Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 495/2234/16-ц

провадження № 61-18246 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що 06 березня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк», банк) та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11311110000, за умовами якого ОСОБА_1 , як позичальник, отримав кредит у розмірі 10 000 доларів США, терміном до 06 березня 2018 року, зі сплатою 13,90 % річних.

06 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 186071, відповідно до якого ОСОБА_3 , як поручитель, зобов`язалась перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту.

06 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 185864, відповідно до якого ОСОБА_2 , як поручитель, зобов`язалась перед АКІБ «УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за зазначеним договором про надання споживчого кредиту.

На забезпечення виконання зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, 06 березня 2008 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 .

13 лютого 2012 року на підставі договору факторингу № 2 АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» права вимоги, у тому числі за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту.

13 лютого 2012 року на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку № 1 до цього договору. Відповідно до виписки з додатку № 1 до вказаного договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки відступлено права вимоги за іпотечним договором, укладеним з ОСОБА_1 , та договорами поруки, укладеними з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконували, на вимоги не реагували, унаслідок чого станом на 22 лютого 2016 року виникла заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 16 163,55 доларів США, що еквівалентно 434 084,45 грн, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 7 758,48 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 8 405,07 доларів США.

З урахуванням викладеного ТОВ «Кей-Колект» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 434 084,45 грн.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Кей-Колект», АКІБ «УкрСиббанк» про визнання договору факторингу недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 13 лютого 2012 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2, за умовами якого АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» права вимоги, у тому числі за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту.

Вважали, що зазначений вище договір факторингу укладено з порушенням положень частини першої статті 203 ЦК України, оскільки ТОВ «Кей-Колект» не є фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просили суд визнати договір факторингу № 2, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», недійсним.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2016 року справу за позовом ТОВ «Кей-Колект» та справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним договір факторингу від 13 лютого 2012 року № 2, укладений між АКІБ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ «Кей Колект» належними та допустимими доказами не доведено наявність у нього права на укладення договору факторингу, оскільки товариством не надано доказів того, що воно є фінансовою установою у розумінні положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

Визнання спірного договору факторингу від 13 лютого 2012 року № 2, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», недійсним, свідчить про безпідставність вимог ТОВ «Кей-Колект» до відповідачів про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року апеляційні скарги ТОВ «Кей-Колект» та АКІБ «УкрСиббанк» задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року скасовано. Позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 06 березня 2008 року № 11311110000 станом на 22 лютого 2016 року у розмірі 434 084,45 грн, яка складається з: 208 359,89 грн заборгованості по кредиту, 225 724,56 грн заборгованості по процентах.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишено без змін. Постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року у частині позову ТОВ «Кей-Колект» скасовано, направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-46871 св 18).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року у частині відмови у задоволені позову ТОВ «Кей-Колект» скасовано. Позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 6 465,92 доларів США, яка складається з тіла кредиту у розмірі 4 980 доларів США, а також процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 485,92 доларів США. У задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» судові витрати у розмірі 5 711,99 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду з цим позовом лише у березні 2016 року, а останній платіж за договором про надання споживчого кредиту здійснено у червні 2010 року, тобто товариством пропущено шестимісячний строк встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, на звернення з вимогою до поручителів щодо сплати простроченої заборгованості.

ОСОБА_1 , як позичальник, належним чином зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту не виконав, заборгованість за цим договором не повернув, яка підлягає стягненню з нього у межах строку позовної давності, про застосування якого зав`ялено представником ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а саме основна заборгованість за період з 25 березня 2013 року по 06 березня 2018 року, а проценти за користування кредитними коштами за період з 25 березня 2013 року по лютий 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду у частині задоволення позову ТОВ «Кей-Колект» про стягнення з нього заборгованості за договором про надання споживчого кредиту скасувати й направити справу у цій частині на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 495/2234/16-ц з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у доларах США, проте ТОВ «Кей-Колект» скористався своїм процесуальним правом обрати валюту зобов`язання та пред`явив позов щодо стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом час подачі позову у 2016 році. Таким чином, з вказаного моменту валютою зобов`язання стала гривня, а не долар США. Посилався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, надана ТОВ «Кей-Колект» довідка-розрахунок заборгованості не містить обов`язкових реквізитів, тому не є належним доказом щодо розміру заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року АТ «УкрСиббанк» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. ОСОБА_1 зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту не виконав, грошові кошти не повернув, унаслідок чого апеляційний суд дійшов вірного висновку про стягнення з нього кредитної заборгованості у межах строку позовної давності, про застосування якого заявлено представником ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . При цьому кредит надано у валюті, тому суд й стягував борг у валюті, що відповідає вимогам закону та практиці Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом установлено, що згідно з підпунктом 1.3.4. пункту 1.3. договору про надання споживчого кредиту від 06 березня 2008 року необхідний платіж визначений у підпункті 1.2.2 з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються з 01 по 10 число (включно) кожного місяця відповідно до цього договору.

Тобто, сторонами встановлено строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням щомісячних платежів.

Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені при попередньому перегляді справи, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту не виконано, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню з останнього.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у межах строку позовної давності, про застосування якого зав`ялено представником ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а саме основної заборгованості за період з 25 березня 2013 року по 06 березня 2018 року, а проценти за користування кредитними коштами за період з 25 березня 2013 року по лютий 2016 року.

Доводи касаційної скарги про те, що валютою зобов`язання стала гривня, а не долар США, є безпідставними, оскільки сторонами договору про надання споживчого кредиту визначено валютою основного зобов`язання саме долар США (а.с. 6-9, т. 1). При цьому апеляційний суд врахував умови укладеного між сторонами кредитного договору та відповідну практику Верховного Суду і вказане не є виходом за межі позову.

Посилання касаційної скарги на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду на увагу не заслуговують, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у частині вирішення позову ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту залишити без змін.

Поновити виконання постанови Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць