Справа №587/1448/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко О. А.

Номер провадження 11-кп/788/345/13 Суддя-доповідач - Крамаренко В. І.

Категорія - Залишення в небезпеці

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» грудня 2013 року колегія судців з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого судді - Крамаренка В.І.,

суддів - Захарченка О.П., Шунька Г.О.,

при секретарі судового засідання - Спориш М.В.

з участю прокурора - Савостьянової Л.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального

провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013200260000393

від 8 березня 2013 року, за апеляційною скаргою заступника прокурора Сумської області Кухаря О.В. на вирок Сумського районного суду Сумської області від 25 жовтня 2013 року, яким,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадинин України, українець,

уродженець та мешканець АДРЕСА_1, визнаний винним за ст. 135 ч. З КК України та призначено покарання 7 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 12000 гривень у

відшкодування матеріальної шкоди, та 50000 гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз відповідно 489 грн. 44 коп. і 489 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на рахунок Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації - 33083 грн. 23 коп. на стаціонарне лікування потерпілого.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд, 25 березня 2013 року ОСОБА_3 близько 17 год. 30 хв. прийшов в домоволодіння ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 в якому знаходився рідний брат господаря ОСОБА_4

Близько 20 годин 30 хв. після спільного розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 став умисно наносити удари потерпілому руками та ногами по різних частинах тіла, від чого потерпілий втратив свідомість.

Достеменно знаючи, що температура повітря нижче нуля і будинок, де вони перебували не опалюється, і в ньому нікого більше немає, та скориставшись тим, що ОСОБА_4 втратив свідомість, ОСОБА_3 зв'язав ременем та проволокою йому руки та ноги і залишив будинок, позбавивши таким чином потерпілого вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, тобто поставив в небезпечний для життя стан. Внаслідок таких дій ОСОБА_3 потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Сумської області Кухар А.В., не оспорюючи встановлені в судовому провадженні фактичні обставині провадження, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зав'язку з істотний порушення кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням закон України про кримінальну відповідальність та призначення м'якої міри покарання, обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. З ст. 135 КК України є неправильною. Так, ОСОБА_3 умисно наніс потерпілому удари руками та ногами по різних частинах тіла, від чого він втратив свідомість. Зв'язуючи ноги та руки ОСОБА_4, обвинувачений усвідомлював, що, залишаючи потерпілого самого в неопалюваному приміщенні, далеко від помешкань людей, не маючи даних про те, що власник будинку прийде цього ж дня до господарства, він передбачав настання небезпечних для життя та здоров'я потерпілого наслідків, і свідомо допускав їх настання. Висновки проведених по справі експертиз, слідчий експеримент з участи ОСОБА_3, пояснення потерпілого свідчать про те, що дії обвинуваченого неправильно були кваліфіковані за ч. З ст. 135 КК України, і їх необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Крім цього, суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, не в повній мірі врахував дані про його особу,- а саме те, що він раніше засуджувався за вчинення тяжкого злочину, вину у вчиненому визнав частково, скоїв тяжкий злочин проти здоров'я потерпілого, наслідки якого є непоправимими. Крім цього, при вирішенні цивільного позову в частині відшкодування потерпілому моральної шкоди суд належним чином не врахував студінь отриманих ним моральних та фізичних страждань. Виходячи з викладеного, прокурор прохає вирок суду скасувати, як незаконний, ухвалити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання 8 років позбавлення волі, а також стягнути з нього на користь потерпілого ОСОБА_4 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді про обставини справи та зміст поданої апеляційної скарги, прокурора Савостьянову Л.В. яка підтримала у повному обсязі апеляційну скаргу| подану заступником прокурора Сумської області Кухарем О.В., обвинуваченого ОСОБА_3, який не погодився з поданою апеляційною скаргою прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, та заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_3, колегія суддів| вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 404 ч. 1 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка в сукупності з іншими доказами.

З доводами апеляційної скарги прокурора про те, що відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, чи суворіше покарання, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник, колегія судців погодитись не може, виходячи з наступного.

7 червня 2013 року до Сумського районного суду надійшов обвинувальний акт, затверджений 6 червня 2013 року прокурором прокуратури Сумського району У кримінальному провадженні, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013200260000393 від 8 березня 2013 року відносно ОСОБА_3 В обвинувальному

акті зазначено, що ОСОБА_3 було повідомлено 14 березня 2013 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозахисту внаслідок безпорадного стану, коли він, сам обвинувачений, поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, прийшов до висновку, що він вчинив кримінальне правопорушення і, визнавши його винним, кваліфікував його дії за ч. З ст. 135 КК України та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що обвинуваченому ОСОБА_3 була пред'явлена органами досудового розслідування підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст.

135 КК України, та складено обвинувальний акт у вчиненні даного кримінального правопорушення, який був направлений разом з матеріалами кримінального провадження до районного суду, та доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом невірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. З ст. 135 КК України, у зв'язку з чим даний вирок підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції відносно обвинуваченого нового вироку та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК України з призначенням більш суворого покарання, а саме у виді 8 років позбавлення волі та зі стягненням з нього на користь потерпілого у відшкодування заподіяної моральної шкоди 100000 гривень, є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, яке не було висунуте в суді першої інстанції.

У зв'язку з тим, що органами досудового розслідування ОСОБА_3 була пред'явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 135 КК України та складено обвинувальний акт з кваліфікацією його дій за ч. З ст. 135 КК України, який був направлений разом з матеріалами кримінального провадження до суду і був розглянутий судом, а підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_3 не пред'являлась органами досудового слідства, та не складався обвинуватьний акт і воно не було предметом розгляду суду першої інстанції, і він від даного обвинувачення не мав можливості захищатись ні під час досудового розслідування, ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду кримінального провадження, то колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку суду з цих підстав та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції та задоволення апеляційної скарги прокурора, немає.

Злочинні дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 135 КК України судом першої інстанції кваліфіковані правильно, оскільки він завідомо залишив без допомоги потерпілого, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, а також сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_3, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України призначив його, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання і обґрунтовано призначив його у виді позбавлення волі. Колегія суддів приходить до переконання, що призначене покарання обвинуваченому не можна вважати м'яким. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого на його користь заподіяної йому моральної шкоди вирішений судом першої інстанції у відповідності з вимогами закону з урахуванням понесених ним моральних страждань, порушення звичайного способу життя, а визначена сума є обґрунтованою.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону п розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для зміни або скасуванні постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК-

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 25 жовтня 2013 рОК відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області Кухаря А.В. - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду У країн протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженому ОСОБА_3, яки утримується під вартою, в той же самий строк після вручення йому копії ухвали апеляційного суду.

СУДДІ:

Крамаренко В.І. Захарченко О.П. Шунько Г.О.