірландії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 37806243) оформити та видати громадянину Ірландії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову посвідку на постійне проживання в Україні.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, як таким, що не містить чіткого формулювання суті та обставин допущеного порушення та мотиви, за яких було прийнято рішення. Вказує, що в оскаржуваному рішенні відповідачем лише формально зазначено, що позивач надав завідомо неправдиві відомості, підроблені документи або встановлено факт скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію. На думку позивача, в порушення приписів п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321, відповідач не зазначив, які саме незаконні дії вчинив позивач та в чому це виявилось. За таких обставин формулювання підстав для відмови у видачі посвідки має невизначений характер та оскаржуване рішення видано лише з формальних підстав. Позивач вказує, що відповідач у спірних правовідносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, прийнявши протиправне рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, а тому суд вправі прийняти рішення про зобовязання державного органу видати посвідку на постійне проживання.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

29.03.2022 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування правової позиції зазначив, що 21.12.2021 року за вих. №1217/4263-21 Самарським відділом у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області направлено на адресу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області запит з проханням підтвердити законність видачі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 виданої 08.10.2004, УГІРФО ГУ МВС в м. Києві. Листом №8010.6.1/108392-21 від 22.12.2021 року Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, який надійшов на адресу Самарського відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області повідомлено, що відносно гр. Ірландії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.11.2021 року прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну. На момент отримання неповнолітнім ОСОБА_4 дозволу на імміграцію про факт його перебування в громадянстві України повідомлено не було. Як наслідок, 08.11.2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення №270 про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане гр. Ірландії ОСОБА_4 30.12.2021 року за вих.№1201.3.1-14813/12.3-21 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області позивачу направлено копію рішення №12032300012621 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання прийнятого відносно гр. Ірландії ОСОБА_5 , на підставі пп. 9 п. 62 Порядку №321. Відповідач вказує, що при винесенні рішення №12032300012621 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання прийнятого відносно гр. Ірландії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач діяв з урахуванням імперативним норм, визначених пп. 9 п. 62 Порядку №321.

29.03.2022 року представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 року у задоволенні заяви Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

У зв`язку з веденням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», продовженням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовженням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 18.04.2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», розгляд справи здійснено 02.06.2022 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дублін, Ірландія.

Особу позивача встановлено на підставі паспорту для виїзду за кордон громадянина Ірландії серії НОМЕР_2 , дата видачі 07.03.2017 року, строк дії по 06.03.2022 року.

08.10.2004 року Міністерством внутрішніх справи України позивачу було видано тимчасову посвідку на постійне проживання на території України серії НОМЕР_1 безстроково.

21.12.2021 року ОСОБА_6 звернувся до Самарського відділу у м. Дніпрі ГУДМС у Дніпропетровській області із заявою-анкетою №205029998 про обмін посвідки на постійне проживання. Підставою обміну позивачем визначено – непридатність посвідки на постійне проживання для подальшого використання.

29.12.2021 року Управлінням у справах іноземців та обсіб без громадянства Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення №12032300012621 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 9 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у видачі посвідки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» №321 від 25 квітня 2018 року (далі Порядок №321).

Пунктом 1 Порядку №321 зазначено, що посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до приписів п. З Порядку №321, посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.

Пункт 7 Порядку №321 передбачає, що обмін посвідки здійснюється у разі непридатності посвідки для подальшого використання.

За оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін справляється адміністративний збір у розмірах, установлених законодавством (п. 8 Порядку №321).

Так, відповідно до п. 40 Порядку №321 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2,4-6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті З цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2,4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Пунктом 42 Порядку №321 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Абзацом 2 п. 43 Порядку №321 передбачено, що у разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.

Як встановлено судом, року громадянин Ірландії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав до Самарського відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області заяву-анкету №205029998 про обмін посвідки на постійне проживання, підстава обміну - непридатність посвідки на постійне проживання для подальшого використання.

21.12.2021 року за вих. №1217/4263-21 Самарським відділом у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області направлено на адресу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області запит з проханням підтвердити законність видачі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 виданої 08.10.2004, УГІРФО ГУ МВС в м. Києві.

Відповідно до п. 45 Порядку №321 перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

Листом №8010.6.1/108392-21 від 22.12.2021 року Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, який надійшов на адресу Самарського відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області повідомлено, що відносно гр. Ірландії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.11.2021 року прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

08.11.2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області складено висновок, яким встановлено, що дозвіл на імміграцію позивач отримав 17.12.2003 року відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як особа, яка є сином громадянки України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Тобто, особа набуває громадянство України за народженням автоматично. Процедура оформлення набуття громадянства України лише підтверджує факт набуття громадянства України.

Згідно зі статтею 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» одним з основних принципів законодавства України про громадянство є принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна. Цим пунктом також установлено правило: якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Однак, на момент отримання неповнолітнім ОСОБА_4 дозволу на іміграцію про факт його перебування в громадянстві України повідомлено не було. Вказаний факт встановлено висновком за результатами вивчення матеріалів справи про надання дозволу на іміграцію в Україну громадянину Ірландії ОСОБА_4 , затвердженим т.в.о. начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, складання якого передувало прийняттю рішення про скасування дозволу на іміграцію в Україну.

В подальшому, 08.11.2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення №270 про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане гр. Ірландії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 та 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

Суд звертає увагу, що надання правової оцінки рішенню №270 від 08.11.2021 року Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області не є предметом спору у цій справі. А тому суд не досліджує процедуру та підстави прийняття рішення №270 від 08.11.2021 року.

Згідно п. 46 Порядку №321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

29.12.2021 року Управлінням у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №12032300012621 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання відносно гр. Ірландії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пп. 9 п. 62 Порядку №321.

Суд зазначає, що визначена в оскаржуваному рішенні підстава відмови з посиланням на пп. 9 п. 62 Порядку №321 містить наступне нормативне визначення: територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію.

Оскільки судом встановлено, що позивачу скасовано дозвіл на імміграцію Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області рішенням №270 від 08.11.2021 року, яке позивачем не оскаржено та є чинним, у відповідача була наявна законодавчо визначена підстава для відмови в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.

Оскаржуване рішення є обгрунтованим та таким, що прийнято у відповідності до норм Порядку №321.

Більше того, суд звертає увагу, що позивач просив за заявою-анкетою №205029998  від 21.12.2021 року здійснити обмін посвідки на постійне проживання.

Однак, посвідка, яку позивач просив обміняти скасована, а тому підстав для обміну та видачі нової посвідки у відповідача не було.

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку незгоди зі скасуванням посвідки на постійне проживання, позивач вправі оскаржити відповідне рішення про скасування дозволу на іміграцію.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, б. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                   В.С. Віхрова