ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/733/22Головуючий по 1 інстанції

Справа №709/1516/20 Категорія: на ухвалу Кваша І. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       26 травня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., Новікова О.М.

за участю секретаря Любченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2022 року у справі за поданням Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визначення частки майна божника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року Чорнобаївський ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) звернувся до суду із вказаним поданням.

В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у Чорнобаївському ВДВС перебуває виконавчий лист по справі №709/1516/20 від 24 листопада 2021 року, виданий Чорнобаївським районним судом Черкаської області про конфіскацію майна ОСОБА_2 , крім житла. Також на виконанні у Чорнобаївському ВДВС перебуває виконавчий лист по справі №709/1516/20 від 24 листопада 2021 року, виданий Чорнобаївським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 2288,30 грн. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_2 04 листопада 2014 року уклав шлюб з ОСОБА_1 10 червня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN. Враховуючи, що вказане майно набуте в шлюбі, воно належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

На підставі викладеного та з урахуванням уточнених вимог подання, начальник відділу Чорнобаївського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Волошин Б. просив суд визначити частку майна божника ОСОБА_2 в автомобілі VOLKSWAGEN TOURAN, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_1 .

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2022 року подання задоволено.

Визначено частку боржника ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , у майні, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , а саме: автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , у розмірі 1/2 частини.

Ухвала суду мотивована тим, що майно, набуте подружжям за час зареєстрованого шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності, шлюбний договір між ними не укладався, при поділі цього майна, частки кожного з подружжя є рівними, а тому з врахуванням зазначених обставин автомобіль є спільною власністю подружжя ОСОБА_3 .

Тому є наявні підстави для задоволення подання і визначення розміру належної ОСОБА_2 частки в спільному з ОСОБА_1 майні подружжя, а саме автомобіля, у розмірі 1/2 частини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, просила її скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень ст. 69 СК України саме дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а не орган державної виконавчої служби.

Вказує, що спірний автомобіль ніколи не належав ОСОБА_2 . Грошові кошти, за які було придбано майно, а саме автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN, 2005 року випуску належали особисто ОСОБА_1 та були нею отримані від ОСОБА_4 та належали їй, ОСОБА_1 , особисто, а не подружжю.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

При розгляді справи встановлено, що згідно вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 липня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, крім житла (а.с. 10).

Для виконання вироку в частині конфіскації майна Чорнобаївським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист та направлено до Чорнобаївського ВДВС (а.с. 9-11).

Крім цього, на виконання до Чорнобаївського ВДВС направлено виконавчий лист про стягнення з засудженого ОСОБА_2 на користь держави витрат на залучення експертів у розмірі 2288,30 грн. (а.с. 12-14).

Під час здійснення виконавчих дій щодо виконання вказаних виконавчих документів, державним виконавцем встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб - автомобіль марки VOLKSWAGEN TOURAN, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 . Дата реєстрації транспортного засобу — 10.06.2021 (лист територіального сервісного центру МВС №7145 за №31/23/45/-6 від 11.01.2022, а.с. 7).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00034624165 04 листопада 2014 року було укладено шлюб між ОСОБА_2  та ОСОБА_5  (прізвище після реєстрації шлюбу -  ОСОБА_3 , а.с. 4-6). Тобто ОСОБА_1  з листопада 2014 року є дружиною ОСОБА_2  і станом на дату реєстрації права власності на автомобіль - 10.06.2021, перебувала в шлюбі.

В частині 2 ст. 48 КВК України вказано, що виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

За частиною 1 ст. 49 КВК України конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Оскільки майно, набуте подружжям боржника за час шлюбу, згідно положень ст.60 СК України належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а частка боржника в такому майні не визначена, державним виконавцем подано відповідне подання про визначення частки майна боржника у спільному майні для можливості звернення стягнення на неї. В якості спільного майна, в якому має визначатися частка боржника, державним виконавцем вказано автомобіль марки VOLKSWAGEN TOURAN, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 .

Так за приписами частини 6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Відповідно до ч.1 ст.443 ЦПК України суд за поданням державного виконавця вирішує питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Системний аналіз положень вищевказаних норм ЦПК України та ЗУ «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку про те, що державний виконавець під час виконання судового рішення наділений повноваженнями щодо виявлення майна боржника шляхом звернення до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 757/46471/18 (провадження № 61-15534св19) зроблено правовий висновок про те, що подання державного виконавця відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України може стосуватися лише визначення частки майна боржника у майні, а спір про виділ частки в натурі (поділ) - в порядку позовного провадження з дотриманням основних принципів цивільного судочинства.

Тому твердження апеляційної скарги в частині того, що орган державної виконавчої служби не наділений правом на звернення з таким поданням суперечать вищевказаним нормам, які стосуються, у тому числі, визначення частки у спільному сумісному майні подружжя. При цьому, державним виконавцем вимог про виділ частки майна в натурі не заявлялося, а тому порушень норм процесуального права та недотримання норм матеріального права при зверненні із даним поданням не вбачається.

Судом встановлено, що 04 листопада 2014 року між боржником у виконавчому провадженні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб.

Відповідно до статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, норми статей 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (постанова ВП ВС від 21.11.2018 у справі №327/504/17).

Отже, суд першої інстанції, застосувавши положення ст.ст.60, 70 СК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у спільному майні подружжя.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що автомобіль ніколи не належав ОСОБА_2 , а тому останній не має до нього жодного відношення, оскільки правового значення для вирішення даної справи зазначені посилання не мають, адже жодним чином не спростовують факту придбання дружиною ОСОБА_1 даного майна під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі.

Щодо тверджень в частині того, що кошти на придбання автомобіля ОСОБА_1 були надані їй особисто бабусею її чоловіка, то колегія суддів доходить висновку про їх недоведеність, оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції наявність коштів у власності ОСОБА_4 не свідчить, що такі кошти були нею надані ОСОБА_1 для придбання автомобіля саме у особисту власність.

Отже, оскільки автомобіль набутий ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час перебування їх в зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільної сумісної власності цього майна, а тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з`ясовано належним чином джерело набуття нею права власності на автомобіль.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 – 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2022 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року.

Судді: