Справа № 11-521 2006 р.                             Головуючий у 1-й інстанції - Стеценко В.С.

Категорія ч. З ст. 187 КК України              Доповідач       .                        - Луговий М.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006  року  червня   "29"  дня  колегія  суддів   судової  палати   з   кримінальних   справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -              Лугового М.Г.,

суддів             -              Пархоменко О.М.,

Голуба М.В.,

з участю прокурора - Друченко Т.В.

та засудженого -        ОСОБА_1 розглянула  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Суми  кримінальну  справу  за апеляцією засудженого ОСОБА_1

на вирок Буринського районного суду Сумської області від "6" квітня 2006р., яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_2, судимий 19 квітня 2000 року Буринським районним судом Сумської області за ст. 94 КК України до позбавлення волі строком на сім років і шість місяців, звільнений з місць позбавлення волі 22 квітня 2004 року умовно-достроково на невідбутий строк, який складав два роки дев'ять місяців і 13 днів позбавлення волі

засуджений за ч. З ст.  187 КК України до позбавлення волі строком на сім років з

конфіскацією 1/4 частини належного йому майна, крім житла.

У відповідності із ст. 71 КК України до цього покарання ОСОБА_1 приєднано шість місяців позбавлення волі, не відбутих за попереднім вироком і остаточно до відбуття за сукупністю вироків йому визначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років і шість місяців з конфіскацією 1/4 частини належного йому майна, крім житла.

ОСОБА_2,

З березня 1974 року народження, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_2, у відповідності зі ст. 89 КК України не судимий засуджений за ч. З ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією 1/4 частини належного йому майна, крім житла.

Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 750 грн. з кожного на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за скоєння такого злочину.

17 березня 2005 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перебуваючи в нетверезому стані, попередньо домовившись заволодіти чужим майном, на АДРЕСА_1 підійшли до автомобіля КАМАЗ з критим причепом, що належав ОСОБА_4 В цей час біля вказаного вище

2

автомобіля знаходився ОСОБА_3, який охороняв автомобіль та товар, ще знаходився у фургоні. З метою заволодіння майном ОСОБА_1 і ОСОБА_2 здійснили напад на ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_1 наніс потерпілому не менше двох ударів пляшкою по голові, заподіявши тому легкі з короткочасовим розладом здоров'я тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проникли всередину автомобільного фургону і заволоділи майном, що належало потерпілому ОСОБА_4 на суму 183 грн. 50 коп., яким потім розпорядились на власний розсуд.

На цей вирок надійшла апеляція від засудженого ОСОБА_1

В апеляції ОСОБА_1 вказує, що злочину, за який він засуджений, не скоював і, що на досудовому слідстві ОСОБА_2 просто обмовив його. Якихось інших доказів його причетності до злочину немає, як вважає ОСОБА_1, по справі не добуто. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що на слідстві був затриманий _ 18 березня 2005 року, а суд невірно зазначив у вироку, що початок відбування призначеного строку покарання йому слід рахувати з 29 березня 2005 року. Тому засуджений просить направити справу для проведення додаткового досудового слідства або скасувати вирок за недоведеністю його участі у скоєнні злочину.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляції, міркування прокурора Друченко Т.В. про залишення вироку без зміни, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновок суду про те, що ОСОБА_1 скоїв злочин за обставин, зазначених у вироку, доведений зібраними по справі доказами, хоч сам ОСОБА_1 винним в скоєному в судовому засіданні суду першої інстанції себе не визчав.

Так, під час досудового слідства засуджений по цій же справі ОСОБА_2 дав пояснення про те, що він та ОСОБА_1 скоїли розбійний напад на ОСОБА_3 за обставин зазначених у вироку.

Зазначені пояснення ОСОБА_2 суд обгрунтовано поклав в основу вироку, давши їм належну оцінку. При цьому суд вірно послався, що підстав обмовляти ОСОБА_1 у того не було, а зміну пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні суд обгрунтовано визнав тим, що останній хотів приховати участь ОСОБА_1 в розбійному нападі.

Що ж стосується пояснень ОСОБА_2 на досудовому слідстві, то, як вбачається із матеріалів справи, вони є послідовними і об'єктивно стверджуються поясненнями потерпілого ОСОБА_3 на досудовому слідстві, про те, що розбійний напад на нього скоїли дві особи, та іншими доказами, які ретельно досліджені судом, належним чином оцінені і відображені у вироку.

За таких обставин, доводи ОСОБА_1 про те, що він не скоював злочин є безпідставними.

У зв'язку з цим злочинні дії ОСОБА_1 судом вірно кваліфіковані за ч. З ст. 187 КК України і міра покарання йому за цим законом призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.

Не можна погодитись і з доводами засудженого ОСОБА_1 про те, що початок відбуття покарання йому слід рахувати з 18 березня 2005 року.

У матеріалах справи є протокол ( Т-1, а.с. 52), із якого вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий по даній справі 29 березня 2005 року. Тому суд обгрунтовано прийшов до висновку, що саме з цього дня ОСОБА_1 і слід рахувати початок відбування строку покарання.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 362 і 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Буриньського районного суду Сумської області від 6 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1

залишити без зміни, а апеляцію Засудженого ОСОБА_1 - без задоволення/Головуючий

Судді

Луговий     М.Г

Пархоменко О.М.,

Голуб      М.В