Справа № 359/1867/16-к

Провадження № 1-кп/359/14/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 травня 2022 року                                                 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

за участю прокурорів: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , обвинуваченого ОСОБА_18 , його законного представника – ОСОБА_19 , його захисника - адвоката ОСОБА_20 , законного представника потерпілої ОСОБА_21 , представників ювенальної превенції: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , представників служби в справах дітей: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , свідків: ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , експерта ОСОБА_29 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду та частково в режимі відеоконференції із Фастівським районним судом Київської області та Чернігівським районним судом Чернігівської області кримінальне провадження № 12016110100000076, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.01.2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, реєстраційний номер обліку картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 -

у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, -

в с т а н о в и в :

В ході судового розгляду, прокурором Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_15 , на підставі п. 15, ч. 2 ст. 36, ст. ст. 337, 338, 341 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 341 КПК України, складено та погоджено з керівником органу прокуратури обвинувальний акт, в якому змінено обсяг та формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_18 . Копії обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням було вручено обвинуваченому та його захиснику в судовому засіданні, а також отримано потерпілою та долучено до матеріалів кримінального провадження.

ОСОБА_18 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України, за наступних обставин.

Так, 13 січня 2016 року близько 12:00 год. ОСОБА_18 перебував у квартирі АДРЕСА_2 , куди в зазначений час прийшла його малолітня сестра ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знявши із себе верхній одяг, почала займатися своїми особистими справами.

В цей час у ОСОБА_18 виник злочинний умисел спрямований на вчинення розпусних дій відносно своєї малолітньої сестри ОСОБА_30 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті.

Цього ж дня близько 12:05 год. ОСОБА_18 , реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, схопив за руки свою сестру ОСОБА_30 , та усвідомлюючи її малолітній вік, заштовхав останню до кімнати, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді синця на задній поверхні лівого передпліччя.

Перебуваючи в кімнаті, ОСОБА_30 , з метою подолання опору ОСОБА_18 , заховалася під ліжко, оскільки злякалася та почала усвідомлювати намір останнього.

Посягнувши на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої ОСОБА_30 , застосовуючи перевагу у фізичній силі, ОСОБА_18 витягнув останню з під ліжка та поклав її на ліжко. Подолавши опір останньої, шляхом застосування фізичної сили, ОСОБА_18 роздягнув ОСОБА_30 , оголивши її статеві органи. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_18 здійснив відносно малолітньої ОСОБА_30 розпусні дії, які виразилися у оголенні її статевих органів, непристойних дотиках до них своїм статевим органом.

Крім того, ОСОБА_18 просунув свою праву руку до оголеного статевого органу ОСОБА_30 і почав торкатися до нього. В ході таких своїх дій ОСОБА_18 пальцем правої руки, проник до статевого органу малолітньої ОСОБА_30 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 9 від 15.01.2016, у ОСОБА_30 виявлено крововилив на поверхні дівочої пліви, яке має ознаки легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи, ОСОБА_18 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 156 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_18 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, та виявив каяття у скоєному, зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій було заподіяно моральну та фізичну шкоду потерпілій, дуже шкодує про скоєне, а також просив його суворо не карати.

При цьому повністю підтвердив обставини, вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та показав, що 13 січня 2016 року, на прохання своєї матері, він приїхав до місця її проживання в АДРЕСА_3 , щоб догледіти неповнолітніх сестер та брата ОСОБА_31 . Спочатку він був  разом із сестрою Настею, поки не прийшла зі школи  сестра  ОСОБА_32 . Остання переодяглась і знаходилась з ним в одній кімнаті, а ОСОБА_33 дивилася телевізор в іншій кімнаті. Перед цим, він надивився порнографічних  відеофайлів  зі свого мобільного телефон, і був в збудженому стані. Він грався зі своєю сестрою, вона ховалася під ліжко, він витягнув її за руки звідти, поклав її на це ж ліжко, роздягнув її, і сам роздягся, після чого торкався її статевих органів, терся своїм статевим органом об її ногу, її статевий орган. Також просунув свою руку до її оголеного статевого органу, і почав торкатися до них, а потім пальцем правої руки, один раз, із застосуванням незначної фізичної сили, шляхом натиску, проник до статевого органу сестри. При цьому Інеса не кричала, не плакала і не виривалася, однак вона сказала, що їй боляче. Після цього він відразу припинив свої дії. Від таких його дій міг утворитися синець в його сестри, в області статевих органів. Розуміє, що такими своїми діями вчинив розбещення своєї сестри, завдавши їй фізичного та психологічного болю.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_18  визнав себе винним, його вина у вчиненні, інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, повністю підтверджується, наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду доказами у їх сукупності, які є належними та допустимими доказами, оцінка яким надана судом в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України.

Так, допитана у судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_21 в якості свідка, з дотриманням правил, передбачених ст. 352 КПК України, та попереджена про кримінальну відповідальність, показала, що має на утриманні 4 неповнолітніх дітей: син ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Старший син ОСОБА_34 , коли йому виповнилось 17 років, став проживати окремо в с. Триліси Фастівського району, а вона, станом на 2016 рік, проживала разом із іншими трьома дітьми та цивільним чоловіком ОСОБА_27 в ОСОБА_36 . Досить часто вона залишала своїх менших дітей разом із ОСОБА_18 , за якими він добре доглядав. 13 січня 2016 року їй необхідно було поїхати до м. Фастів в особистих справах, а тому попросила приїхати ОСОБА_18 приглянути за молодшими дітьми. Ввечері цього ж дня їй зателефонував цивільний чоловік і повідомив, що Інеса скаржилася на те, що ОСОБА_18 до неї приставав. Наступного дня, коли вона повернулась додому, під час розмови із донькою ОСОБА_30 , остання їй розповіла про те, що коли вони вчора були разом із ОСОБА_18 , то останній примушував її вступити в статеві зносини, роздягнув її, торкався її статевих органів, вчиняв якісь розпусні дії, їй було боляче. Будь-яких пошкоджень на доньки не було, лише незначне почервоніння в області статевих органів. Однак, була завдана шкода психічному здоров`ю доньки. Зранку 15 січня 2016 року вони разом із донькою пішли до лікаря, який її не оглянув, оскільки це повинен робити судово-медичний експерт. Після цього вони відразу звернулись з заявою до поліції. Потім їм дали направлення до судово-медичного експерта, який оглянув ОСОБА_37 . На даний час її діти нормально спілкуються, після цієї ситуації, вони разом проживали в одному будинку. Просила суворо не карати ОСОБА_18 . Будь-яких претензій до обвинуваченого не має.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показав, що станом на січень 2016 року він проживав разом зі свою співмешканкою ОСОБА_21 та її трьома дітьми: дві дочки та син, в АДРЕСА_3 . Іноді до них приїжджав ОСОБА_18 , який постійно з ними не проживав. 13 січня 2016 року близько 18:00 год., коли він повернувся додому із роботи, до нього підійшла ОСОБА_30 і повідомила, що до неї приставав знову ОСОБА_18 , який в той день, на прохання матері, яка поїхала до м. Фастів в особистих справах, доглядав за своїми меншими сестрами та братом, перебуваючи в них вдома. Він відразу повідомив про це ОСОБА_21 в телефонному режимі. Будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_30 він не бачив. Виглядала вона як завжди, однак була дуже стривожена та налякана. Безпосереднім очевидцем цих подій він не був. Будь-які деталі вказаної події, а також в чому саме виразилися дії ОСОБА_18 відносно ОСОБА_30 , остання йому не повідомляла. Про будь-які інші подібні випадки йому невідомо.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_38 , в порядку ст. 354 КПК України, в присутності законного представника ОСОБА_21 та педагога, показав, що 13.01.2016 року близько 15:30 год., коли він повернувся зі школи додому, то там були його брат ОСОБА_18 та сестри: ОСОБА_30 і ОСОБА_39 . В цей час ОСОБА_18 грався комп`ютерні ігри за комп`ютером, а ОСОБА_30 сиділа на дивані, дивився телевізор. ОСОБА_30 була спокійна, в нормальному стані, поводила себе як зазвичай, не плакала. Будь-яких відомостей з приводу того, що відбувалося цього дня, поки його не було вдома, ні брат, ні сестра йому не повідомляли. Цього дня мами вдома не було. ОСОБА_27 того дня також вдома не було, він перебував на роботі. Очевидцем будь-яких подій того дня він не був. На даний час вони проживають всі разом, однак ОСОБА_30 боїться залишатися вдома сама із ОСОБА_18 . Відносини між братом і сестрою нормальні.

Будучи допитаним в судовому засіданні як свідок експерт ОСОБА_29 , в порядку ст. 356 КПК України, для роз`яснення наданих ним висновків, показав, що проводив у даному кримінальному провадженні, судово-медичні експертизи ОСОБА_30 та ОСОБА_18 , за результатами яких ним було надано висновки № 9 та № 10 від 15.01.2015 року відповідно. Зазначені висновки експерт підтримав в повному обсязі. Відповідаючи на питання учасників процесу, експерт ОСОБА_29 пояснив, що утворення крововиливу на поверхні дівочої пліви у ОСОБА_30 без введення сторонніх предметів в переддвер`я піхви представляється маловірогідним. При цьому не виключається можливість, що вказаний крововилив у ОСОБА_30 міг утворитися від введення пальця в переддвер`я піхви або іншого тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею. Не може точно стверджувати, що вказаний крововилив у ОСОБА_30 утворився саме внаслідок неповного введення напруженого статевого члена в переддвер`я піхви. Виявлені у ОСОБА_30 тілесні ушкодження утворилися 13.01.2016 року. Відповідно до правил проведення експертизи, синці мають певний колір, відповідно до якого, встановлюється дата його виникнення, однак точний час його заподіяння неможливо встановити. Під час освідування ОСОБА_18 будь-яких тілесних ушкоджень в останнього виявлено не було.

Крім показань законного представника потерпілої та свідків, вина ОСОБА_18 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, підтверджується також наступними доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15.01.2016 р. (т.1 а.с.70), поданої ОСОБА_21 , з якого вбачається, що 13.01.2016 року приблизно о 12:30 год. за адресою: АДРЕСА_3 , що її неповнолітній син ОСОБА_18 вчиняв розпусні дії по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_30 , яка зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільським МВ ГУМВС України в Київській області 15.01.2016 року за № 647;

- заявою ОСОБА_21 від 15.01.2016 р. (т.1 а.с.76) про надання дозволу працівниками поліції провести огляд місця події – приміщення квартири АДРЕСА_2 ;

- протоколом огляду місця події – приміщення квартири АДРЕСА_2 , від 15.01.2015 р. з фотоілюстрація до даного протоколу (т.1 а.с.74-75, 76-72), яким встановлено місце вчинення кримінального правопорушення та сліди злочину. В ході цієї слідчої дії, зі спальної кімнати квартири, було вилучено: простирадло зеленого кольору та дитячі речі: колготи сірого кольору, труси білого кольору, кофту та сарафан, що належать ОСОБА_30 . Також 15.01.2016 року  в приміщенні Бориспільського ВП у підозрюваного ОСОБА_18 було вилучено його труси;

-протоколом огляду від 17.01.2016 року (т.1 а.с.81), зі змісту якого вбачається, що слідчим ОСОБА_2 , в приміщенні каб. № 120 Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, здійснено огляд трьох паперових конвертів, в яких знаходились речі, що належать ОСОБА_30 , вилучені 15.01.2016 під час проведення огляду місця події в квартирі АДРЕСА_2 . При відкритті першого конверту встановлено, що в ньому знаходиться простирадло зеленого кольору; при відкритті другого конверту встановлено, що в ньому знаходиться: дитячі колготки сірого кольору; дитячі труси білого кольору, при візуальному огляді яких жодних плям не виявлено; при відкритті третього конверту встановлено, що в ньому знаходиться: дитяча кофта та дитячий сарафан;

-протоколом огляду від 17.01.2016 року (т.1 а.с.82-85), зі змісту якого вбачається, що слідчим ОСОБА_2 , в приміщенні каб. № 120 Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, здійснено огляд спецпакету № 2951159, в якому знаходиться мобільний телефон марки "Samsung S8000", ІМЕІ: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора  "Київстар" з номером телефону: НОМЕР_3 , який був у користування ОСОБА_18 . При перегляді даного мобільного телефону, серед іншого, виявлено: 38 фотографій із зображенням ОСОБА_18 та інших осіб,  та 47 відеофайлів порнографічного характеру, загальним об`ємом 999 МБ пам`яті телефону;

-висновком експерта № 6-01/99 від 16.02.2016 року з ілюстративною таблицею (т.1 а.с.88-91, 92), наданого головним експертом групи обліку генетичних ознак людини відділу біологічних видів досліджень Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_40 , з якого вбачається, що походження клітин, виявлених на трусах ОСОБА_18 від ОСОБА_30 виключається;

-висновком експерта № 6-01/98 від 10.02.2016 року з ілюстративною таблицею (т.1 а.с.95-96, 97), наданого головним експертом групи обліку генетичних ознак людини відділу біологічних видів досліджень Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_40 , згідного якого встановлено, що в результаті проведеного дослідження на простирадлі сперматозоїди не виявлені, кров не виявлена;

-висновком експерта № 6-01/97 від 16.02.2016 року з ілюстративною таблицею (т.1 а.с.100-102, 103), наданого головним експертом групи обліку генетичних ознак людини відділу біологічних видів досліджень Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_40 , з якого вбачається, що на кофті, що належить ОСОБА_30 , сперматозоїди не виявлені;

-висновком експерта № 6-01/100 від 17.02.2016 року з ілюстративною таблицею (т.1 а.с.106-107, 108), наданого головним експертом групи обліку генетичних ознак людини відділу біологічних видів досліджень Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_40 , з якого вбачається, що на сарафані, вилученому  у  ОСОБА_30 , сперматозоїди не виявлені;

-висновком експерта № 6-01/96 від 15.02.2016 року з ілюстративною таблицею (т.1 а.с.111-114, 115), наданого головним експертом групи обліку генетичних ознак людини відділу біологічних видів досліджень Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_40 , згідно якого походження клітин у змивах зі статевих органів ОСОБА_18 від ОСОБА_30 виключається;

-висновком експерта № 6-01/95 від 15.02.2016 року з ілюстративною таблицею (т.1 а.с.118-122, 123), наданого головним експертом групи обліку генетичних ознак людини відділу біологічних видів досліджень Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_40 , з якого вбачається, що у змивах зі статевих органів ОСОБА_30 кров не виявлена, сперматозоїди не знайдені;

-висновком експерта № 9 від 15.01.2016 року, наданого судово-медичним експертом ОСОБА_29 (т.1 а.с.152-153), відповідно до якого при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_30 виявлений синець на задній поверхні лівого передпліччя. Дане ушкодження виникло від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею (можливо, від дії пальців рук людини), могло утворитись у вказаний строк і має ознаки легких тілесних ушкоджень. При огляді на гінекологічному кріслі 15.01.2016 р. та сумісному огляді 18.01.2016 р. за участю дитячого гінеколога КЗ КОР "КОКЛ" та начальника КЗ КОР "КОБСМЕ" будь-яких тілесних ушкоджень в області зовнішніх статевих органів гр. ОСОБА_30 не виявлено. Цілісність дівочої плівки не порушена. Виявлено крововилив на поверхні дівочої пліви відповідно 11 год. умовного циферблату годинника. Дане ушкодження могло утворитись від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею в строк та за обставин, вказаних у постанові про призначення судово-медичної експертизи і має ознаки  легких тілесних ушкоджень. Не виключається можливість виникнення даного крововиливу від неповного введення напруженого статевого члена в переддвер`я піхви гр. ОСОБА_30 без наступного проникнення його за межі дівочої пліви в піхву. Станом на 15.01.2016 року ОСОБА_30 статевої зрілості не досягла;

-висновком експерта № 10 від 15.01.2016 року, наданого судово-медичним експертом ОСОБА_29 (т.1 а.с.154), відповідно до якого при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_18 будь-яких тілесних ушкоджень, в тому числі в області зовнішніх статевих органів, не виявлено;

-висновком судово-психіатричного експерта № 52 від 03.02.2016 р. (т.1 а.с.124-126), яким встановлено, що ОСОБА_30 внаслідок малолітнього віку під час скоєння відносно неї інкримінованих дій могла сприймати зовнішню сторону обставин, які мають значення у кримінальному провадженні, та правильно повідомляти про них. ОСОБА_30 під час скоєння відносно неї інкримінованих дій з урахуванням її рівня психічного розвитку, вікового періоду та індивідуально-психологічних особливостей не могла розуміти характер та значення дій, які були з нею здійснені, а також не могла чинити опір. Схильності до фантазування у ОСОБА_30 не виявлено. ОСОБА_30 під час скоєння відносно неї інкримінованих дій могла сприймати зовнішню сторону обставин, які досліджуються в кримінальному провадженні (приблизний час, місце пригоди, зовнішність підозрюваного, певну послідовність його дій). Внаслідок малолітнього віку ОСОБА_30 не обізнана в статевих питаннях. ОСОБА_30 розуміє лише зовнішню сторону скоєних відносно неї інкримінованих дій (розуміє, що ці дії їй неприємні), але не розуміє повною мірою соціального значення та не здатна осмислити моральне значення розбещення та зґвалтування, їх наслідки для її честі та гідності. В досліджуваній ситуації ОСОБА_30 перебувала у негативному емоційному стані, який супроводжувався страхом за своє життя, була розгублена, не могла прийняти конструктивне рішення вирішення ситуації, а тому не могла чинити опір. ОСОБА_30 в даний час не виявляє в своєму психічному розвитку та в поведінці будь-яких виражених змін. Можна лише відмітити емоційне несприйняття підекспертною ситуації, яка досліджується;

-висновком судово-психіатричного експерта № 57 від 03.02.2016 р. (т.1 а.с.127-129). Цим доказом підтверджується те, що обвинувачений ОСОБА_18 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності. ОСОБА_18 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_41 не виявлено. ОСОБА_18 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує. Клінічних ознак алкоголізму та наркоманії у ОСОБА_18 під час проведеного обстеження не виявлено. ОСОБА_18 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та в іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував;

-даними постанови, слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 , про визнання, вилучених речей, речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.01.2016 року (т.1 а.с.130-132), згідно якої всі речі, вилучені під час проведення слідчих дій, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12065110100000076 від 15.01.2016 року, визнано речовими доказами;

-даними постанови, слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 , про залучення законного представника неповнолітнього підозрюваного від 16.01.2016 року (т.1 а.с.136-138). Цим доказом підтверджується, що під проведення досудового розслідування даного кримінального провадження були повністю дотримані права неповнолітнього підозрюваного, зокрема, забезпечена участь законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_18 під час проведення всіх процесуальних дій за участю останнього.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, речові докази та процесуальні витрати у справі.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, у відповідності до вимог КПК України, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчить відповідні протоколи та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

Крім того, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит малолітньої потерпілої ОСОБА_30 . Однак, в подальшому на адресу суду надійшла заява від законного представника малолітньої ОСОБА_30 – ОСОБА_21 , в якій вона просить проводити розгляд даного кримінального провадження без участі та допиту ОСОБА_30 , оскільки остання являється дитиною, на даний час забула про ті події, що викладені в обвинувальному акті, і не бажає згадувати їх. Крім того, на даний час, вони проживають в Естонії, і не мають змоги прибути в судове засідання. Тому також просить проводити подальший розгляд кримінального провадження без її участі. Будь-яких претензій до обвинуваченого вони не мають (т.2 а.с.218-220).

Сторони кримінального провадження у судовому засіданні не наполягали на допиті малолітньої потерпілої та вважали за можливе продовжити розгляд кримінального провадження без її участі

Згідно вимог чинного КПК України участь потерпілого в судовим засіданні являється його правом, а не обов`язком.

Так, у ч. 1 ст. 1 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства закріплено, що кожна сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для захисту прав й інтересів жертв, у тому числі їхніх особливих потреб та свідків, на всіх стадіях розслідування та кримінального провадження, зокрема шляхом забезпечення уникнення контакту між жертвами та правопорушниками в суді та приміщеннях правоохоронних органів, крім випадків, коли компетентні органи встановлять інше в найкращих інтересах дитини або коли розслідування чи провадження вимагають такого контакту.

Відповідно до пунктів 68, 72 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, слід уникати прямого контакту, протистояння або спілкування між дитиною - жертвою або дитиною-свідком з підозрюваним , наскільки це можливо, якщо тільки дитина - жертва не вимагає цього.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_30 заперечує проти ще одного допиту ОСОБА_30 в суді, та на думку сторін кримінального провадження, які не наполягали на її допиті, з метою недопущення подвійного тиску і навантаження на психіку та емоційний стан малолітньої ОСОБА_30 , оскільки остання допитувалася в суді першої інстанції під час розгляду кримінального провадження попереднім складом суду, колегія суддів прийшла до висновку про недоцільність допиту малолітньої ОСОБА_30 та судом закінчено розгляд справи без допиту малолітньої ОСОБА_30 . Указані обставини, на думку суду, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_42 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Дії ОСОБА_18 кваліфіковані:

- за ч. 2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи (в редакції станом на 01.01.2016 року).

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого колегія суддів вважає правильною.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1, 2, 3 постанови № 5 від 3 травня 2008 року "Про судову практику в справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи", розпусні дії, відповідальність за які передбачено статтею 156 КК,  повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо.

Обвинувачений ОСОБА_18  вчинив протизаконні розпусні дії сексуального характеру, які виразились в оголенні своїх статевих органів та потерпілої, непристойних дотиках до статевих органів потерпілої своїм статевим органом та рукою, здійснюючи при цьому рухи рукою по статевих органах, проникши пальцем правої руки до статевого органу потерпілої. За вказаною ознакою вказані розпусні дії відносяться до фізичних дій. При цьому обвинувачений не намагався вступити у статевий акт з потерпілою особою, а вчиняв цілеспрямовані фізичні розпусні дій, що могли викликати фізичне і моральне розбещення потерпілої, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Тому з огляду на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини та характер, вчинених обвинуваченим дій, вказані дії визначаються саме як розбещення. Його дії характеризуються прямим умислом. Зокрема, обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, свідомо вчиняв розпусні дії щодо малолітньої потерпілої, порушуючи її нормальний розвиток. При цьому вид, характер та локалізація, виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, згідно висновку судово-медичної експертизи № 9 від 15.01.2016 року, в їх сукупності, об`єктивно свідчать про те, що метою спричинення тілесного ушкодження потерпілій у вигляді синця на задній поверхні лівого передпліччя була необхідність саме подолання опору останньої для подальшого вчинення розпусних дій, та підтверджує, що виявлений у ОСОБА_30 крововилив на поверхні дівочої пліви отриманий саме під час вчинення відносно неї розпусних фізичних дій. Вказані обставини вказують на те, що такі дії ОСОБА_18 вчиняв в супереч волі потерпілої, із застосуванням фізичної сили.

Внаслідок злочинних дій, які знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями інтимного життя та спілкування людей, ОСОБА_18 посягнув на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків, оскільки, вчиняючи розпусні дії щодо малолітньої ОСОБА_30 він створив загрозу деформації її моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми та нормальному моральному та фізичному становленню, а також формуванню у неї антиморальних поглядів. Таким чином, вчинене ОСОБА_18 кримінальне правопорушення є закінченим.

Також, суд доходить до висновку, що ОСОБА_18 вчинив розпусні дії відносно малолітньої ОСОБА_30 , достовірно знаючи вік останньої, являючись її рідним братом, та усвідомлюючи, що вчиняє такі дії щодо малолітньої, а тому в його діях наявна кваліфікуюча ознака: вчинене щодо малолітньої особи.

Таким чином, сукупність доказів у справі свідчить про доведення обвинуваченням всіх вищезазначених ознак злочину, що інкримінований ОСОБА_18 .

З огляду на ці обставини колегія суддів дійшла до переконання, що ОСОБА_18 повинен бути засудженим:

- за ч. 2 ст.156 КК України (в редакції станом на 01.01.2016 року) за вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкцій, визначеної ч. 2 ст. 156 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_18 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд також враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину. Так, обвинувачений вчинив злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, що є посяганнями на особистість і пов`язані з грубими порушеннями норм суспільної моралі. Вказаний злочин характеризуються аморальністю та цинічністю дій винних осіб, принижує честь і гідність потерпілої особи та спричиняє шкоду нормальному моральному та фізичному становленню малолітніх, неповнолітніх, формує антиморальні погляди у дитини та часто призводять до глибоких душевних травм у потерпілих осіб, що безумовно свідчить про значну суспільну небезпечність скоєного злочину.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність обставин, колегія суддів, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, оскільки обвинувачений протягом всього судового розгляду визнавав свою вину у вчиненні саме розпусних дій по відношенню до малолітньої, висловлював щирий жаль з цього приводу та осуд своєї аморальної поведінки; а також вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_18 , у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_18 вказує на те, що він являється особою молодого віку, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має місце реєстрації та місце постійного проживання, характеризуються лише з гарної сторони як доброзичливий, трудолюбивий та порядний хлопець, за місцем свого попереднього проживання, де проживав майже весь час, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, з повною загальною середньою освітою, хоча офіційно і не працевлаштований, однак на даний момент займається (неофіційно) суспільно корисною працею. Ці обставини позитивно характеризують ОСОБА_18 як особу, яка має гарну репутацією.

Також суд бере до уваги, фактори сімейного виховання та соціального середовища в яких виріс та жив ОСОБА_18 , які вплинули на формування особистості обвинуваченого. Як встановлено в судовому засіданні, неповнолітній ОСОБА_18 виховувався в багатодітній, малозабезпеченій та неблагополучній родині, без батька, лише із матір`ю ОСОБА_21 . В свою чергу з боку матері не було забезпечено належне: виховання, навчання та розвиток ОСОБА_18 , оскільки остання не приділяла достатньої уваги своїм дітям, та матеріальне благополуччя. ОСОБА_18 проживав в будинку, який перебував в аварійному стані. Мати ОСОБА_18 не піклувалася належним чином про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не створила належних умов для розвитку його природних здібностей, не поважала гідність дитини на відповідному рівні. Будучи ще неповнолітнім ОСОБА_18 проживав один, будучи позбавлений будь-якого материнського догляду та належного матеріального забезпечення. Також досить часто ОСОБА_21 залишала неповнолітнього ОСОБА_18 разом із його меншими малолітніми братом та двома сестрами, щоб останній здійснював за ними догляд за її відсутності. Вказані обставини підтверджуються: відомостей, що містяться в документах, наданих виконавчим комітетом Триліської сільської ради, за місцем проживання ОСОБА_18 протягом тривалого часу, а саме: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.55-60), копіями актів обстеження матеріально-побутових умов (т.1 а.с.61-63), копією довідки Служби у справах дітей та сім`ї Фастівської районної державної адміністрації № 20 від 18.01.2016 року (т.1 а.с.68), а також відомостями повідомленими мешканцями села – сусідами (т.1 а.с.64-65). Тобто до подій, що передували вчиненню злочину, обвинувачений, будучи неповнолітнім, виховувався неналежним чином та матір`ю, в повній мірі, не виконувалися її материнські обов`язки мірі для забезпечення нормального розвитку її дитини, не зважаючи на те, що саме в сім`ї формуються індивідуальні риси характеру, норми поведінки та моральні якості дитини. Вказані обставини, на думку суду, однозначно вплинули на весь комплекс фізичного і духовного розвитку та життя неповнолітнього ОСОБА_18 .

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Крім того, суд, при призначенні покарання, враховує характер взаємовідносин між обвинуваченим та потерпілою, які є  рідні брат та сестра, та які склалися між ними, після вищезазначених подій, а саме, що останні проживали разом як сім`я та нормально спілкуються між собою. При цьому ні у потерпілої, ні у її законного представника будь-яких претензій до обвинувачуваного ні морального, ні матеріального характеру, не має.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, з врахуванням положень ст. 102 КК України..

Дана міра покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_18 є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, з урахуванням викладеного вище та даних про особу обвинуваченого, обставин в яких проживав та виховувався неповнолітній, неналежне виконання батьками батьківських обов`язків по відношенню до обвинуваченого та обстановки, яка панувала в його родині, що безпосередньо вплину на формування психічних і соціальних якостей особистості обвинуваченого, відсутності тяжких наслідків від вчинення злочину і претензій потерпілої сторони, думку законного представника потерпілої про обрання покарання без позбавлення волі, а також обставин, які пом`якшують покарання (які за своєю правовою сутністю характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання) та відсутності обставин, обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_18 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. ст. 75, 76, 104 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в два роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Суд, враховуючи обставини вчиненого злочину, його тяжкість та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_18 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_18 , та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засуджених, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, слід вказати, що призначення реального покарання негативно вплине на подальшу долю обвинуваченого, його місце у суспільстві, і може призвести до його криміналізації, що суперечило б меті виправлення.

Тому, на переконання колегії суддів, саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, слід зазначити щодо додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК, яке не може бути призначене обвинуваченому ОСОБА_18 , оскільки як встановлено в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_18 , відповідних посад не займав, діяльністю на яку може бути накладена заборона не займався.

Також колегія суддів вважає за необхідне, в даному випадку, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_18 в строк відбування покарання – попереднє ув`язнення, а саме перебування останнього під вартою з 15.01.2016 року по 21.06.2016 року, оскільки, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання, призначений вироком суду, за правилами, встановленими ч. 5 ст. 72 КК України, і у разі визнання особи винуватою, рішення про залік досудового тримання під вартою зазначається у резолютивній частині вироку (п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України).

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2016 року щодо підозрюваного ОСОБА_18 було обрано запобіжний захід у виді тримання, починаючи з моменту його затримання, а саме: 15 січня 2016 року, з утриманням його в Державній установі "Київський слідчий ізолятор".

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2016 р. обвинуваченому ОСОБА_18 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відмінено, звільнено його з під варти в залі суду, та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із визначенням відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017) зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З урахуванням наведеного та керуючись вимогами ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), колегія суддів вважає, що до строку покарання, призначеного ОСОБА_18 , слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення, а саме з 15 січня 2016 року по 21 червня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити в силі, застосований до обвинуваченого ОСОБА_18 , на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2017 року, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із визначенням відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України, до вступу вироку в законну силу.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Приймаючи до уваги, що на день винесення вироку  обвинувачений є повнолітнім, тому процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні, вартість яких складає 8 366.40 грн.,  підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 50, 65-67, 75-76, 102, 104, ч. 2 ст. 156 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_18 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Звільнити на підставі ст.ст. 75, 104 КК України засудженого ОСОБА_18 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_18 рахувати з моменту проголошення вироку.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_18 перебування в установах попереднього ув`язнення в період з 15.01.2016 року по 21.06.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Застосований відносно ОСОБА_18 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладанням обов`язків, визначених в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2017 року, залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Стягнути із ОСОБА_18 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Фастівським РВ Управління ДМС України в Київській області 11.09.2014 року, реєстраційний номер обліку картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 ), - на користь Держави України процесуальні витрати в розмірі 8 366 (вісім тисяч триста шістдесят шість) грн. 40 коп.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: змиви зі статевих органів ОСОБА_30 , змиви зі статевих органів ОСОБА_18 , зразок слини ОСОБА_30 , зразок слини ОСОБА_18 ,  – знищити; простирадло та речі, належні ОСОБА_30 , а саме: кофту, сарафан, колготки,  - повернути законному представнику ОСОБА_21 ; труси, мобільний телефон марки "SAMSUNG", ІМЕІ: НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора "Київстар" з номер мобільного телефону НОМЕР_3 , належні ОСОБА_18 , - повернути обвинуваченому ОСОБА_18 .

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку – після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору, а також направити потерпілим.

Головуючий:                                                         ОСОБА_1

Судді:                                                                 ОСОБА_2                

ОСОБА_43