УХВАЛА

30 травня 2022 року

м. Київ

Справа № 3/60"Б" (906/1/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.

розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021

у складі колегії суддів: Крейбух О. Г. (головуючого), Юрчук М. І., Коломис В. В.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ"

про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу

в межах справи № 3/60"Б"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль"

ВСТАНОВИВ:

17.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 3/60"Б" (906/1/21).

Одночасно скаржником у прохальній частині порушено питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 3/60"Б" (906/1/21) визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2021 залишено без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" та надано скаржнику строк на усунення її недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме надати докази доплати судового збору; доказів на підтвердження дати отримання/неотримання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції; письмові пояснення щодо підстав касаційного оскарження.

24.01.2022 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" надійшло клопотання про долучення документів та письмових пояснень до матеріалів справи на усунення недоліків касаційної скарги, до якого, в тому числі, долучено докази доплати судового збору (квитанція 9256-8490-4031-0406 від 12.01.2022).

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження, залишено касаційну скаргу без руху, надано скаржнику строк на усунення її недоліків, шляхом надання суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення та наданням доказів в підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку.

18.05.2022 до Верховного Суду від скаржника повторно надійшло клопотання про долучення документів та письмових пояснень до матеріалів справи на усунення недоліків касаційної скарги, яке за змістом аналогічне тому клопотанню, що надійшло до Верховного Суду 24.01.2022.

23.05.2022 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому скаржником наведені обставини, які, на його думку є підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 288 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 22б/5014/2595/2012 (12/83б), згідно яких зазначено, що статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання заяви. Тобто, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

У даному випадку, колегія суддів, враховуючи пояснення скаржника, що містяться у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, бере до уваги відсутність представника скаржника у відкритому судовому засіданні під час винесення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови; повернення поштового відправлення щодо направлення скаржнику копії повного тексту оскаржуваної оскарженої постанови з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом); звернення до суду касаційної інстанції у короткий строк з моменту отримання скаржником додаткової постанови, з якої, за твердженням скаржника, йому стало відомо про наявність оскарженої постанови (дата отримання підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012, згідно яких зазначено, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші). Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції" (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії" (Stagno v. Belgium)).

З огляду на зазначене та виходячи з положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що строк на касаційне оскарження у даному випадку підлягає поновленню.

Разом з тим, проаналізувавши письмові пояснення надані скаржником на виконання ухвали Верховного Суду від 29.12.2021 щодо підстав касаційного оскарження, колегія суддів зазначає, що скаржник хоча і посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, однак їх зміст не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить посилання та належного обґрунтування наявності підстав визначених відповідним(и) пунктом (пунктами) частини другої статті 287 ГПК України.

Відтак, з урахуванням наданих скаржником пояснень, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо обов`язкового зазначення в ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною четвертою статті 174 ГПК України визначено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З огляду на вищевказане, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у зв`язку із неусуненням (неповним усуненням) недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 3/60"Б" (906/1/21) вважається неподаною та підлягає поверненню скаржнику без розгляду на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що в разі повернення касаційної скарги, останній не позбавлений права повторно звернутися з касаційною скаргою у відповідності до вимог статей 288, 290, 291 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 292, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" пропущений строк на подання касаційної скарги.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 3/60"Б" (906/1/21) повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков