Судове рішення #4787047

Справа  № 2-309 / 09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

    27  березня  2009  року.                         м.  Суми.    

    Зарічний районний суд м. Суми в складі : головуючого -  судді Бойка  В.Б.,

                                                                    при секретарі – Міщенко  А.А.,

з  участю  адвокатів  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну  справу за позовною  заявою

ОСОБА_3   до   ОСОБА_4,   3-тя  особа : Служба  в  справах  дітей  Сумської  міської  ради  

про  вселення,  встановлення  порядку  користування  житловим  приміщенням,

та  за  зустрічним  позовом   ОСОБА_4  до ОСОБА_3,  ОСОБА_5,   3-ті  особи :     ТОВ  “  Сумикомунтранс “ ,  СГІРФО  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області  

про усунення  перешкод  в  користуванні  житловим  приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

    Позивачка  ОСОБА_3  мотивує  свої вимоги тим,  що  сторони  перебували  в шлюбі,  мають  сина  ОСОБА_6,  2001 р.н.  Сторони  зареєстровані  та  до  літа  2008  року  разом  мешкали  у  належній  відповідачу  квартирі  АДРЕСА_1.  Посилаючись  на  те,  що  внаслідок  сварок  вона  з  дитиною  була  змушена  залишити  спірну  квартиру,  відповідач  перешкоджає  користування  житловим  приміщенням,  позивачка  просить    вселити  її  з  сином  у  вищевказану  квартиру  та в становити  порядок  користування нею,  виділивши  в  користування  кімнату  площею  17,6  кв.м.    

    Будучи  не згодним  з  первісним  позовом,  ОСОБА_4 звернувся  з  зустрічною  позовною  заявою,  в  якій  зазначає,  що  колишня  дружина  разом  із  неповнолітнім  сином,  виселившись  зі  спірної  квартири,  без  достатніх  на  те  підстав  залишаються  зареєстрованими  за  даною  адресою,  чим  порушують  його  права  як  власника  квартири.  Просить  ухвалити  рішення  про  усунення  перешкод  в  користуванні  житловим  приміщенням  шляхом  зняття  позивачки  за  первісним  позовом  та  їх  сина  з  реєстраційного  обліку.  

       

    В  судовому  засіданні  сторони  свої  вимоги  підтримали,  зустрічні  вимоги  не  визнали.

    Представники  3-х  осіб  в  останнє  судове  засідання  не  з”явились,  про  час  розгляду  справи  повідомлялись. Представник Служби  в  справах  дітей  Сумської  міської  ради  в  попередньому  судовому  засіданні  підтримав  первісний  позов.  СГІРФО  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області  надало  заяву  про  розгляд  справи у  відсутність  їх  представника,  просить  ухвалити  рішення  відповідно  до  чинного  законодавства.

    Суд, заслухавши пояснення  сторін,  свідків,  дослідивши  матеріали  справи, вважає ,  що  первісний  позов підлягає частковому  задоволенню, а  в  задоволенні  зустрічного  позову  належить  відмовити  за  необгрунтованістю,  виходячи  з наступного.  

Судом встановлено, що сторони  з 22.07.2000 року  по 29.12.2008 року перебували  в  шлюбі,  який  було  розірвано  в  судовому  порядку ( а.с.  6,  66 ),  сторони  мають  сина  ОСОБА_6,  2001 р.н. ( а.с.  6 ).

    Спірна  квартира належить  ОСОБА_4 ( а.с. 37, 51 ).  Квартира  має  всі  комунальні  зручності  відповідно  до  умов  м.  Суми. В  даному  житловому  приміщенні  зареєстровані  сторони  як  члени  однієї  родини  ( а.с.  7,  38 ).    

    Як  вбачається  із  показань  сторін  та  свідків  ОСОБА_7,  ОСОБА_8  та  ОСОБА_9,  спільне  господарство  між  сторонами  не  ведеться,  позивачка  за  первісним  позовом  разом  із  сином  з  червня  2008  року  в  спірній  квартирі  не  мешкає  внаслідок  конфліктів.  Мешкають  ці  особи  на  умовах  найму,  іншого  власного  житла  не  мають.  Окрім  того,  по  справі  встановлено,  що в  спірній  квартирі  залишилося  спільно  нажите  майно  подружжя, відповідач  змінив  замки  на  вхідних  дверях,  перешкоджає  вселенню  позивачки  за  первісним  позовом.

На  даний  час  відповідач  мешкає  у  спірній  квартирі  з  іншою  жінкою.

           Відповідно  до  ч. 3  ст.  47  Конституції  України  та  ч. 3  ст.  9  ЖК  України,  ніхто  не  може  бути  примусово  позбавлений  права  користування  житловим  приміщенням  інакше,  як  з  підстав  і  в  порядку,  передбачених  законом  за  відповідним  рішенням  суду.

    Статтею  156  ЖК  України  передбачено,  що  члени  сім»ї  власника  квартири  користуються  житловим  приміщенням  нарівні  з  власником  квартири.  Припинення  сімейних  відносин  з  власником  квартири  не  позбавляє  їх  права  користування  займаним  приміщенням.

    З  урахуванням вищевикладеного,  суд  вважає,  що  тимчасове  не проживання  позивачів  за  первісним  позовом  у  спірній  квартирі  є  вимушеним,  вони  не  втратили  право  користування  цим  житлом,   тому  ОСОБА_3  та  її  неповнолітнього  сина ОСОБА_5  належить  вселити  до  спірної   квартири.

    Між  тим,  суд  не  знаходить  підстав  для  задоволення  позовних  вимог  про  визначення  порядку  користування  житловим  приміщенням,  оскільки  встановити  такий  порядок  можливо  лише  між  співвласниками,  членам  сім»ї  власника  таке  право  не  надано.  Навпаки,  власник  має  право  визначити  житлове  приміщення,  яке  належить  зайняти  членам  його  сім»ї ( ч.  1  ст.  405  ЖК  України ).

    Не  вбачає  підстав  суд  і  для  задоволення  зустрічного  позову,  виходячи  з  наступного.

    Порядок  та  підстави  виселення  членів  сім”ї  власника  житлового  приміщення  або  визнання  членів  сім”ї  власника  такими,  що  втратили  право  користування  житловим  приміщенням  визначаються  чинним  цивільним  та  житловим  законодавством  України                   ( ст.ст.  71-72, 107,  116,  157  ЖК  України  та  ст.  405  ЦК  України ).

    Статтями ст.ст. 10-11 та 60  ЦПК  України  передбачено,  що  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.  Суд  розглядає  цивільні  справи  не  інакше,  як  в  межах  заявлених  вимог  та  на  підставі  наданих сторонами  доказів.  

    Не  зважаючи  на  вищенаведені  приписи  законодавства,   ОСОБА_4   не  навів   правових  підстав  для  зняття  позивачів  за  первісним  позовом  з  реєстрації. Відповідно  до  ст.  7  Закону  України  “ Про  свободу  пересування  та  вільний  вибір  місця  проживання  в Україні“, зняття  особи  з  реєстрації  здійснюється  на  підставі  заяви  особи,  запиту  органу  реєстрації ,  свідоцтва  про  смерть  або  остаточного  рішення  суду ( про  позбавлення  права  власності,  або  права  користування  житловим  приміщенням,  визнання  фізичної  особи  безвісно  відсутньою  або  померлою ).  Жодного  з  перелічених  рішень   ОСОБА_4   в  своєму  розпорядженні  не  має  та  з  такими  вимогами  він  до  суду  він  не  звертався.  

    На  підставі  ст.ст.  84  та  88  ЦПК  України  належить  с тягнути  зі   ОСОБА_4   на  користь   ОСОБА_3  08   гривень  50  копійок  в  рахунок  повернення  судового  збору,  07  гривень  50  копійок  в  рахунок  повернення  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи  та  726  гривень  00  копійок  в  рахунок  компенсації  витрат  на  правову  допомогу (  за  3  часи  роботи  адвокати  в  2  судових  засіданнях ).

           

    Керуючись  ст.ст. 9,  155-157  ЖК  України,  ст.ст.  317,  386, 391-392,  405  ЦК  України,  ст.  7  Закону  України  “  Про  свободу  пересування  та  вільний  вибір  місця  проживання  в  Україні “,  ст.ст. 10-11, 57-60, 88,  212-215  ЦПК України, суд –    

В И Р І Ш И В :

   

    Позовні  вимоги ОСОБА_3  задовольнити  частково.

    Вселити   ОСОБА_3  та  її  неповнолітнього  сина ОСОБА_5  до квартири  АДРЕСА_1 .

    В  задоволенні  решти  позовних  вимог  ОСОБА_3 відмовити  за  необгрунтованістю.

    В  задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_4  відмовити  за  необгрунтованістю.

    Стягнути  з   ОСОБА_4   на  користь   ОСОБА_3  08   гривень  50  копійок  в  рахунок  повернення  судового  збору,  07  гривень  50  копійок  в  рахунок  повернення  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи  та  726  гривень  00  копійок  в  рахунок  компенсації  витрат  на  правову  допомогу,  а  разом :  744  гривні  00  копійок .

              Рішення може  бути  оскаржене до  судової палати у цивільних справах апеляційного  суду   Сумської  області   через   Зарічний   районний   суд   м.  Суми. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ                                                                                     В.Б.  БОЙКО

  • Номер: 22-ц/785/1504/17
  • Опис: Заболотнікова Л.М. - Максимчук Д.В. про відшкодування шкоди
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-309/09
  • Суд: Апеляційний суд Одеської області
  • Суддя: Бойко В.Б.
  • Результати справи: Скасовано ухвалу і передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.07.2016
  • Дата етапу: 18.05.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація