У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2094/22

№ 1-кп/183/962/22

27 травня 2022 року                                                                м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022046350000056 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Актюбінськ, Казахстан, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186 та ч.1 ст.263 КК України,

за участю прокурора -                                                         ОСОБА_4 ,

захисника -                                                                 ОСОБА_5 ,

обвинуваченого -                                                         ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), що кваліфіковано за ч.1 ст.186 КК України та у вчиненні придбання, носіння, зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, що кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що, ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив суд зміни запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, окрім цього заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою та повідомив суду, що має на утриманні непрацездатну матір, якій він надає матеріальну допомогу. Окрім цього має ряд захворювань і тримання під вартою зашкодить його фізичному стану через нерегулярне харчування та відсутністю свіжого повітря. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 суд враховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним, продовжує існувати. Про наявність та продовження існування зазначеного ризику свідчить те, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, одне з яких у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

Крім того, з постанов про привід у справі 185/3888/13-к, суд встановив, що на розгляді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12015040350000101 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України, який на виклики суду в судові засідання не з`являється, у зв`язку з чим до нього застосований привід.

Суд вважає обґрунтованими підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду.

Про наявність, продовження існування та збільшення вірогідності ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 будучи обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України, у кримінальному провадженні, яке перебуває у Синельниківському міськрайонному суді Дніпропетровської області, яке ще не розглянуте судом по суті, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нових кримінальних правопорушень, що свідчить про те, що перебуваючи на свободі він матиме можливість продовжувати скоювати кримінальні правопорушення.

При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, суд враховує також і те, що ОСОБА_3 раніше несудимий, неодружений, офіційно не працює, проживає один, при цьому стверджує, що на утриманні має особу похилого віку, отже, суд має сумніви щодо достатності у останнього міцних соціальних зв`язків.

Отже аргументи захисника та обвинуваченого не можуть бути прийняті судом враховуючи вказані обставини.

З цих самих підстав суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну йому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

На думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_3  продовжити на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну йому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 – задовольнити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186 та ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 10 червня 2022 року включно.

 Визначити розмір застави у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в розмірі 198480 грн.

 У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_3 застави, покласти на останнього наступні обов`язки: прибувати до прокурора, суду на кожний виклик; не відлучатися із населеного пункту, а саме з міста Новомосковська Дніпропетровської області без дозволу прокурора та суду.

Попередити ОСОБА_3 , що в разі невиконання, покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1