Судове рішення #478697904



ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/143/22 Справа № 211/1806/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2








УХВАЛА


24 травня 2022 року                                                                 м. Дніпро

       Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді         ОСОБА_2 ,

суддів         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

       

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора         ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

(приймають участь в режимі

відеоконференції), ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

(приймають участь в режимі

відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12018040730000043 за апеляційними скаргами першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_13 , прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, обвинувачених ОСОБА_10 ,  ОСОБА_12  та ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_14  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12  на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року щодо

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз:

- 12.06.2018 року Довгинцвським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.383, ч.1 ст.384, ч.1 ст.70 КК України до 1 року позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 189, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 189 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 189, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 189, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,  

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року: - ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: - за ч.3 ст.146 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років; - за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна; - за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки; - за ч.4 ст.189 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна; - за ч.2 ст.189 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років; - за п.п. 3, 6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_10 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; - ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: - за ч.3 ст.146 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років; - за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна; - за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки; - за ч.4 ст.189 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна; - за п.п. 3, 6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією майна; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_11 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією майна; - ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: - за ч.3 ст.146 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років; - за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна; - за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки; - за ч.4 ст.189 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна; - за п.п. 3, 6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією майна; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_12 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією майна; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Цим же вироком стягнуто, солідарно в рівних частинах, з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь ОСОБА_15 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 106 499,30 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 300 000 грн.

Прокурори, обвинувачені та захисник подали апеляційні скарги на вищевказаний вирок.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, строк якого спливає 27 травня 2022 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинувачених ОСОБА_10 ,  ОСОБА_12  та ОСОБА_11 під вартою без визначення застави, оскільки заявлені раніше ризики, які враховувались при обранні обвинуваченим запобіжного заходу на цей час не зменшились, продовжують існувати, а саме, обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , перебуваючи на свободі, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідка та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як вони обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів, в тому числі особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, окрім того, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не мають місця роботи та коштів на існування, а ОСОБА_10 є особою, яка раніше притягалась до кримінальної відповідальності, на утриманні малолітніх та будь-яких інших осіб не мають.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували щодо задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який, колегія суддів вважає, що необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_12  та ОСОБА_11 з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинувачених під вартою, колегією суддів встановлено, що продовжують існувати ризики, які визначені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_10 , ОСОБА_12  та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі тяжких злочинів та двох особливо тяжких злочинів, серед яких злочин проти життя та здоров`я особи, вчиненого із застосуванням насильства, яке спричинило смерть потерпілого, що передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, враховуючи особи обвинувачених, а саме, що ОСОБА_10 раніше судимий, міцних соціальних зв`язків не має, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 раніше не судимі, не працюють, міцних соціальних зв`язків не мають, - наявні підстави для продовження тримання обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 під вартою, оскільки заявлені ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу, не зменшилися, продовжують існувати.

Також, слід зазначити, що введення в Україні воєнного стану суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, що також підтверджує наявність вказаних ризиків.

Разом з тим, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого, на який посилається прокурор у своєму клопотанні, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки вказані особи вже допитані судом першої інстанції.

Закінчити апеляційний розгляд протягом визначеного попередньою ухвалою строку тримання під вартою не є можливим через воєнний стан, а також з огляду на вирішення клопотань сторони захисту про відкладення розгляду через неявку захисника, залучення обвинуваченому ОСОБА_12 іншого захисника та наявності клопотання про дослідження доказів.

Заперечення ОСОБА_12  щодо того, що вирок не набрав законної сили не є підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної в рішенні ЄСПЛ “Руслан Яковенко проти України”:

“46.Суд зазначає, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим Суд доходить висновку, що словосполучення «після засудження» не може тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено і які на такий судовий розгляд з`явилися, ще будучи вільними, незалежно від доступних їм засобів юридичного захисту (див. рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany), від 27 червня 1968 року, С. 23, п. 9, Series А № 7). Більше того, особа, засуджена судом першої інстанції, яка перебуває під вартою до закінчення строку оскарження вироку, не може вважатися такою, що перебуває під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення за підпунктом «c» пункту 1 статті 5 Конвенції (див., зокрема, рішення у справі «Сольмаз проти Туреччини» (Solmaz v. Turkey), заява № 27561/02, п. 25, від 16 січня 2007 року).

Керуючись ст.ст. 199, 331, 405 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_6 , до 22 липня 2022 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:


_____________                                _________                         __________

ОСОБА_2                         ОСОБА_3 ОСОБА_4


  • Номер: 21-з/803/37/22
  • Опис:
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 211/1806/18
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Джерелейко О. Є.
  • Результати справи: заяву залишено без задоволення
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.04.2022
  • Дата етапу: 26.04.2022
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація