Справа № 505/2995/21

Провадження № 2/505/1083/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2022 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Вергопуло А. К.

секретаря судового засідання - Бондаренко Н. І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Подільську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 03 вересня 2021 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , та просить встановити факт проживання його та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23.07.2012 року по 04.07.2021 року; визнати 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності його та відповідача; в порядку поділу визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що сторони з 2012 року почали спільно мешкати та вести спільне господарство. У 2018 році сторони прийняли рішення придбати квартиру. Частину грошових коштів він позичив у свого роботодавця, інша половина коштів була запропонована його батьками за умови їх включення до складу співвласників.

23.05.2018, коли він перебував у відрядженні, відповідач уклала договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відповідач ввела в оману нотаріуса зазначивши, що вона ні з ким однією сім`єю не проживає і частка квартири набувається нею за власні кошти.

Відповідачка не мала постійного доходу,ніде не працювала, оскільки здійснювала догляд за родиною, не мала жодного нерухомого або рухомого майна, за рахунок реалізації якого могла бути придбана частка у спірній квартирі.

Позивач в судове засідання не з`явився. Його представник адвокат Бикова О. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась. Надала відзив на позов, згідно якого позов визнавала частково, просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23.07.2012 року по 04.07.2021 року; визнати 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності її та позивача; в порядку поділу визнати за позивачем право власності на 2/10 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а за нею на 3/10 частки.

Вказувала, що дійсно в період з 23.07.2012 року по 04.07.2021 року вони з позивачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. На даний час з нею проживає їх спільна дитина, на яку за рішенням суду з позивача стягнуті аліменти. Дитина хворіє та є дитиною з інвалідністю до 18 років. Оскільки позивач офіційно не працює, вона отримує мінімальну суму аліментів, чого, враховуючи інвалідність дитини, недостатньо для забезпечення її фізичного розвитку та лікування. У зв`язку з цим, просить визнати за нею більшу частку у квартирі. Справу просила розглянути у її відсутність.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились. Надали заяви, згідно яких судове засідання просили провести у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась донька: ОСОБА_6 .

Згідно довідки Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за вих. №596 від 16.08.2021, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом як чоловік та дружина з 08.11.2013 по 01.09.2020, зареєстровані з 15.01.2014 за адресою: АДРЕСА_2 , та вели спільне господарство. Мають спільну доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вказує, що в період з 23.07.2012 по 04.07.2021 сторони проживали спільно та вели спільне господарство без укладення шлюбу. Вказане визнається відповідачем.

23 травня 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як продавцями, та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Подільського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстровано у реєстрі за №795.

Згідно п.5 Договору, продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 261000,00 грн.

Згідно п.8 Договору, ОСОБА_4 стверджує, що нерухоме майно, яке купується, буде її і її чоловіка ОСОБА_9 спільною сумісною власністю та цей правочин вчиняється за його згодою.

Згідно п.9 Договору, ОСОБА_3 стверджує, що на момент укладення правочину у зареєстрованому шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу і купує квартиру за власні кошти поза шлюбом.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №125049143 від 23.05.2018, 1/2 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності зареєстрована за ОСОБА_3 , інша 1/2 частина квартири на праві приватної спільної часткової власності зареєстрована за ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 56 років в м. Одеса помер ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.02.2019.

Згідно копії спадкової справи №41/2019, заведеної після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з заявами про прийняття спадщини звернулись - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на спадкове майно у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , легкового автомобіля та причепа. З завою про відмову від прийняття спадщини звернувся ОСОБА_10 04 грудня 2019 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на вказане спадкове майно.

Також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини на спадкове майно ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області за вих. №148/02-31 від 27.08.2021, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтв по право на спадщину за законом у вигляді 1/4 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненаданням документу, що підтверджує право власності спадкодавця на 4 частина квартири.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і

тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, і т.п.

Згідно вимог ч.4 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, яке сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст.36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Встановлення вказаного факту позивачу необхідно для реалізації положень ст.74 Сімейного кодексу України.

Згідно зі ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

За змістом ст.60 СК України належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається, крім іншого, і спільністю участі чоловіка, жінки коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного, для правильного застосування ст.74 СК України у системному зв`язку зі ст.60 СК України при вирішення спору щодо визнання майна спільною сумісною власністю, суд повинен установити джерело його набуття.

Згідно із ч.4 ст.368 ЦК України, майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

З аналізу вказаних норм випливає, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею необхідно вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно, майно придбане в період спільного проживання визнається спільною сумісною власністю згідно з вимогами ст. 74 СК України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, суд вважає позовні вимоги у частині встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки

без реєстрації шлюбу та визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як на підставу збільшення її частки у спірному майні, відповідач посилалась на те, що на її утриманні перебуває дитина-інвалід, та стягнуті з позивача аліменти не забезпечують фізичного розвитку та лікування дитині.

Згідно медичного висновку №4 від 27.08.2020, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має діагноз: вроджена аномалія розвитку сечової системи, гідронефроз єдиної лівої нирки.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 отримує державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23.11.2021, справа №505/3287/21, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Обов`язок, передбачений статтями 12, 81 ЦПК, стосовно доведення обставин, які вказували б на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б підтверджували яку суму аліментів отримує відповідач, який розмір грошових коштів необхідний для лікування дитини, та достатніх і допустимих доказів того, що стягнуті з позивача аліменти не забезпечують фізичного розвитку та лікування дитині.

Факт отримання малого розміру аліментів без доведеності недостатності отриманих коштів для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування неповнолітньої дитини не є підставою для відступлення від засад рівності спільного майна у розумінні вимог ст. 70 СК, та може бути предметом окремого розгляду у інших справах.

Таким чином суд приходить до висновку що спільне майно подружжя - 1/2 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає розподілу виходячи із загальних засад рівності часток, тобто по 1/4 частині за кожним.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) у період з 23.07.2012 року по 04.07.2021 року.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченому приватним нотаріусом Подільського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого у реєстрі за №795.

В порядку поділу визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя А. К. Вергопуло

Повне судове рішення складено 24 лютого 2022 року.