ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

       31 травня 2022 року                                                                     Справа 160/7547/22

          Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши клопотання   ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та перевіривши матеріали позовної заяви у справі №160/7547/22 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення гарантованої суми виплати і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом , в якому просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму виплати 153443,37 грн. і моральної шкоди в сумі 500000,00 грн.

Відповідно до п.п. 3 та 6 ч.1ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст.160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

За приписами ч. 2 ст. 46 КАС України, позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Позивачем не надано до позовної заяви належним чином завірену копію паспорту громадянина України або іншого посвідчення особи позивача, що суперечить приписам п.1 ч.1 ст. 171 КАС України, оскільки матеріали справи не містять підтверджень адміністративної процесуальної дієздатності особи, яким подано (підписано) позов.

Відповідно до п.п. 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, поданого фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 встановлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб у сумі 2481,00 грн.

Таким чином, за дві позовні вимоги майнового характеру позивач повинен сплатити 6534,43 грн. за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

Банк отримувача           Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998 

Рахунок отримувача UA368999980313141206084004632

Код класифікації доходів бюджету  22030101

Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)

При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору – юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником – фізичною особою – ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.

Позивачем судовий збір за подання позовної заяви не сплачений. В позовній заяві ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Дійсно ч. 3 ст. 22 цього Закону передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.Однак, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернулась до суду в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не Закону України «Про захист прав споживачів», що виключає застосування до позивача спеціального порядку сплати судового збору, передбаченого ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач в обґрунтування звільнення його від сплати судового збору посилається також на правову позицію Верховного Суду викладену в постановах від 10.09.2019 у справі №640/1374/19, від 30.09.2019 у справі №640/1677/19, від 08.08.2019, Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі №817/649/16, №817/777/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20 дійшла висновку про те, що Фонд  гарантування вкладів фізичних осіб не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, оскільки відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" він є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 цього ж Закону Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Таким чином, Фонд не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб - вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації не поширюється дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

З наведеного убачається, що дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а тому немає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору в цій справі.

Тому Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи зазначені вище норми права, дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі N 817/649/16 (11-1032апп18), оскільки цей висновок протирічить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15 травня 2019 року у справі N 817/777/16, і підстав для відступу від такого висновку не вбачається.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

В Законі України «Про судовий збір» підстави звільнення від сплати судового збору наведені у ст. 8, натомість позивач таких підстав відповідно до вказаного закону не наводить.

За пунктом 3 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

В порушення наведеної норми закону, і на виклад обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги про стягнення з відповідача 500000,00 грн. моральної шкоди,  не зазначено посилань на докази, відсутній розрахунок моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ч. 2 цієї статті ці дані можуть бути встановлені такими засобами, як, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 4,5 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений також в п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики N 55 від 07.04.2003 року "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Долучені до заяви копії документів вказаним вимогам не відповідають і належним чином не засвідчені, а тому не є копіями письмових доказів в розумінні КАС України.

Згідно з ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. (ч. 2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 161,169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору  у справі №160/7547/22 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення гарантованої суми виплати і моральної шкоди.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення гарантованої суми виплати і моральної шкоди - залишити без руху.

Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Усунути недоліки, встановлені в ухвалі суду шляхом подання:

- документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі і порядку в сумі 6534,43 грн, або обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір»;

-розрахунок суми моральної шкоди, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги  про стягнення моральної шкоди з посиланням на докази;

- додатків доданих до позовної заяви для відповідача, засвідчених належним чином;

- належним чином завіреної копії паспорта позивача, або іншого документу, що посвідчує  особу позивача.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Копію даної ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                           О.В. Врона