ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/11148/21 Номер провадження 22-ц/814/964/22Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Хіль Л.М.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

секретар: Бродська В.О.,

за участю:позивача ОСОБА_1 , адвоката Беженара К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним в якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1565 «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 » від 12.11.2021 року, визнати протиправним та скасувати висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову вказував, що 12.11.2021 року рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1565 було затверджено висновок щодо визначення місця проживання його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 разом з їхньою матір`ю ОСОБА_2 .

Вважав, що оскаржуване рішення та висновок органу піки та піклування порушують його права, є невмотивованими належним чином, суперечать дійсним обставинам та не відповідають інтересам їхніх дітей.

Вказував, що питання про визначення місця проживання дітей було розглянуто на користь ОСОБА_5 , в той час як він теж подавав заяву про визнання місця проживання дітей з ним, але остання розглянута не була.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департаменту у справах сімей та дітей Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

-про скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1565 «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 » від 12.11.2021 року;

-про визнання протиправним та скасування висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 ,

- залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким просив позов його задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що при винесенні оскаржуваного рішення міськвиконкому не було належним чином розгянуто питання щодо домашнього насильства яке вчиняє ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 .

Вважає, що рішення виконкому не відповідає інтересам його дітей, а також дійсним обставинам справи.

Вказує, що підстави відмови йому в визначенні місця проживання дітей разом з ним не зазначені ні в рішенні міськвиконкома, а ні в висновку органу опіки та піклування, а також мотиви такої відмови не зазначені у рішенні суду першої інстанції.

Зазначає, що при ухваленні рішення не враховано, що він займається вихованням дітей та забезпечує їх всім необхідним .

При ухваленні рішення міськвиконкому, висновку органу опаки та піклування не враховано всіх докази, які ним було надано, а тому дії відповідачів у цій справі є неправомірними.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його адвокат Беженар К.В. апеляційну скаргу просили задовольнити, а рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Від ОСОБА_6 який діє в інетересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд апеляційноїї скарги за їх відсутності. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Від органу опіки та піклування надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі учасників, які належним чином повідомленні до суду не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Місцевим судом також встановлено, що на розгляді в Автозаводському районному суді міста Кременчука перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Між сторонами існує спір з приводу проживання дітей з одним із батьків, який розглядається в Автозаводському районному суді міста Кременчука (справа № 524/5826/21).

17.09.2021 року ОСОБА_2 звернулась до служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про надання суду письмового висновку про доцільність визначення місця проживання дітей разом з нею.

21.09.2021 року ОСОБА_1 надав до служби пояснення, що бажає визначити місце проживання малолітніх дітей разом з ним.

21.09.2021 року спеціалістами служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області спільно з представниками Департаменту у справах сімей та дітей Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцького міського центру соціальних служб Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було відвідано родину ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , 1 та здійснено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В ході бесіди зі спеціалістом служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, діти повідомили, що бажають проживати разом з матір`ю.

За результатами оцінки потреб сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та рекомендовано на облік сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, до Кременчуцького міського центру соціальних служб з проблемою поведінкових розладів у дітей через розлучення батьків.

01.10.2021 року службою у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , постановлено на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

20.10.2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було розглянуто питання щодо визначення місця проживання дітей.

Згідно висновку орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 жовтня 2021 року про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1565 від 12.11.2021 року було затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про доцільність визначення місця проживання малолітніх малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Відмовляючи в задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не породжує певних правових наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин, оскільки позивач може скористатися своїм правом звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з ним, а тому відсутні підстави вважати, що права чи інтереси ОСОБА_1 у дані справі порушені.

Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

З матеріалів справи вбачається. що ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1565 «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 » від 12.11.2021 року, а також визнати протиправним та скасувати висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За положеннями статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У частині першій статті 158 СК України визначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

З указаного вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

У справі, що переглядається, предметом оскарження є висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , а також рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1565 «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 » від 12.11.2021 року.

Разом з тим, місцевим судом встановлено, що в провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області знаходиться спір з приводу проживання дітей з одним із батьків (справа № 524/5826/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.

Аналогічно висновку дійшов і верховний суд у постанові від 09 сервня 2021 року у справі № 370/408/19 який вказав, що оскаржуване рішення органу опіки та піклування не породжує певних правових наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин, оскільки позивач може звернутися за вирішенням спору про визначення місця проживання дитини безпосередньо до суду.

Таким чином, судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Доводи авпеляціної скарги не заслуговують на увагу, оскільки оспорюване рішення органу місцевого самоврядування є дорадчим і не тягне за собою виникнення будь-яких прав або обов`язків у батьків щодо батьківських прав і визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні дітей, не порушує прав та обов`язків жодного з батьків. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, у ході якого і відбувається оцінка всіх доказів у сукупності, включно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, яке не має наперед установленої сили для суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Між тим, з повного тексту рішення місцевого суду вбачається, що у вступній його частині наявна описка у даті рішення суду, яка може бути випралена в порядку ст. 269 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді С.Б. Бутенко

Г.Л. Карпушин

Повний текст постанови складено 31.05.2022 року.