ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4751/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/161/22 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

26 травня 2022 р.        м. Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18 квітня 2022 року,

в с т а н о в и л а:

       Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 18 квітня 2022 року затверджено укладену 17 березня 2022 року між прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , угоду про визнання винуватості.

ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 317 КК України та призначено йому за даними кримінальними правопорушеннями узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 317 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 3 (три) роки та покладенням обов”язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

       Також затверджено укладену 22 березня 2022 року між прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 , законного представника ОСОБА_9 угоду про визнання винуватості.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому за даними кримінальними правопорушеннями узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 3 (три) роки та покладенням обов”язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Затверджено укладену 11 квітня 2022 року між прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_10 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_11 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_12 угоду про визнання винуватості.

ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 307 КК України та призначено йому за даними кримінальними правопорушеннями узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено ОСОБА_10 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 3 (три) роки та покладенням обов”язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

       На вказаний вирок прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про його скасування через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , а саме тривалості іспитового строку, яке, як він вважає, має бути призначене на підставі ч. 3 ст. 104 КК України.

       Проаналізувавши апеляційну скаргу прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 з підстав викладених у ній, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора слід відмовити, виходячи з таких підстав.

       Кримінальним процесуальним законом визначено суттєві особливості розгляду кримінальних проваджень на підставі угод. Главою 35 «Кримінальне провадження на підставі угод» КПК України передбачено умови, за яких може бути укладено угоду про визнання винуватості або угоду про примирення, вимоги до змісту угоди, порядок судового провадження на підставі угоди. Відповідно, кримінальним процесуальним законом передбачено також особливості апеляційного оскарження вироку на підставі угоди.

       Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені вироки, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

            За змістом ч. 4 п.2 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

            Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;

2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

            Як вбачається з матеріалів провадження між обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та прокурором, укладено угоду про визнання винуватості стосовно тяжких злочинів, а між обвинуваченим ОСОБА_10 та прокурором укладено угоду про визнання винуватості стосовно тяжкого та особливо тяжкого злочинів на підставі п.3 ч. 4 ст. 469 КПК України, а тому перешкод до укладання угоди про визнання винуватості за вказаними вище підставами не було.

            У судовому засіданні суд першої інстанції, переконавшись у відповідності угод про визнання винуватості за змістом та порядком укладення вимогам ст. 468, ч.4 ст. 469, ст. 471 КПК України в сукупності з положеннями ст. 12 КК України та з огляду на санкцію ч.2,3 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України, а також у тому, що сторонами угод про визнання винуватості узгоджено міру покарання, ухвалив вирок про затвердження вказаних угод, визнавши ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, визнавши ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, визнавши ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, і призначив обвинуваченим узгоджене сторонами покарання.

            При цьому прокурор оскаржив вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими не з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена чи з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, а у зв`язку з неправильним, на його думку, застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, зокрема положень ч.3 ст. 104 КК України, тобто  на підставах, з яких його не може бути ним оскаржено.

       Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

       Зважаючи на те, що прокурор оскаржує вирок місцевого суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими з підстав, з яких його не може бути оскаржено прокурором, відповідно до вищевказаних положень кримінального процесуального закону, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст.392,399 КПК України, —

у х в а л и л а:

       У відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18 квітня 2022 року — відмовити.

Апеляційну скаргу повернути апелянту.

Копію даної ухвали разом з усіма доданими до апеляційної скарги матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Суддя