Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 194/329/15-ц

провадження № 61-3753св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача -Пац Євгенія Олегівна,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тернівського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Солодовник І. С. від 06 липня

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., від 29 березня

2022 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У березні 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNQ0GK00000178, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 28 000 доларів США строком до 24 вересня 2027 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № DNQ0GK00000178 24 вересня 2007 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори поруки. Позивач вказував, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 06 лютого 2015 року має заборгованість у розмірі 50 876,48 доларів США, яка складається з: 36 797,17 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 238,23 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 784,00 долари США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9 057,08 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив судстягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2007 року № DNQ0GK00000178 у розмірі

50 876,48 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України складало 1 176 772,98 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд позбавлений можливості перевірити правові підстави звернення позивача до суду з цим позовом, а також обґрунтованість і відповідність умовам договору нарахованої заборгованості станом на 06 лютого 2015 року, її розмір та складові частини. Місцевий суд зазначив, що при проведенні судово-економічної експертизи встановлено відсутність повної інформації у документах бухгалтерського обліку АТ КБ «Приватбанк» щодо обліку заборгованості та суперечливі і неузгоджені дані щодо відображення заборгованості в наявних документах між собою. Взявши до уваги надані відповідачами квитанції про сплату кредитної заборгованості, які не відображені у розрахунку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором є недоведеними і необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив всі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, врахував, що відповідачі заперечували щодо стягнення з них заборгованості за кредитним договором № DNQ0GK00000178 від 24 вересня 2007 року, а позивач не надав на вимогу суду витребуваних доказів та не підтвердив розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 06 лютого 2015 року належними та допустимими письмовими доказами. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновок експерта, яким було встановлено необґрунтоване збільшення за основним боргом, не відображення сум погашення основного боргу та загальних розмірів здійснення платежів по кредиту у розрахунку заборгованості станом на 06 лютого 2015 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у квітні 2022 року, АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 401/9687/12,

від 05 вересня 2018 року у справі № 630/266/15-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди помилково поклали в основу оскаржених рішень висновок судово-економічної експертизи

від 19 листопада 2020 року № 3051, який не може бути належним та допустимим доказом, оскільки складений з порушенням вимог законодавства та містить численні помилки. Крім того, суди не надали оцінку висновку експертизи у сукупності з іншими доказами та не врахували, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та закону. Заявник звертає увагу на погоджені сторонами строки та порядок повернення кредитних коштів, вказує, що експертиза була проведена за невірною методикою з врахуванням неоднакових платежів за графіком, у той час як за умовами кредитного договору передбачено погашення боргу ануїтетними платежами. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що судами не враховано, що кредитні кошти не повернуті, а відповідачі фактично були звільнені від відповідальності за невиконання умов кредитного договору.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 вересня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ DNQ0GK00000178 від 24 вересня 2007 року, у відповідності до пункту 1.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахувати на рахунок, зазначений

у пункті 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені у розділі 7 договору.

Пунктом 7.1 зазначеного вище кредитного договору передбачено, що банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти готівкою через касу на строк з 24 вересня 2007 року по 24 вересня 2027 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 28 тис. доларів США на придбання житлового будинку, а також у розмірі 6 тис. доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених

пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 цього договору. Погашення заборгованості за кредитом, відсотками, винагородою та комісією здійснюється щомісяця в період з 21 по 28 число кожного місяця у сумі 348,71 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

№ DNQ0GK00000178 від 24 вересня 2007 року між банком та

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 24 вересня 2007 року було укладено договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов`язалися перед кредитором відповідати за виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № DNQ0GK00000178 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

За змістом пунктів 11, 12 договорів поруки вони діють до повного виконання зобов`язань за кредитним договором, порука за цим договором припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Згідно з пунктом 16 договорів поруки сплата платежів за кредитним договором здійснюється в строк до 24 вересня 2027 року або у строки згідно графіку погашення кредиту (додаток 1 до кредитного договору).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за кредитним договором № DNQ0GK00000178 від 24 вересня 2007 року станом на 06 лютого 2015 року становить 50 876,48 доларів США та складається з: заборгованості за кредитом - 36 797,17 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 4 238,23 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 784,00 долари США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань - 9 087,08 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом 06 лютого 2015 року еквівалентно 1 176 772,98 грн.

29 січня 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу відповідачів повідомлення від 21 січня 2015 року вих. № 30.1.0.0/2-230 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № DNQ0GK00000178 від 24 вересня 2007 року в розмірі 14 661,44 доларів США у строк не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровського області

від 28 листопада 2019 року клопотання представника відповідачів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» копії документів, а саме розрахунок суми заборгованості за кредитним договором без врахування відсотків на прострочену заборгованість та суми збільшення заборгованості; документи щодо розміру відсоткових ставок, застосованих на залишок простроченої заборгованості на весь період її нарахування, та зазначенням правових підстав його змін згідно умов кредитного договору; графік погашення заборгованості (посилання на який міститься

у пункті 16 договору поруки від 24 вересня 2007 року) з відображенням щомісячних платежів у розмірі погашення основного боргу, відсотків та винагороди), роздруківку з карток, відкритих на ім`я ОСОБА_1 у банку за період з 2010 року по дату їх закриття.

На виконання ухвали Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року позивачем надано банківську виписку за період

з 24 вересня 2007 року по 03 грудня 2019 року по рахунку ОСОБА_1 . Банком зазначено, що графіку погашення заборгованості у кредитній справ не виявлено.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року призначено у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1) чи відповідає розрахунок заборгованості умовам кредитного договору? 2) чи вірно проведено розрахунок заборгованості згідно з умовами кредитного договору? 3) якщо розрахунок невірний, то яка реальна сума заборгованості відповідачів перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором? 4) який розмір складає документально обґрунтований щомісячний платіж (в тому числі за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), виходячи з базових умов, викладених в кредитному договору на момент його укладення?

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 19 листопада

2020 року № 3051, складеним Київською незалежною судово-експертною установою: 1) розрахунок заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2007 року № DNQ0GK00000178 станом на 06 лютого 2015 року відповідно до наданих матеріалів та умов кредитного договору в повній мірі не узгоджується з умовами зазначеного кредитного договору; 2) розмір заборгованості за кредитним договором у повній мірі не узгоджується з умовами кредитного договору та розрахунковими документами щодо видачі і погашення кредиту; 3) у зв`язку з відсутністю повного обсягу інформації щодо обліку заборгованості за весь досліджуваний період (з 24 вересня 2007 року по 06 лютого 2015 року) в документах бухгалтерського обліку ПАТ КБ «Приватбанк», повного обсягу інших документів, які відображають облік здійснених операцій за кредитним договором № DNQ0GK00000178 від 24 вересня 2007 року, а також суперечливими та неузгодженими даними щодо відображення заборгованості в наявних документах між собою та з умовами кредитного договору, в межах наданих на експертизу матеріалів, неможливо встановити документально обґрунтований розмір заборгованості за кредитним договором № DNQ0GK00000178 від 24 вересня 2007 року станом на 06 лютого 2015 року; 4) в межах наявних матеріалів, щомісячний платіж (в тому числі за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), виходячи з умов кредитування, викладених на момент укладення кредитного договору № DNQ0GK00000178 від 24 вересня

2007 року, складає 348,71 доларів США та 233,62 доларів США в останній період сплати; у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи будь-яких договорів страхування, дослідження проведено без врахування страхових платежів протягом дії кредитного договору, а розраховані розміри щомісячних платежів не є остаточними.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором(стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені, зокрема, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 566 від 30 грудня 1998 року (чинного на час проведення грошових операцій за кредитним договором).

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки

з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій

і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами).

Таким чином, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду

від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 401/9687/12 зазначено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а не висновком експертизи, який оцінюється на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суди попередніх інстанцій поклали в основу судових рішень висновок судово-економічної експертизи від 19 листопада 2020 року № 3051, вважали розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суперечливим та таким, що не дозволяє визначити наявну заборгованість.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не врахували, що сторони у справі не заперечували факт отримання ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 24 вересня 2007 року № DNQ0GK00000178 кредитних коштів у розмірі 28 тис. доларів США на придбання житлового будинку, а також у розмірі 6 тис. доларів США на сплату страхових платежів.

Також суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що в рахунок погашення кредитних зобов`язань за спірним кредитним договором ОСОБА_1 було сплачено 13 731,44 долар США, що підтверджено документально:

квитанція від 24 вересня 2007 року на суму 710,53 грн, що еквівалентно 140,70 доларів США;

квитанція від 24 вересня 2007 року на суму 1 011,05 грн, що еквівалентно 200,21 доларів США;

квитанція від 24 жовтня 2007 року на суму 350 доларів США;

квитанція від 27 листопада 2007 року на суму 349 доларів США;

квитанція від 26 грудня 2007 року на суму 350 доларів США.

квитанція від 28 січня 2008 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 28 лютого 2008 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 28 березня 2008 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 25 квітня 2008 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 21 травня 2008 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 27 червня 2008 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 27 липня 2008 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 27 серпня 2008 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 26 вересня 2008 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 24 жовтня 2008 року на суму 348,71 доларів США

квитанція від 29 грудня 2008 року на суму 290 доларів США;

квитанція від 28 січня 2009 року на суму 2 400 грн, що еквівалентно

314,55 доларів США;

квитанція від 23 лютого 2009 року на суму 24,02 долара США;

квитанція від 24 березня 2009 року на суму 2 725,38 доларів США;

квитанція від 24 квітня 2009 року на суму 2 725,38 доларів США;

квитанція від 27 травня 2009 року на суму 348,71 доларів США;

квитанція від 30 червня 2009 року на суму 217 доларів США;

квитанція від 23 вересня 2009 року на суму 1 054 грн, що еквівалентно

138,14 доларів США;

квитанція від 20 жовтня 2009 року на суму 2 071,25 доларів США.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник взяв на себе зобов`язання щомісяця сплачувати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 348,71 доларів США. Строк кредиту становить з 24 вересня 2007 року по 24 вересня 2027 року (пункт 7.1 кредитного договору).

Враховуючи вищезазначене, а також встановлені судами обставини щодо суперечливих та неузгоджених даних, наданих позивачем, колегія суддів вважає, що сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором від 24 вересня 2007 року може вважатись підтвердженою у розмірі 20 268, 56 доларів США (34 000 - 13 731,44). В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими.

Вказана сума заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2007 року підлягає солідарному стягненню з позичальника та поручителів.

З урахуванням наведеного, судові рішення судів попередніх інстанцій є такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню на підставі статті 412 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі статті 141 ЦПК України за рахунок відповідачів підлягають компенсації витрати позивача, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарги (3654 + 5481 + 7308), пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у сумі 6 550,69 грн.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 рокускасувати.

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКППНОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2007 року у розмірі 20 268 (двадцять тисяч двісті шістдесят вісім) доларів США 56 центів.

В іншій частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) у рахунок компенсації витрат по сплаті судового збору 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн 57 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКППНОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) у рахунок компенсації витрат по сплаті судового збору 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн 56 коп.

Стягнути зі ОСОБА_3 (РНОКППНОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) у рахунок компенсації витрат по сплаті судового збору 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн 56 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович