Справа № 456/529/22

Провадження № 2/456/588/2022

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

       26 травня 2022 року                                         місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Стасів О.Я.,

сторони у справі:

позивачка – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

вимоги позивачки – про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням;

розглянувши дану цивільну справу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що знаходиться по вул. Т. Шевченка, 89, за правилами загального позовного провадження, з участю позивачки ОСОБА_1 , на підставі наявних у суду матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивачки ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 04.02.2022 року, скориставшись канцелярією, звернулася у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою (зареєстрована в діловодстві суду за вх. № 1967), в якій просить ухвалити рішення про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за зареєстрованим місцем його проживання – у будинку АДРЕСА_1 . Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення цієї позовної заяви до суду із однією вимогою немайнового характеру у розмірі 992 грн. 40 коп., позивачка залишає за собою та при ухваленні рішення просить покласти на неї.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_2 , який приходиться позивачці ОСОБА_1 колишнім зятем, був зареєстрований у вказаному будинку за її згодою як власниці, однак після розірвання з дочкою шлюбу, а саме з грудня 2020 року фактично у цьому житлі не проживає, виїхав на постійне місце проживання у с. Воля Задеревацька Стрийського району Львівської області. Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що вона є одноосібною власницею житловому будинку АДРЕСА_1 , котрий належить їй як забудовниці. Відповідач ОСОБА_2 в грудні 2020 року виїхав з вказаного житлового приміщення та забрав свої особисті речі. Тому позивачка ОСОБА_1 вказує про припинення у відповідача ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням у згаданому вище будинку. Позивачка ОСОБА_1 звертає увагу суду також на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 , залишаючись зареєстрованим у належному їй житловому будинку, однак фактично проживаючи за іншою адресою, тим самим чинить їй перешкоди, зокрема порушує її право власності щодо вказаного будинку, тобто право вільно ним користуватись і розпоряджатись, так як добровільно відмовляється знятися з реєстрації, хоча може зареєструвати своє місце проживання за місцем фактичного перебування, а також унеможливлює звернення позивачки ОСОБА_1 за отриманням пільг по оплаті житлово-комунальних послуг та вирішення інших питань, пов`язаних з утриманням цього житла. Відтак позивачка ОСОБА_1 , виходячи з положень статей 15-16, 319, 383, 391, 405 ЦК України, була змушена звертатись до суду із даним позовом, у котрому обрала спосіб захисту – визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до нього про визнання особи такою, що втратив право користування житловим приміщенням, не подав.

Заяви та клопотання учасників справи.

Одночасно із пред`явленням позовної заяви позивачкою ОСОБА_1 також було заявлено про виклик свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , для їх допиту у судовому засіданні під час розгляду справи по суті.

Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи до суду не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 22.02.2022 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , який у цьому позові не має статусу підприємця, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Визначено місце, дату та час підготовчого засідання у справі – зал судових засідань приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 19.04.2022 року, 10:30 год..

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 19.04.2022 року підготовче провадження у цій справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті. Задоволено заяву про виклик свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Визначено місце, дату та час судового засідання щодо розгляду даної справи по суті – зал судових засідань приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 26.05.2022 року о 09:30 год..

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 26.05.2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішено проводити заочний розгляд даної справи та ухвалення у ній заочного рішення.

Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.

У призначене судове засідання щодо розгляду даної справи по суті з`явилася позивачка ОСОБА_1 , а також свідок ОСОБА_4 .. Відповідач ОСОБА_2 , а також свідок ОСОБА_3 у таке судове засідання не з`явилися, про поважні причини своєї неявки суд не повідомили.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивачки ОСОБА_1 за пред`явленими нею позовними вимогами цивільного характеру, та причетність до порушення таких її прав відповідача ОСОБА_2 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із зазначенням відповідних доказів.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є одноосібною власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 39052829, виданим Реєстраційною службою Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області 15.06.2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 657961246253 (копія міститься у справі, а. с. 12).

У вказаному житлі зареєстрована з 25.06.2015 року та фактично проживає позивачка ОСОБА_1 , а також, окрім неї, мають зареєстроване місце проживання також її чоловік – ОСОБА_5 , родич – ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_7 , чоловік дочки – ОСОБА_2 та їх малолітній син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується довідкою Подорожненського старостинського округу Стрийської міської ради від 31.01.2022 року за вих. № 105 (оригінал міститься у справі, а. с. 6).

       У свою чергу відповідач ОСОБА_2 28.11.2015 року був зареєстрованим у належному позивачці ОСОБА_1 вищевказаному житловому будинку з її ж дозволу, як чоловік її дочки ОСОБА_7 ..

       Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухваленим 04.11.2021 року у справі № 456/2463/21, провадження № 2/456/949/2021 (копія міститься у справі, а. с. 4-5), котре 10.12.2020 року набрало законної сили, шлюб між дочкою позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у зазначеному вище житловому будинку хоча й зареєстрований, проте з грудня 2020 року, тобто після розірвання з дочкою позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , не проживає та не здійснює оплату за надані комунальні послуги. Так, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , яка проживає по-сусідству із позивачкою ОСОБА_1 , надала покази, згідно з котрими відповідач ОСОБА_2 у грудні 2020 року виїхав з належного позивачці ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 , забрав свої особисті речі, після чого туди на постійне місце проживання не повертався, там не проживає й жодного разу його там більше не бачила. Це ж стверджується й актом по встановленню факту проживання осіб, складеному комісійно 31.01.2022 року з уповноважених представників Стрийської міської територіальної громади в особі Подорожненського старостинського округу (оригінал міститься у справі, а. с. 7).

Отже відповідач ОСОБА_2 з грудня 2020 року, після розірвання з дочкою позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_7 шлюбу, за своєю добровільною згодою не проживає за зареєстрованим у встановленому порядку своїм місцем проживання по АДРЕСА_1 , а виїхав на постійне місце проживання в іншу місцевість, зокрема у с.  Воля Задеревацька Стрийського району Львівської області, де й фактично проживає. Крім того, ані позивачка ОСОБА_1 , ані її дочка ОСОБА_7 , більше не ведуть спільного господарства з відповідачем ОСОБА_2 , а останні, відповідно, не бере участі в утриманні згаданого житла.

Релевантні норми та джерела права, котрі застосовує суд при ухваленні даного заочного рішення.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, чинних Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та Житлового кодексу України (надалі – ЖК України), Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Так, за загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених у ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством. 

Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім`ї та інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

       Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВП від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

       Про зазначене також йдеться у статтях 316, 317, 319 та 321 ЦК України, згідно з якими правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статей 16, 386, 387 та 391 вказаного Кодексу власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, або якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.12.2020 року у справі № 320/9482/17 (провадження № 61-6318св19) вказав, що початок відліку часу відсутності особи у житловому приміщенні визначається від дня, коли ця особа залишила житлове приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. 

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18); від 22.11.2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18); від 26.02.2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження № 61-7317св19); від 18.03.2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Оскільки вичерпного переліку поважності причин непроживання особи в житловому приміщенні чинне законодавство не встановлює, то зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи та зібраних у справі доказів. Отже, позивачка ОСОБА_1 , як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи її позову, доводиться їхня достатність та переконливість.

У свою чергу, наданими позивачкою ОСОБА_1 й дослідженими судом у даній справі доказами, у їх сукупності та взаємозв`язку, безперечно стверджується та обставина, що відповідач ОСОБА_2 відсутній у житловому приміщенні належного зазначеній позивачці будинку АДРЕСА_1 понад один рік, так як зі своєї добровільної згоди не проживає у вказаному будинку з грудня 2020 року в силу розірвання любу з дочкою позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_7 та фактичного проживання в іншому житлі в іншій місцевості, протягом вказаного строку туди не повертався, у зв`язку з чим право відповідача ОСОБА_2 щодо користування зазначеним житловим приміщенням у згаданому вище будинку слід вважати припиненим, а його саму слід визнати таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.

       Суд також вважає за необхідне зазначити, що припинення права користування відповідача ОСОБА_2 житловим приміщенням у згаданому будинку надасть можливість усунути позивачці ОСОБА_1 перешкоди вільно ним користуватись та розпоряджатись, зокрема й звернутись за отриманням пільг по оплаті житлово-комунальних послуг, а також скористатись іншими можливостями власниці об`єкта нерухомого майна, пов`язаного з його використанням та розпорядженням, що у повній мірі буде справедливим по відношенню до останньої.

Відтак позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Розподіл судових витрат у справі, котрі полягають у сплаті позивачкою ОСОБА_1 судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із однією вимогою немайнового характеру у розмірі 992 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № ПН5680553 від 01.02.2022 року (оригінал міститься у справі, а. с. 1), слід здійснити у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, зокрема в силу ухвалення заочного рішення на користь позивачки ОСОБА_1 та її відповідної волі про покладення цих судових витрат на неї, залишити за зазначеною позивачкою.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

       Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 .

Строк і порядок набрання заочним рішенням суду законної сили та його оскарження.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка ОСОБА_1 має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому чинним ЦПК України, тобто шляхом подання до Львівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач ОСОБА_2 , якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача ОСОБА_2 , яка подається безпосередньо до Стрийського міськрайонного суду Львівської області. У свою чергу апеляційна скарга на заочне рішення суду подається ним безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; громадянка України; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; громадянин України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: с. Воля Задеревацька, Стрийський район, Львівська область, 82487; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.

Дата складення заочного судового рішення: 26 травня 2022 року.

Суддя В.Я. Микитин