ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 636/4898/21 Номер провадження 22-ц/814/1272/22Головуючий у 1-й інстанції Золотоверха О.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Коротун І.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 січня 2022 року, ухвалене суддею Золотоверхою О.О., повний текст рішення складено - дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 до Координаційного центру з надання правової допомоги, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконуючий обов`язки директора Координаційного центру з надання правової допомоги ОСОБА_2 , про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 пред`явив до суду позов до Координаційного центру з надання правової допомоги, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконуючий обов`язки директора Координаційного центру з надання правової допомоги ОСОБА_2 , про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

22.11.2021 року ОСОБА_1 подав заяву з уточненими позовними вимогами, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №272-к «Про внесення змін до наказу від 08.10.2019 року №431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директора Чугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 29.09.2021 року; поновити на посаді заступника директора Чугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з розрахунку 443,75 грн. за кожен день вимушеного прогулу станом на день ухвалення рішення; стягнути з відповідача заподіяну звільненням моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.; у порядку, встановленому ч.1 ст. 430 ЦПК України, допустит негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та місячного стягнення заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що з 06.06.2016 року по 08.10.2019 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника директора Чугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги. Наказом відповідача «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » № 431-к від 08.10.2019 року позивач звільнений з займаної посади у зв`язку з прогулом. Спірним наказом внесені зміни до наказу про звільнення, згідно з якими виправлена дата звільнення позивача з 11.10.2019 року на 04.11.2019 року. Позивач вказує, що спірним наказом його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме діяння вдруге, у зв`язку з чим вважає вказаний наказ незаконним та винесеним з порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, строку накладення дисциплінарного стягнення. Діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, які полягають у фізичному болі і стражданнях, сильному емоційному стресі, підвищеній нервозності, порушенні нормального способу життя, головному болю, зокрема, у зв`язку зі спричиненням шкоди репутації позивача, несправедливими й протиправними діями відповідача.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10 січня 2022 року року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Координаційного центру з надання правової допомоги, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виконуючий обов`язки директора Координаційного центру з надання правової допомоги ОСОБА_2 , про скасування наказу № 272-к від 29.09.2021 р. «Про внесення змін до наказу від 08.10.2019 р. № 431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 », поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим,

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наказом №431-к від 08.10.2019 року він був звільнений за прогули без поважних причин, вважає звільнення незаконним. Вказує, що підставою для звільнення стала його відсутність 11-13 вересня 2019 року на робочому місці. Вважає, що дисциплінарне стягнення, яке було застосоване до нього, не відповідає обставинам події та є незаконним. Вказує, що ним оспорюються підстави накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. У процесі даного оспорювання наказу керівники Координаційного центру з надання правової допомоги змінили наказ про його звільнення і на теперішній час 29.09.2021 року був виданий наказ №272-к «Провнесення змін до наказу від 08.10.2019 р. № 431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 », який підписаний в.о. директора КЦ ОСОБА_2. Зауважує, що вище зазначена зміна дати звільнення прямо суперечить нормам Коституції України, зокрема положенню ст. 61, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Проте, наказ Координаційного центру з надання правової допомоги від 28.05.2020 року № 99-к, яким внесено зміни до наказу від 08.10.2019 року №431-к, а саме слова і цифри «»11 жовтня 2019 року» замінено на слова і цифри «21 жовтня 2019 року», свідчить про очевидне нехтування зазначеною нормою, оскільки ним вдруге накладено на нього одне і теж дисциплінарне стягнення за той самий проступок. Крім цього, звертає уваду суду на те, що відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, а наказ про його звільнення від 29.09.2021 року №272-к було винесено з порушенням зазначеного строку, через більш, ніж два роки з дня вчинення проступку, що вказує на його протиправність та необхідність скасування як незаконного. Вказує, що з цим наказом він не був ознайомлений роботодавцем, йому не було надано його оригінал, про своє звільнення він дізнався, отримавши копію наказу засобами поштового зв`язку 05.10.2021 року. Зазначає, що представники відповідача грубо порушили строки притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу Координаційний центр з надання правової допомоги просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що позивач з 06.06.2016 року був призначений на посаду заступника директора Чугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги та наказом №272-к від 29.09.2021 року звільнений за прогули без поважних причин, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, 04.11.2021 року, що підтверджується відповідними копіями наказів відповідача (а.с. 5-9).

З копії наказу №272-к від 29.09.2021року вбачається, що останнім лише внесено зміни до наказу про звільнення щодо дати звільнення позивача, цей наказ не направлений на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення або на виникнення чи припинення яких-небудь інших правовідносин, окрім пов`язаних з внесенням змін до наказу про звільнення, зокрема, змінена дата звільнення позивача з «11.10.2019 року» на «04.11.2019 року».

З наданих представником відповідача доказів вбачається, що позивач був звільнений з займаної посади на підставі всебічно встановлених обставин, які свідчать про відсутність позивача на роботі протягом 3-х днів.

Відповідно до копії наказу про звільнення від 08.10.2019 року за №431-к датою звільнення вказано - 11.10.2019 року.

Як зазначає представник відповідача у відзиві на позов, на день винесення цього наказу про звільнення відповідач не був обізнаний про тимчасову непрацездатність позивача станом на вказаний у наказі день звільнення, у зв`язку з чим з метою дотримання законодавства про працю до наказу про звільнення були внесені відповідні зміни, які полягають в зміні дати звільнення на 04.11.2021 р. Зміни були внесені одразу після того, як відповідачу стало відомо про тимчасову непрацездатність позивача станом на 11.10.2019 р.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до копії листка непрацездатності на ім`я позивача, останній дійсно був тимчасово непрацездатний у період з 10.10.2019 р. по 19.10.2019 р.

Представник відповідача вказує, що відповідачу стало відомо про тимчасову непрацездатність позивача станом на вказану у наказі про звільнення дату звільнення (11.10.2019 р.) лише після ознайомлення з матеріалами іншої цивільної справи, учасником якої був відповідач, що також підтверджується копією заяви представника відповідача про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 636/4812/19 від 22 вересня 2021 р.

Суд першої інстанції зазначає, що наказ від 29.09.2021 року винесений невдовзі після отримання відповідачем інформації про тимчасову непрацездатність позивача станом на вказану в наказі про звільнення дату звільнення. Таким чином, після перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності, про які відповідачу стало відомо під час ознайомлення з матеріалами справи № 636/4812/19, відповідач наказом від 29.09.2021 року вніс зміни у наказ від 08.10.2019 року про звільнення, згідно з яким змінено дату звільнення позивача 04.11.2021 року.

Враховуючи, що зміни в наказі стосуються лише дати звільнення і не змінюють підстави розірвання трудового договору, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оспорений наказ від 29.09.2021 року не підлягає скасуванню з підстав, викладених позивачем у позовній заяві.

Вказані вище висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 337/945/16-ц (провадження № 61-1120св17), винесеної за результатами розгляду аналогічної справи.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування оспореного наказу є необґрунтованими, тому в цій частині слід відмовити у їх задоволенні.

Решта позовних вимоги є похідними від правовідносин, що виникли при звільненні позивача.

Позивач не посилався на незаконність або необґрунтованість звільнення на підставі наказу про звільнення, а також не надав суду доказів незаконності його звільнення саме на підставі вказаного наказу, а лише оспорював наказ № 272-к «Про внесення змін до наказу від 08.10.2019 № 431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 29.09.2021 р., який не був підставою для розірвання трудового договору між сторонами. Спірний наказ не має наслідком звільнення позивача з займаної посади та не призводить до вимушеного прогулу.

Оскільки позивач не заявляв позовних вимог щодо оскарження/скасування наказу про його звільнення, не надав до суду доказів визнання недійсним чи скасування наказу відповідача саме про його звільнення, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є визнання незаконним та скасування наказу №272-к «Про внесення змін до наказу від 08.10.2019 року №431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директора Чугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 29.09.2021 року; поновлення на посаді заступника директора Чугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з розрахунку 443,75 грн. за кожен день вимушеного прогулу станом на день ухвалення рішення; стягнення з відповідача заподіяної звільненням моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП УУкраїни за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

По справі вбачається, що сторонами спору не заперечуються фактичні обставини справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, наказом №431-к від 08.10.2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директораЧугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1»: п.1 - визнано для ОСОБА_1 , заступника директораЧугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, робочі дні у період з 11 по 13 вересня 2019 року днями прогулів без поважних причин; п.2 - застосовано до ОСОБА_1 , заступника директораЧугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, згідно зі статтею 147 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади 11 жовтня 2019 року, у зв`язку з прогулами без поважних причин, відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 6-8).

Далі, наказом №99-к від 28.05.2020 року «Про внесення змін до наказу від 08.10.2019 року №431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директораЧугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 », відповідно до ст. 148 КЗпП України, враховуючи тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з 10 по 19 жовтня 2019 року, про яку стало відомо з матеріалів цивільної справи №636/4812/19, шляхом долучення останнім до матеріалів згаданої справи копії листка непрацездатності серії АДР №395184, наказано: у пункті 2 наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 08.10.2019 року №431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директораЧугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » слова і цифри «11 жовтня 2019 року» замінити словами і цифрами «21 жовтня 2019 року» (а.с. 70).

Тобто вбачається, що наказом №99-к від 28.05.2020 року змінена лише дата звільнення позивача з роботи - з 11.10.2019 року на 21.10.2019 року (у зв`язку з перебуванням його на лікарняному у період часу з 10 по 19 жовтня 2019 року).

Далі, наказом №272-к від 29.09.2021 року «Про внесення змін до наказу від 08.10.2019 року №431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директораЧугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 », відповідно до ст. 148 КЗпП України, враховуючи тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з 10 по 19 жовтня 2019 року, згідно копії листка непрацездатності серії АДР №395184, та у первод з 19 жовтня по 01 листопада 2019 року, згіднло копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6222 від 01.11.2019 року, про яку стало відомо з матеріалів цивільної справи №636/4812/19, шляхом долучення останнім до матеріалів згаданої справи копій зазначених документів, наказано: п.1 - у пункті 2 наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 08.10.2019 року №431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директораЧугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » слова і цифри «11 жовтня 2019 року» замінити словами і цифрами « 04 листопада 2019 року»; п.2 - визнати таким, що втратив чинність наказ Координаційного центру з надання правової допомоги від 28.05.2020 року №99-к «Про внесення змін до наказу від 08.10.2019 року №431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директораЧугуївського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » (а.с. 71).

Тобто вбачається, що пунктом 1 наказу №272-к від 29.09.2021 року змінена лише дата звільнення позивача з роботи - з 11.10.2019 року на 04.11.2019 року (у зв`язку з перебуванням його на лікуванні у період часу з 19 жовтня по 01 листопада 2019 року).

Згідно прохальної частини позовної заяви, пред`явленої до суду 29.10.2021 року, та заяви про уточнення позовних вимог від 22.11.2021 року, саме цей наказ, яким лише змінено дату звільнення з роботи, позивач ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати, хоча підстави звільнення позивача з роботи викладені у наказі №431-к від 08.10.2019 року, яким він і звільнений фактично з посади. Цей наказ позивачем не оскаржений до суду, тому відсутні підстави для його правової оцінки щодо законності та обгрунтованості.

Враховуючи, що зміни в оскарженому позивачем наказі стосуються лише дати звільнення і не змінюють підстави розірвання трудового договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог як щодо звільнення позивача за оспореним наказом, так і щодо похідних позовних вимог.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що наказом №431-к від 08.10.2019 року він був звільнений за прогули без поважних причин, що вважає звільнення незаконним, вказує, що підставою для звільнення стала його відсутність 11-13 вересня 2019 року на робочому місці. що дисциплінарне стягнення, яке було застосоване до нього, не відповідає обставинам події та є незаконним, що ним оспорюються підстави накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки прохальна частина ні позовної заяви, ні уточнених позовних вимог не містить позовної вимоги до відповідача про визнання незаконним та скасування саме наказу №431-к від 08.10.2019 року в частині підстав звільнення позивача. Згідно п. 4ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи апеляційної скарги про те, що керівники Координаційного центру з надання правової допомоги змінили наказ про його звільнення і 29.09.2021 року був виданий наказ №272-к «Провнесення змін до наказу від 08.10.2019 р. № 431-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до заступника директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 », який підписаний в.о. директора КЦ ОСОБА_2, що зміна дати звільнення прямо суперечить нормам Коституції України, зокрема положенню ст. 61, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що ним вдруге накладено на нього одне і теж дисциплінарне стягнення за той самий проступок, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки наказом від 29.09.2021 року змінена дата звільнення позивача з роботи за прогули без поважних причин, з огляду на тимчасову його непрацездатність 10-го та 21-го жовтня 2021 року. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №337/945/16-ц, звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України не передбачає можливості звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, позивачем не надано доказів своєчасного повідомлення відповідача» про свою відсутність у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, тому відповідач був позбавлений можливості вказати правильну дату звільнення. При цьому КЗпП України не забороняє роботодавцеві змінити дату звільнення у разі надання працівником листка непрацездатності.

Доводи апеляційної скарги про те,що відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, а наказ про його звільнення від 29.09.2021 року №272-к було винесено з порушенням зазначеного строку, через більш, ніж два роки з дня вчинення проступку, що вказує найого протиправність та необхідність скасування як незаконного. То ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки наказом від 29.09.2021 року №272-к позивач не був звільнений з роботи.

Доводи апеляційної скарги про те,що з цим наказом він не був ознайомлений роботодавцем, що йому не було надано його оригінал, про своє звільнення він дізнався, отримавши копію наказу засобами поштового зв`язку 05.10.2021 року, що представники відповідача грубо порушили строки притягнення його до дисциплінарної відповідальності, то ці доводи не впливають на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 червня 2022 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов