Судове рішення #4787
2-29/14815-2005

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

08 червня 2006 р.                                                                                   

№ 2-29/14815-2005  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:


Є. Борденюк,

Н. Ткаченко,

В. Харченка,

розглянув  у   відкритому судовому  засіданні  

касаційну скаргу

ЗАТ “Мотовилівський  меблевий комбінат”

на   постанову

від 02.02.2006 року

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі

№ 2-29/14815 –2005

за  позовом  

Приватного підприємства (ПП) “Перевал”

до

Останівської  сільської ради

ВАТ “Мотовилівський ДОК”

ЗАТ “Мотовилівський меблевий комбінат”

про  

визнання права власності.

В  судове засідання прибули представники сторін:

позивача

Сирош А.А. (дов. від 19.10.2005 року)

відповідача

Козловський М.Л. (голова правління),

Яновський М.М. (дов. від 07.06.2006 року,

М’ясников М.М. (дов. від 07.06.2006 року),

Бондарь А.В. (дов. від 11.05.2006 року)


Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  представників  сторін  та  перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України


ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Перевал” звернулося до господарського  суду з позовом про визнання за ним  на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України  (набувальна давність)  права власності на базу відпочинку “Лілея”, розташовану за адресою: АРК, Ленінський район, с. Пісочне, вул. Ватутіна,65-а, а саме за переліком об'єктів:

- дерев’яні будинки на з/б опорах, пов'язаних із землею –24 одиниці ;

- душовий павільйон на 4 місця;

- баскетбольний майданчик площею 276,1 кв. м. ;

- мощення з бетонної плитки площею 421 кв. м.;

- мощення асфальтове площею 302 кв. м.;

- огорожа із залізобетонних плит 376 кв. м. ;

- навіс для танцювального майданчика з металевого каркасу площею 237,1 кв. м.;

- ворота металеві на залізних стійках 7,1 кв. м.;

- хвіртка металева на бетонних стовпах;

- навіс 62,1 кв. м.;

- вагончик площею 16 кв. м.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2005 (суддя О. Башилашвілі) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Провадження  у справі відносно відповідача ВАТ “Мотовилівський ДОК” припинене з огляду на ліквідацію товариства.

Мотиви судового рішення про задоволення  позовних  вимог такі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2004 у справі № 2-20/10331-2004 встановлено, що база  відпочинку, право власності на яку заявлене позивачем, побудована Білоцерківським  спеціалізованим управлінням механізації, правонаступником якого  стало КА “Білоцерківбуд”, та Мотовилівським ДОКом на підставі договорів про будівництво  на експлуатацію від 16.09.1987р., лютого 1990 р., 18.02.1992 р. на землях радгоспу 1-травня. Забудовниками не був введений в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт.

КП “Білоцерківбуд” оформлений паспорт на свою частину бази  відпочинку “Лілея”, а також право постійного користування земельною ділянкою (акт на право постійного користування від 18.06.97 1-КМ                     № 002027 ).

ВАТ “Мотовилівський ДОК” як правонаступник державного підприємства  Мотовилівський ДОК, господарську діяльність на території бази  відпочинку здійснював до 1961 р., що підтверджується кошторисами витрат. Громадянином  Клімковим А.Б., який  працював директором  бази відпочинку у 1996 –97 р. р. за трудовим договором з ВАТ “Мотовилівський ДОК” та після  його звільнення, створене  приватне підприємство “Перевал”. ПП “Перевал” та КП “Білоцерківбуд” укладений договір оренди  об'єктів бази відпочинку, які знаходилися у володінні КП “Білоцерківбуд”.

Зважаючи на те, що територія бази відпочинку  захищена загальною огорожею і має загальну систему водопостачання, каналізації, електропостачання, під’їзні шляхи  та інше, а  ВАТ “Мотовилівський ДОК” припинив у 1997 р. здійснювати свою господарську діяльність на території бази, ПП “Перевал” приймало заходи по утриманню та збереженню  всієї території та об'єктів  бази  відпочинку, що підтверджується доказами у справі.

ВАТ “Мотовилівський ДОК” ліквідований як юридична особа (копія реєстраційної картки від 23.09.2004), у зв'язку  з  чим  провадження  у  справі  відносно  нього припинене.

Так як  ВАТ “Мотовилівський ДОК” не оформлене  належним чином право власності на об'єкти бази відпочинку, та передача їх ЗАТ “Мотовилівський меблевий комбінат”, який є правонаступником ВАТ “Мотовилівський ДОК” не  здійснена.

Згідно з  положеннями ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добровільно  заволоділа  чужим майном і продовжувала відкрито, безперервно володіти  нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна  давність), якщо  інше  не  встановлено цим  кодексом.

Відповідачами не надано суду  доказів  про неправомірне володіння позивачем  цим майном, а тому позивач  набув право власності за  набувальною давністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.02.2006 (колегія суддів : В. Плут, Ю.Борисова, Г.Прокопанич) рішення у справі залишене без зміни з тих  же  мотивів.

Звертаючись до суду  з касаційною  скаргою, ЗАТ “Мотовилівський  меблевий комбінат” посилається на неправильне застосування  судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права щодо набувальної  давності.

Перевіряючи юридичну  оцінку встановлених  судом фактичних обставин справи та їх повноту,  Вищий господарський  суд України  дійшов висновку, що касаційна скарга  підлягає частково до задоволення, виходячи  з  такого.

Підставою заявлення вимоги  про визнання  права власності на майно за набувальною  давністю (ст. 344 Цивільного кодексу України) є добровільне заволодіння  позивачем майном ВАТ “Мотовилівський ДОК” з 1997 року та продовження відкритого, безперервного володіння  ним.

Відповідно до положень пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень  Цивільного кодексу України  правила  статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються  також на випадки, коли володіння майном  почалося  за три роки  до набрання  чинності цим Кодексом.

Задовольняючи вимоги про визнання права власності за набувальною давністю, судами попередніх  інстанцій  не зазначений  період часу, який став  правовою підставою набуття  права власності. Мотивуючи неправомірність відчуження ВАТ “Мотовилівський ДОК” об'єктів бази відпочинку на користь, які знаходилися у його володінні, на користь ЗАТ “Мотовилівський меблевий комбінат” з причини неналежного оформлення володільцем їх як об'єктів  нерухомого майна,  судом порушена процедура вирішення спору  про визнання  недійсними  оспорюваних угод.

Помилковим є посилання  судів  на ст. 331 Цивільного кодексу України, виникнення  права власності на об'єкти  нерухомого майна за  якою, пов'язується  з моментом державної  реєстрації, оскільки передача майна  здійснена  до набуття  чинності  цього законодавчого положення (а. с. 72 т.1).

У матеріалах  справи знаходиться рішення  виконкому Останінської сільської  ради від 14.09.2005 за № 48 “Про узаконення  існуючих будівель на базі відпочинку у кількості  60 місць, розташованих у с. Пісочне по вул. Ватутіна, 65-а (а. с. 106 т.1). При вирішенні  спору судами не надана юридична оцінка рішенню органу місцевого самоврядування щодо визначення юридичного статусу майна.

Набуття  за рішенням суду  права власності на нерухоме  майно за набувальною давністю (ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України) є способом встановлення  юридичного факту  без елементу  захисту порушеного права особи .

Оцінка судами права ЗАТ “Мотовилівський меблевий комбінат” на об'єкти  бази відпочинку, є обставиною, що пов'язується із спором про право добросовісного володіння, вирішення якого повинне  передувати рішенню  про визнання  права власності на  набувальною  давністю.  

Виходячи з наведеного, судові рішення у справі  підлягають  до  скасування з  направленням  справи на новий розгляд для з'ясування  викладених  у  постанові обставин.


Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -  11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу ЗАТ “Мотовилівський меблевий  комбінат” задовольнити  частково.

Рішення  від 19.12.2005  господарського суду Автономної Республіки Крим, постанову від 02.02.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-29/14815 –2005  скасувати.

Справу передати  до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.




          Головуючий, суддя                                                          Є. Борденюк   




         Судді:                                                                                   Н. Ткаченко




                                                                                             В. Харченко


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація