ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2022 р.                                м. Рівне                              Справа № 918/1126/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Державної екологічної інспекції Поліського округу

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод"

про: стягнення шкоди в розмірі 1 048 295,67 грн.

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: І.Комісаров;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ

Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" в якому просить стягнути шкоду завдану навколишньому природному середовищу в сумі 1 048 295,67 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу у період з 25.11.2020 року по 07.12.2020 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" код ЄДРПОУ 35797190.

В акті перевірки №556 від 07.12.2020 року зафіксовано, що в період з 18.12.2018 року по 16.05.2019 року в Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що є порушенням статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Розмір збитків заподіяних державі Товариством з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади становить 1 048 295 грн. 67 коп.

У своєму відзиві на позов відповідач вказує, що акт перевірки №556 від 07.12.2020 року не може вважатись допустимим доказом у розумінні ГПК України, який фіксує факт порушення з боку ТОВ "Костопільський фанерний завод", оскільки не відповідає законодавчим вимогам до акту екологічної перевірки та не містить повної інформації про факт порушення, так які і даних стосовно документального підтвердження складових такого порушення (місця, часу, кількісних і якісних характеристик).

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження часу роботи джерел викидів, відомості про час роботи наявні лише у самому розрахунку шкоди.

Крім того позивачем належними та допустимими доказами не доведено протиправності поведінки відповідача та шкоди, як обов`язкових елементів застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, тому підстави для покладення на нього обов`язку по відшкодуванню шкоди відсутні.

Із наданих перевіряючими під час перевірки документів випливає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" за допомогою ТОВ "Амаді-Україна" були вчасно подані документи для продовження дії дозволу на викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, при цьому відповідачем протягом IV кварталу 2018 - II кварталу 2019 року сплачувався екологічний податок, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 січня 2022 року.

04 січня 2022 року відповідачем подано відзив на позов.

В судовому засіданні 12 січня 2022 року оголошено перерву до 02 лютого 2022 року.

14 січня 2022 року позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04 лютого 2022 року призначено підготовче засідання на 16 лютого 2022 року.

У підготовчому засіданні 16 лютого 2022 року оголошувалася перерва до 17 лютого 2022 року.

В судовому засіданні 17 лютого 2022 року оголошено перерву до 01 березня 2022 року.

Ухвалою суду від 01 березня 2022 року підготовче засідання відкладено на 30 березня 2022 року.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 30 березня 2022 року №03-04/16-2022, відповідно до пунктів 2.3.49 - 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/1126/21, за результатами якого справу передано на розгляд судді А.Качуру.

Ухвалою суду від 30 березня 2022 року прийнято справу №918/1126/21 до свого провадження, підготовче засідання призначено на 27 квітня 2022 року.

Ухвалою суду від 27 квітня 2022 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24 травня 2022 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судове зсідання представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Державної екологічної інспекції Поліського округу зі зверненням щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод".

09 листопада 2020 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу направлено до Державної екологічної інспекції України звернення та інформаційну довідку до розгляду та отримання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод".

20 листопада 2020 року на адресу Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшло погодження від 18 листопада 2020 року вих.№2.3/1651 ПГ Державної екологічної інспекції України на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правом, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави - Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод".

23 листопада 2020 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу видано наказ №265-ОД "Про здійснення заходів державного нагляду (контролю)", відповідно до пункту 3 якого вказано, що Управлінню державного екологічного нагляду (контролю) у Рівненській області здійснити позапланову перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод".

Як видно з матеріалів справи, у період з 25 листопада 2020 року по 07 грудня 2020 року посадовими особами Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод", наслідки якого відображені в акті складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №556 від 07 грудня 2020 року.

Згідно із вказаним актом, за матеріалами інвентаризації всього на підприємстві нараховується 16 стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, з них 13 організованих та 3 неорганізованих. З даних джерел в атмосферне повітря викидаються такі види забруднюючих речовин: діоксид азоту, оксид вуглецю речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, сполуки мангану, сполуки заліза. П`ять джерел викидів обладнані пилегазоочисними установками. Паспорта на всі пилегазоочисні установки є в наявності.

В акті перевірки №556 від 07 грудня 2020 року зафіксовано, що в період з 18 грудня 2018 року по 16 травня 2019 року в Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (пункт 7 опису виявлених правопорушень).

Позивач вказує, що виявлені обставини є порушенням статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

За розрахунком позивача розмір відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснені ТОВ "Костопільський фанерний завод" складає 1 048 295,67 грн.

У зв`язку з вказаними обставинами позивач у лютому 2021 року звернувся до відповідача з претензією про оплату завданих збитків у місячний термін.

Позивач вказує, що  відповідачем завдана шкода в добровільному порядку не оплачена, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З листа Міністерства екології та природних ресурсів України видно, що ТОВ "Костопільський фанерний завод" отримало дозвіл на викиди №5623410100-22 від 17 грудня 2013 року зі строком дії з 17 грудня 2013 року по 17 грудня 2018 року. Копія вказаного дозволу наявна в матеріалах справи.

Крім того в матеріалах справи міститься дозвіл Міністерства екології та природних ресурсів України на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5623410100-22 від 17 травня 2019 року. Дозвіл видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод". Строк дії: 7 року з 17 травня 2019 року по 17 травня 2026 року.

В матеріалах справи також знаходяться зауваження та заперечення на акт перевірки №556 від 07 грудня 2020 року, в якому вказано що з наданих перевіряючими особами документів слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" за допомогою ТОВ "Амаді-Україна" були вчасно подані документи для продовження дії дозволу на викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Крім того відповідачем за період з 18 грудня 2018 року по 16 травня 2019 року сплачувався екологічний збір що стверджено наданими відповідачем платіжними документами.

Разом з тим, 17 травня 2018 року між відповідачем та ТОВ "Амаді-Україна" (виконавець) було укладено договір, відповідно до предмету якого виконавець зобов`язувався надати відповідачу послуги з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання, а також розробити документи з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

З листа ТОВ "Амаді-Україна" від 14 грудня 2020 року видно, що на виконання умов договору, виконавцем вчинено ряд дій спрямованих на отримання відповідачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, зокрема вказано, що  матеріали на встановлення СЗЗ було направлено з ДПСС України до інституту гігієни листом від 29 листопада 2018 року.

У січні 2019 року після отримання висновку про скорочення СЗЗ виконавцем було подано необхідний пакет документів для отримання дозволу на викиди до Мінприроди, а 12 лютого 2019 року останнім вказані документи було передано листом до Держпродспоживслужби України.

Згідно із листом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01 березня 2019 року, служба повідомила Міністерство екології та природних ресурсів України про непогодження дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідача.

Відповідь Мінприроди про необхідність про необхідність доопрацювання документів  з зауваженнями ДПСС України виконавцем отримано в березні 2019 року. Після повторного подання пакету документів (квітень 2019 року) у травні 2019 року виконавцем було отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом позадоговірними та стосуються стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає, що за наслідками перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, у відповідача за період з 18 грудня 2018 року по 16 травня 2019 року був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, у зв`язку з чим останній повинен відшкодувати завдану шкоду, що за розрахунком складає 1 048 295,67 грн.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що ним вчинялися всі дії на отримання необхідного дозволу. На переконання відповідача, позивач не довів всіх необхідних складових цивільного правопорушення для стягнення шкоди.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані:

- здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

- вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

- забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

- здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;

- заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

- забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;

- забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;

- використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;

- здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із нормами статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об`єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Згідно з приписами статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у: викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно із нормами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За наслідками розгляду матеріалів справи суд встановив, що з 25 листопада 2020 року по 07 грудня 2020 року посадовими особами Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод", наслідки якого відображені в акті складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №556 від 07 грудня 2020 року.

В акті перевірки №556 від 07 грудня 2020 року зафіксовано, що в період з 18 грудня 2018 року по 16 травня 2019 року в Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (пункт 7 опису виявлених правопорушень).

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28 квітня 2020 року № 277 затверджено методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (надалі - методика).

Вказана методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами - підприємцями, а також юридичними особами - нерезидентами (далі - суб`єкти господарювання).

Згідно з положеннями пункту 2.1.2. методики, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями пункту 2.8. методики, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб`єкта господарювання без дозволу.

Відповідно до вимог пункту 2.9. методики, за результатами перевірки суб`єкта господарювання, складається акт перевірки в установленому законодавством порядку із зазначенням часу роботи джерела викиду в режимі наднормативного викиду в годинах.

У своєму відзиві на позов відповідач вказує, що акт №556 від 07 грудня 2020 року, всупереч вимогам пункту 2.9. методики, не містить визначеного часу роботи джерела викиду в режимі наднормативного викиду в годинах.

Водночас суд ураховує те, що станом на час складання акту №556 від 07 грудня 2020 року діяла методика затверджена Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28 квітня 2020 року № 277, тоді як методика затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.12.2008 N 639 втратила чинність.

Суд відзначає, що в акті перевірки №556 від 07 грудня 2020 року зафіксовано, що в період з 18 грудня 2018 року по 16 травня 2019 року в Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (пункт 7 опису виявлених правопорушень). Однак час роботи джерела викиду в режимі наднормативного викиду в годинах в акті не зазначено. Таке оформлення акту суперечить вимогам пункту 2.9. методики. Актом зафіксовано період в часі, протягом якого у відповідача не було дозволу на викиди спеціально уповноваженого органу влади. Поряд з тим матеріали справи не містять доказів того, що у вказаний період відповідачем дійсно здійснювалась робота джерел викиду, та не доведено точну кількість годин роботи стаціонарних джерел викиду, що є обов`язковим при доведенні розміру завданої шкоди.

Зазначення кількості годин роботи стаціонарних джерел викиду відображено у розрахунку розміру відшкодувань збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є додатком №1 до претензії позивача, яка була адресована відповідачу.

Вказаний розрахунок містить відомості щодо кількості годин, за яких стаціонарні джерела викиду здійснювали роботу. Водночас розрахунок містить посилання на довідку № 06-607 від 15.12.2020 у якій нібито зазначена кількість годин роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в наднормативному режимі за період з 18.12.2018 по 16.05.2019. Однак зазначена довідка в матеріалах справи відсутня.

Необхідно відмітити, що наданий позивачем розрахунок містить суперечливі відомості щодо часу роботи джерел викиду, які призвели до невірного обрахунку розміру маси викиду.

Згідно із розділом 3 методики, позивачем для розрахунку маси наднормового викиду забруднюючих речовин використано формулу 4.

Згідно із пунктом 3.3. методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викидів забруднюючих речовин, віднесених до інших, на які не встановлені нормативи гранично допустимих викидів відповідно до законодавства, здійснюється за формулою: mi=3.6x10-3x(qmi-qmнорм)xТ, де Т- час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, год.

У вхідних даних розрахунку вказано, що за джерелом викиду №2 зафіксовано 136 годин роботи, при цьому в обрахунку по джерелу №2 викиду кількість годин вказано 166 годин.

Тобто наданий позивачем розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючої речовини в атмосферне повітря ТОВ "Костопільський фанерний завод" проведено з порушенням методики проведення такого розрахунку, розрахунок містить неточності та недостовірні дані.

У вказаному розрахунку зазначено, що кількість годин роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин взято з довідки №06-607 від 15 грудня 2020 року, а проте матеріали справи не містять вказаної довідки. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити кількість годин роботи джерел викидів забруднюючих речовин, зокрема щодо джерела викидів №2.

Згідно з вимогами пункту 3.7. методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за:

- характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва);

- результатами інструментально-лабораторних вимірювань;

- затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

За змістом частини 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за неналежне виконання ним зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 Цивільного Кодексу України).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі делікту - протиправного завдання шкоди будь-кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.

Водночас необхідно враховувати, що вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки).

ЦК України закріплено легальну цивільно-правову дефініцію вини (стаття 614 ЦК України), визначаючи її через обставини, які свідчать про її відсутність. Так, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України). Отже, вина у цивільному праві це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання або для запобігання заподіянню шкоди. Дане визначення вини позбавлене суб`єктивної характеристики, воно ґрунтується на зовнішніх, об`єктивних критеріях визначення. Вживання всіх залежних від особи заходів є формою поведінки особи, а не її психічного ставлення.

З врахуванням встановлених обставин, суд робить висновок, що позивач не довів всіх чотирьох складових, необхідних для встановлення наявності складу цивільного правопорушення.

Зокрема позивачем не доведено завдання відповідачем шкоди в розмірі 1 048 295,67 грн. Такий висновок суд робить за наслідками встановлених обставин невідповідності акту перевірки №556 від 07 грудня 2020 року вимогам пункту 2.9. методики.

Натомість суд встановив, що розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючої речовини в атмосферне повітря проведено з порушенням методики проведення такого розрахунку, та містить недостовірні дані, а відтак такий розрахунок не приймається судом як належний та допустимий доказ у справі.

Щодо доводів відповідача про відсутність його вини з огляду на вчинення відповідачем всіх можливих дій для недопущення правопорушення суд такі доводи оцінює критично з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. При цьому з наведених вище норм вбачається, що застосування принципу мовчазної згоди можливе при сукупній наявності таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

Водночас, обставини  необхідні для застосування принципу мовчазної згоди, відсутні, оскільки судом не встановлено що суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Судом встановлено, що відповідачем вчинено ряд дій на отримання необхідного дозволу (укладено угоду про надання відповідних послуг, подано на затвердження пакет документів), водночас матеріали справи не містять доказів несвоєчасності відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданих заяв.

У відповідності до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (статті 74 ГПК України).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з правилами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Висновки суду

За результатами розгляду справи судом встановлено що позивачем не доведено всіх чотирьох складових, необхідних для встановлення наявності складу цивільного  правопорушення, а тому суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача 1 048 295,67 грн. шкоди.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за подання даного позову складає 15 724,44 грн.

Позивачем надано доказ сплати судового збору в розмірі 15 724,45 грн., відтак судовий збір в розмірі 0,01 грн. може бути повернутий позивачу в порядку статті 7 ЗУ "про судовий збір".

Оскільки суд відмовив в задоволенні позову судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 15 724,44 грн. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач: Державна екологічна інспекція Поліського округу (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського 12-А, код ЄДРПОУ 42163803).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" (35000, Рівненська область, Рівненський район, м.Костопіль, вул. Бурова 9, код ЄДРПОУ 35797190).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.ч. 1, 2 ст 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 30 травня 2020 року.

              Суддя                                                   А.Качур