ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022 року                                                                                                       м.Дніпро         

Справа №  908/2828/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.                                                                                               

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 (прийняту суддею Сушко Л.М., повне судове рішення складено 01.11.2021) у справі № 908/2828/19

за заявою Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"

про визнання банкрутом                

ВСТАНОВИВ:

1.          Короткий зміст заявлених  вимог.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича. Призначено попереднє засідання.

18.10.2019 за №63742 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".

До господарського суду Запорізької області в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема, ING BANK N.V. та Акціонерного товариства "Райффайзен Банк".

2.          Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у цій справі, визнано грошові вимоги ING BANK N.V., Bijlmerplein 888, 1102 MG, Amsterdam, the Netherlands до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп – 1 черга задоволення, на суму 739      175      653 (сімсот тридцять дев`ять мільйонів сто сімдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн 48 коп. - 4 черга задоволення; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп – 1 черга задоволення, на суму 340    023    777 (триста сорок мільйонів двадцять три тисячі сімсот сімдесят сім) грн 12 коп - 4 черга задоволення, на суму 83    664    718 (вісімдесят три мільйони шістсот шістдесят чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн 47 коп. - 6 черга задоволення, на суму 12    021    240 (дванадцять мільйонів двадцять одна тисяча двісті сорок) грн 00 коп. – вимоги забезпечені заставою майна боржника (підлягають окремому включенню).

3.          Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/2828/19, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині визнання грошових вимог кредиторів до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", направити справу №     908/2828/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції для розгляду грошових вимог всіх кредиторів до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".

4.          Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" зазначає, що суд першої інстанції не мав підстав для застосування до спірних правовідносин положень матеріального права України, а саме ст.    200 ГК України, ст. ст. 11, 560, 563, 569 ЦК України.

Апелянт вказує, що спір у цій справі стосується приватноправових відносин, що виникли між іноземною юридичною особою та резидентом України, а отже містять іноземний елемент.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема визначення застосовуваного права.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Скаржник вказує, що Гарантія від 30.01.2017 № 2016/25/01, копія та переклад якої додані до заяви ING BANK N.V., видана нерезидентом України, банком (ING BANK N.V.), який зареєстрований за адресою Белмерплейн 888, 1102 МG, Амстердам, Нідерланди, безпосередньо в місті Амстердам, Нідерланди. Це підтверджується нотаріальним засвідченням підписів службових осіб банку ING BANK N.V. нотаріусом цивільного права Корнеліусом Хейном Теодором Куціром, який практикує в м. Амстердам.

За доводами скаржника, відповідно до ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із ст. 5 та 10 цього закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Як видно із тексту гарантії від 30.01.2017 № 2016/25/01, ані банком ING BANK N.V., ані АТ "ІНГ Банк Україна" не обрано право, що застосовується до цієї гарантії.

Посилаючись на норми ст. ст. 32 та 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" апелянт зазначає, що оскільки Гарантія від 30.01.2017 № 2016/25/01 видана резидентом держави Нідерланди, який зареєстрований в м. Амстердам, в гарантії відсутній вибір права, який підлягає застосуванню до неї, гарантія виконана в м. Амстердам, правом, яке підлягає застосуванню до Гарантії від 30.01.2017 № 2016/25/01, є право держави Нідерланди.

У зв`язку з наведеним, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до Гарантії від 30.01.2017 № 2016/25/01 ст. 560, 563, 565, 569 Цивільного кодексу України, оскільки для вирішення питання, чи отримав заявник право зворотної вимоги до Боржника, суд мав встановити особливості правового регулювання відносин щодо видачі та виконання банківських гарантій за законодавством Нідерландів, особливості правового регулювання компенсації гаранту вимог за гарантією за законодавством Нідерландів тощо.

Лише після цього суд міг дати відповідь, на питання, чи має така банківська гарантія ознаки гарантії в розумінні українського законодавства, зокрема, ст. 200 ГК України, ст. ст. 11, 560, 563, 569 ЦК України.

Апелянт зазначає, що звертався до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про направлення запиту про інформацію щодо іноземного законодавства, а саме просив суд першої інстанції направити Головному відділу приватного права Міністерства юстиції Нідерландів запит про надання інформації у відповідності до Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства щодо правового регулювання відносин щодо видачі та виконання банківських гарантій за законодавством Нідерландів, особливості правового регулювання компенсації гаранту вимог за гарантією за законодавством Нідерландів.          

Однак суд першої інстанції, помилково посилаючись на необхідність застосування до спірних правовідносин матеріального права України, залишив без задоволення клопотання Боржника про направлення до Міністерства юстиції Нідерландів Республікизапиту про надання інформації щодо іноземного законодавства.

На думку скаржника, суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права дійшов передчасних висновків щодо норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і, як наслідок, передчасно визнав вимоги ING BANK N.V. до Боржника за Гарантією від 30.01.2017 № 2016/25/01.

Також апелянт вважає, що в порушення норм КУзПБ згідно з оскаржуваною ухвалою господарським судом Запорізької області у попередньому засіданні розглянуто не всі вимоги кредиторів, а лише вимоги частини з кредиторів. При цьому, оскаржуваною ухвалою не оголошено перерву у попередньому засіданні, а відкладено попереднє засідання на іншу дату.

За доводами скаржника, вказані порушення, допущені господарським судом Запорізької області, призводять до неможливості здійснення подальших дій у справі про банкрутство, зокрема до проведення зборів кредиторів.

5.          Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

ING BANK N.V. згідно поданого відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування відзиву кредитор зазначає, що Гарантія була видана на забезпечення виконання Боржником умов Договору про надання фінансових послуг № 08/037 від 24 вересня 2008 року (в подальшому був викладений в новій редакції від 11 листопада 2010 року), укладеного з Публічним акціонерним товариством "ІНГ Банк Україна".

Відповідно до умов Гарантії Кредитор взяв на себе зобов`язання протягом строку дії Гарантії (з 30 січня 2017 року по 31 січня 2018 року включно) безумовно та безвідклично оплатити будь-яку заборгованість боржника, як основну, так і відсотки за користування Кредитом, тощо, перед Банком, яка виникла на підставі Кредитного Договору у розмірі, що не перевищує 29 900 000,00 (двадцять дев`ять мільйонів дев`ятсот тисяч) доларів США.

Так, 16 лютого 2017 року кредитор отримав від Банку SWIFT-повідомлення встановленого Гарантією змісту, відповідно до якого Банк повідомив Кредитора про невиконання Боржником умов Кредитного Договору щодо погашення існуючої заборгованості Боржника перед Банком, та вимагав від Кредитора сплатити суму за Гарантією у розмірі 28 421 331,78 доларів США, з яких: за основною сумою боргу (тілом кредиту) за Кредитним Договором - 23 920 000,00 доларів США; відсотки за користування кредитом за Кредитним Договором -4 501 331,78 доларів США.

В той же день, 16 лютого 2017 року, кредитор повідомив боржника листом № 413/2 про отримання від банку вимоги за Гарантією на суму 28 421 331,78 доларів США, яка має бути виконана не пізніше 21 лютого 2017 року.

На виконання своїх зобов`язань за Гарантією, 21 лютого 2017 року кредитор сплатив на користь банку заборгованість боржника перед банком, що виникла на підставі Кредитного Договору, у розмірі, визначеному вимогою, яка склала 28 421 331,78 доларів США.

Таким чином, Гарант здійснив оплату Банкові грошової суми у розмірі 28 421 331,78 доларів США на виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним Договором.

В той же час, умовами Гарантії визначалося, що кредитор має право зворотної вимоги (в порядку регресу) до Боржника у розмірі суми, виплаченої кредитором на користь банку.

Кредитор звертає увагу на той факт, що регресне зобов`язання Боржника з повернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості є окремим зобов`язанням, яке не врегульоване ані Гарантією, ані іншим договором, натомість, регулюється нормами матеріального права.

Так, Гарантія є одностороннім правочином, зобов`язання внаслідок видачі якої виникає саме у гаранта (Кредитора) перед бенефіціаром (Банком). Зазначене зобов`язання було виконане гарантом (Кредитором) перед бенефіціаром (Банком) у повному обсязі, що зумовило припинення зобов`язання за Гарантією.

З урахуванням того факту, що зобов`язання Гаранта зі сплати заборгованості за Гарантією припинилося його належним виконанням, Гарант отримав право зворотної вимоги (регресу) до Боржника щодо стягнення заборгованості, сплаченої Гарантом Банку за Кредитним Договором.

На думку кредитора, оскільки зобов`язання Гаранта зі сплати коштів Банку за Гарантією та зобов`язання Боржника з повернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості є двома окремими зобов`язаннями, визначення норм матеріального права, що підлягає застосуванню до таких правовідносин, повинно здійснюватися окремо.

Також кредитор зазначає, що як видно з тексту Гарантії, вона підпорядковується Уніфікованим правилам Міжнародної Торгової Палати для гарантій за першою вимогою у редакції 2010 року, Публікація МТП № 758.

Уніфіковані правила є міжнародним документом, в якому закріплені міжнародні правила та звичаї ділового обороту, що застосовуються до гарантій. Видавником Уніфікованих правил є МТП - міжнародна організація бізнесу, що користується беззаперечним та сталим авторитетом у розробці правил та стандартів, які визначають ведення міжнародного бізнесу.

Таким чином, Уніфіковані правила підлягають застосуванню до Гарантії в силу прямої вказівки про це в тексті Гарантії.

Гарант наголошує на тому, що сплата Гарантом заборгованості Боржника на користь Банку за Гарантією була здійснена у відповідності до Уніфікованих правил.

При цьому, сплата Гарантом заборгованості Боржника на користь Банку за Гарантією, була здійснена відповідно до Уніфікованих правил, які підлягають застосуванню до Гарантії в силу прямої вказівки, що міститься в тексті Гарантії. Отже, сторони гарантії (бенефеціар та гарант) обрали право, яке має застосовуватися до Гарантії.

Кредитор вказує, що оскільки зобов`язання Гаранта зі сплати коштів Банку за Гарантією та зобов`язання Боржника з повернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості є двома окремими зобов`язаннями, визначення норм матеріального права, що підлягає застосуванню до таких правовідносин, повинно здійснюватися окремо.

З урахуванням того факту, що зобов`язання Гаранта зі сплати заборгованості за Гарантією припинилося його належним виконанням, Гарант отримав право зворотної вимоги (регресу) до боржника щодо стягнення заборгованості, сплаченої Гарантом банку за Кредитним Договором. Оскільки зобов`язання з повернення заборгованості Гаранту в порядку зворотної вимоги (регресу) не є договірним зобов`язанням, сторони (Гарант та Боржник) не здійснювали вибір права, що підлягатиме застосуванню до зазначених правовідносин.

Таким чином, за відсутності вибору права між Гарантом та Боржником, право, яке підлягає застосуванню до зворотної вимоги (регресу), визначається з урахуванням колізійних норм, визначених Законом України "Про міжнародне приватне право".

Статтею 32 Законом України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що: у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, в якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Кредитор вважає, що стороною, яка повинна здійснити виконання за регресним зобов`язанням, яке має вирішальне значення для змісту правочину, тобто повернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості, є Боржник. Місцезнаходженням боржника є територія України, а отже, відповідно до положень Закону, повернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) повинно регулюватися матеріальним правом України.

Отже, господарський суд при оцінці правовідносин між Гарантом та боржником вірно застосував норми матеріального права України.

Натомість, Боржник, в обґрунтування своєї скарги, визначає колізійну прив`язку, виходячи із зобов`язання за Гарантією, відповідно до якого Гарант сплатив Банку заборгованість Боржника, що виникла на підставі Кредитного Договору.

Зазначена позиція боржника базується на хибному тлумаченні норм Закону, оскільки, як було зазначено вище, зобов`язання Гаранта зі сплати заборгованості за Гарантією припинилося його виконанням, проведеним належним чином. В той же час, зазначене зобов`язання Гаранта після його належного виконання, трансформувалося у право зворотної вимоги (право регресу) до боржника, за яким виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, покладено саме на Боржника.

З огляду на викладене вище, зобов`язання Боржника із повернення Гаранту заборгованості, сплаченої Гарантом Банку за Гарантією, в порядку зворотної вимоги (регресу), підлягає регулюванню матеріальним правом України.

Кредитор вважає, що правовідносини між Гарантом та Боржником, які виникли після виплати Гарантом грошових коштів за Гарантією замість Боржника, а саме - право на зворотну вимогу до Боржника, повинні регулюватися матеріальним правом України, а тому твердження Боржника щодо необхідності встановлення господарським судом змісту норм матеріального права Нідерландів є безпідставним та необґрунтованим.

6.          Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/2828/19; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.01.2022 о 16:00 год.           

Судове засідання, призначене на 27.01.2022 о 16:00 год. не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному члена колегії у справі судді Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2022 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/2828/19 призначено в судове засідання на  24.02.2022 о 16:00 год.

Судове засідання, призначене на 24.02.2022 не відбулося.     

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2022 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/2828/19 призначено в судове засідання на  28.04.2022 о 15:30 год.       

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги у справі № 908/2828/19 в судове засідання до 26.05.2022 о 16:00 год.

У судовому засіданні 26.05.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.          Встановлені судом обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича. Призначено попереднє засідання.

18.10.2019 за №63742 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".

До господарського суду Запорізької області в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема:

ING BANK N.V., Bijlmerplein 888, 1102 MG, Amsterdam, the Netherlands на суму 3842,00 грн. – 1 черга задоволення, на суму 739      175      653,48 грн. - 4 черга задоволення.

Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3842, 00 грн – 1 черга задоволення, на суму 340    023    777, 12 грн - 4 черга задоволення, на суму 83    664    718, 47 грн - 6 черга задоволення, на суму 12    021    240,00 грн – вимоги забезпечені заставою майна боржника (підлягають окремому включенню).

8.          Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Згідно приписів п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Частиною 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Щодо грошових вимог ING BANK N.V.

ING BANK N.V. звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами на суму 3842,00 грн. – 1 черга задоволення, на суму 739     175    653,48 грн. - 4 черга задоволення.

Заявлені грошові вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

24.09.2008 між ПАТ “ІНГ Банк Україна” та ПрАТ “Запоріжтрансформатор” було укладено Договір про надання фінансових послуг №08/037. В подальшому зазначений Договір був викладений в новій редакції від 11.11.2010.

В пункті 2.1. статті 2 Кредитного договору Сторони передбачили, що Банк погоджується відкрити Боржнику кредитну лінію загальним розміром 30    000    000,00 доларів США.

17.12.2014 Сторони в Договорі (в редакції Змін та Доповнень №17 від 17.12.2014 до Кредитного договору) погодили зменшити розмір кредитної лінії до 29    900    000,00 доларів США.

На виконання умов Кредитного договору, на підставі Заявки Боржника №191 від 19.11.2016, ПАТ “ІНГ Банк Україна” надав ПрАТ “Запоріжтрансформатор” кредит у сумі 29      900      000,00 доларів США (Меморіальний ордер №27839900 від 19.11.2015).

Пунктом 4.3. статті 4 Кредитного договору визначено, що вся заборгованість мала бути погашена на Дату закінчення дії лінії – 29.04.2016.

На забезпечення виконання ПрАТ “Запоріжтрансформатор” зобов`язань за Кредитним договором гарантом – ING BANK N.V. було видано Банку гарантію №2016/25/01 від 30.01.2017.

Відповідно до умов гарантії ING BANK N.V. взяв на себе зобов`язання протягом дії гарантії (з 30.01.2017 року по 31.01.2018 року включно) безумовно та безвідклично оплатити будь-яку заборгованість ПрАТ “Запоріжтрансформатор” (як основну так і відсотки за користування кредитом, тощо) перед ПАТ “ІНГ Банк Україна”, яка виникла на підставі Кредитного договору у розмірі, що не перевищує 29     900    000,00 доларів США.

16.02.2017 ING BANK N.V. отримав від Банку SWIFT-повідомлення встановленого Гарантією змісту, відповідно до якого Банк повідомив Заявника про невиконання ПрАТ “Запоріжтрансформатор” умов Кредитного договору щодо погашення існуючої заборгованості Боржника перед Банком, та вимагав від ING BANK N.V. сплатити суму за Гарантією у розмірі 28      920      000,00 доларів США, з яких:

23    920    000,00 доларів США –за основною сумою боргу (тіло кредиту);

4    501    331,78 доларів США – за відсотками за користування кредитом.

16.02.2017 ING BANK N.V. направив Боржнику лист №413/2 про отримання від ПАТ “ІНГ Банк Україна” вимоги за Гарантією.

На виконання своїх зобов`язань за Гарантією, 21 лютого 2017 року ING BANK N.V. сплатило на користь ПАТ “ІНГ Банк Україна” заборгованість ПрАТ “Запоріжтрансформатор” перед Банком, що виникла на підставі Кредитного Договору №08/037 від 24.09.2008., у розмірі 28 421 331,78 (двадцять вісім мільйонів чотириста двадцять одну тисячу триста тридцять один долар 78 центів) доларів США, про що свідчить SWIFT-повідомлення МТ 202 від 21 лютого 2017 року про здійснення оплати за Гарантією.

Враховуючи той факт, що ING BANK N.V. сплатив ПАТ “ІНГ Банк Україна” за Гарантією суму у розмірі 28 421 331,78 доларів США, однак дана сума не була повернута ПрАТ “Запоріжтрансформатор”, Заявник отримав право зворотної вимоги до Боржника у розмірі 28 421 331,78 доларів США, що станом на дату подання заяви є еквівалентом 688    368    407,33 грн.

Як зазначає скаржник, суд першої інстанції не мав підстав для застосування до спірних правовідносин положень матеріального права України, а саме ст.    200 ГК України, ст. ст. 11, 560, 563, 569 ЦК України.

Апелянт вказує, що спір у цій справі стосується приватноправових відносин, що виникли між іноземною юридичною особою та резидентом України, а отже містять іноземний елемент.

Разом з тим, як зазначено вище, гарантія була видана на забезпечення виконання боржником умов Договору про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008, укладеним між боржником та ПАТ “ІНГ Банк Україна”.

Відповідно до умов гарантії ING BANK N.V. взяв на себе зобов`язання протягом дії гарантії (з 30.01.2017 року по 31.01.2018 року включно) безумовно та безвідклично оплатити будь-яку заборгованість ПрАТ “Запоріжтрансформатор” (як основну так і відсотки за користування кредитом, тощо) перед ПАТ “ІНГ Банк Україна”, яка виникла на підставі Кредитного договору у розмірі, що не перевищує 29     900    000,00 доларів США.

Із змісту виданої гарантії вбачається, що зобов`язання ING BANK N.V. щодо її оплати підпорядковуються уніфікованим правилам Міжнародної Торгової палати.

Таким чином, Уніфіковані правила підлягають застосуванню до Гарантії в силу прямої вказівки про це в тексті Гарантії.

Матеріалами справи підтверджується, що сплата Гарантом заборгованості Боржника на користь Банку за Гарантією, була здійснена відповідно до Уніфікованих правил.

В той же час, умовами Гарантії визначалося, що кредитор має право зворотної вимоги (в порядку регресу) до боржника у розмірі суми, виплаченої кредитором на користь банку.

Колегія суддів вважає, що регресне зобов`язання боржника з повернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості є окремим зобов`язанням, яке не врегульоване ані Гарантією, ані іншим договором, натомість, регулюється нормами матеріального права.

Так, Гарантія є одностороннім правочином, зобов`язання внаслідок видачі якої виникає саме у гаранта (Кредитора) перед бенефіціаром (Банком). Зазначене зобов`язання було виконане гарантом (Кредитором) перед бенефіціаром (Банком) у повному обсязі, що зумовило припинення зобов`язання за Гарантією.

З урахуванням того факту, що зобов`язання гаранта зі сплати заборгованості за гарантією припинилося його належним виконанням, гарант отримав право зворотної вимоги (регресу) до Боржника щодо стягнення заборгованості, сплаченої Гарантом банку за Кредитним Договором.

Отже, за відсутності вибору права між Гарантом та боржником, право, яке підлягає застосуванню до зворотної вимоги, визначається з урахуванням норм, визначених Законом України  "Про міжнародне приватне право".

Згідно з Частинами 2,3 Закону України "Про міжнародне приватне право"    у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

В даному випадку, стороною, яка повинна здійснити виконання за регресним  зобов`язанням, яке має вирішальне значення для змісту правочину, тобто повернення гаранту сплаченої на користь банку заборгованості, є боржник.

Місцем знаходження боржника є територія України, а отже, відповідно до положень Закону, повернення гаранту сплаченої на користь банку заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) повинно регулюватись матеріальним правом України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сторонами за основним договором про надання фінансових послуг №08/037 від 24.09.2008 є юридичні особи, зареєстровані на території України, що в свою чергу також свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин матеріального права України.

За приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (частина перша статті 563 ЦК України).

За умовами частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Отже, у разі доведеності підстав і обставин виплати гарантом кредитору (бенефіціару) коштів відповідно до укладеного договору про надання банківської гарантії на забезпечення виконання боржником (принципалом) зобов`язань перед бенефіціаром гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Таким чином, гарант має право на зворотну вимогу щодо стягнення коштів з боржника в порядку регресу у разі виплати бенефіціару коштів відповідно до умов договору банківської гарантії.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що вимоги ING BANK N.V. до ПрАТ “Запоріжтрансформатор” за Гарантією у розмірі 688      368      407,33 грн визнаються в повному обсязі.

Окрім того, ING BANK N.V. за просторочення виконанання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України за період з 02.05.2017. по 18.11.2019 нараховано боржнику 2      174      815,88 доларів США – 3% річних, що станом на дату подання заяви є еквівалентом 52      674      327,69 грн.

Так, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу заявника, що ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 було відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор”, 69600, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, враховуючи наведені вище факти та з врахуванням відповідних правових норм, заявник не мав правових підстав для здійснення нарахування трьох процентів річних від простроченої суми після 17.10.2019.

За наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимоги ING BANK N.V. в частині заявлених 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 50     807      246,15 грн за період з 02.05.2017. по 17.10.2019.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що в порушення вказаних норм КУзПБ згідно з оскаржуваною ухвалою господарським судом Запорізької області у попередньому засіданні розглянуто не всі вимоги кредиторів, а лише вимоги частини з кредиторів, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

         Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

При цьому законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декілька судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.

Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду заяв кредиторів господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно із ст. 47 КУзПБ попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу (ч. 1). У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня) (ч. 2). Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (ч. 3).

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що винесення ухвал як окремих процесуальних рішень за результатами розгляду вимог кредиторів не позбавляє суд першої інстанції обов`язку винесення ухвали попереднього засідання як підсумовуючого судового рішення, що відповідатиме за обсягом і змістом всій сукупності розглянутих судом кредиторських вимог та міститиме весь перелік відомостей, зазначення яких вимагається згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ.

Таким чином, за результатами попереднього засідання розгляд вимог кредиторів може відображатися як в індивідуальній ухвалі, винесеній внаслідок безпосереднього судового розгляду кредиторської вимоги, так і в ухвалі, винесеній судом за підсумком розгляду всіх кредиторських вимог у порядку, визначеному ст. 47 КУзПБ.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 20.06.2019р. у справі № 915/535/17 зробив висновок, що     оскарження в апеляційному та касаційному порядку кредиторської вимоги, розглянутої судом у попередньому засіданні та відображеної в двох процесуальних рішеннях, повинно здійснюватися з урахуванням одного предмета оскарження. Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів. Інший варіант викладення мотивів прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів може бути таким - мотиви наводяться в         індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак повинно міститися посилання на ухвалу з приводу розгляду вимог кожного конкретного кредитора.

Про можливість апеляційного перегляду судового рішення за наслідком попереднього засідання окремо зазначено в ч. 3 ст. 47 КУзПБ, оскільки внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Встановлене вище, спростовує доводи апеляційної скарги.

9.          Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/2828/19  залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі №  908/2828/19 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Приватне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.05.2022.

Головуючий суддя                                                                              Л.А. Коваль

Суддя                                                                                                  В.О. Кузнецов

Суддя                                                                                                  А.Є. Чередко