ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/750/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/150/22 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - запобіжний захід

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора — ОСОБА_5

                                       за участю обвинуваченого — ОСОБА_6

                                       захисників — ОСОБА_7 , ОСОБА_8

                                       при секретарі — ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/150/22 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 травня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,-                                                ВСТАНОВИЛА:

       Цією ухвалою клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 . Задоволено, продовжено строк його тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 08 липня 2022 року.

       В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді застави в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

       Посилається на те, що судом першої інстанції порушено вимоги кримінального процесуального закону щодо процедури розгляду питання про продовження строку тримання під вартою під час підготовчого судового засідання, оскільки подання прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою під час підготовчого судового засідання не передбачено чинним кримінальним процесуальним законом.

       Вважає, що доводи, на які посилається суд, повністю грунтуються на обставинах описаних прокурором в клопотанні, які не були підкріплені жодним доказом, а базуються лише на припущеннях прокурора.

       Зазначає, що суд першої інстанції посилаючись в своєму рішенні на попередні ухвали слідчих суддів зняв із себе обов`язок встановити саме на час розгляду питання про продовження строку запобіжного заходу чи продовжують існувати ризики, на які посилається прокурор.

       Вказує на те, що судом не враховано обставин, визначених ст. 178 КПК України щодо наявності в обвинуваченого постійного місця проживання, сім`ї, позитивної характеристики та незадовільного стану здоров`я.

       Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисників та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною та обгрунтованою, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

       Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

       Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       Розглядаючи клопотання про застосування, продовження запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

       На розгляді Кременецького районного суду Тернопільської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021210000000236, внесеного до ЄРДР 09 вересня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 355 КК України.

       На підтвердження того, що ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду існує та не зменшився слідчий суд першої інстанції врахував, що останньому інкримінується вчинення трьох тяжких злочинів, за які законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, тому є підстави вважати, що знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, з метою уникнення відповідальності, він може переховуватися від суду. Зокрема, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, в умовах дії угоди про безвізовий режим, укладеної між Україною та країнами Європейського союзу, ОСОБА_6 , у разі припинення дії воєнного стану в Україні може безперешкодно виїхати за межі України.

       Продовження існування ризику можливого незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, суд встановив виходячи з того, що їх показання мають одне з ключових значень в даному кримінальному провадженні, безпосередньо в суді вони поки не допитані, злочини, які інкримінуються ОСОБА_12 безпосередньо пов`язані із залякуванням потерпілих, погрозами застосування до них насильства, небезпечного для здоров”я, обвинувачений володіє інформацією про осіб, які є свідками та потерпілими, йому відоме їх місце проживання, суть показань, які вони надали органу досудового розслідування, а тому перебуваючи на волі він може безпосередньо або через третіх осіб, незаконно впливати на свідків і потерпілих з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.

       Роблячи висновок про те, що не зменшився та продовжує існувати ризик вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення суд виходив з того, що на даний час він обгрунтовано піджозрюється у вчиненні чотирьох злочинів, три з яких відносяться до тяжких. Також, до затримання він не працював, а тому засобів для існування не мав, що може спонукати його до вчинення інших злочинів з метою забезпечити себе матеріально.

       При цьому, суд також врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, щодо наявності на розгляді в судах трьох обвинувальних актів щодо ОСОБА_6 , в тому числі і щодо вчинення особливо тяжкого злочину, у якому йому обирався запобіжний захід у виді застави у великому розмірі, та який він порушив, які розглядав у контексті певної ступені можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, дійшов до висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, з чим погоджується і колегія суддів.

       Крім цього, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ відповідно до якої: тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі Летельє проти Франції); розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно, вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

       З огляду на вищенаведене, доводи захисника щодо формального підходу суду до перевірки питання продовження існування ризиків, визначених ст.177 КПК України є необгрунтованими.

       При цьому, колегія суддів вважає за можливе визначити ОСОБА_12 як альтернативу заставу - 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з врахуванням розміру матеріальної шкоди заподіяної вищезгаданими кримінальними правопрушеннями, його матеріального стану, наявності у власності(співвласності) житлового будинку, а також вищенаведних даних даних про його особу

       Перевіряючи доводи апелянта щодо неможливості постановлення у підготовчому судовому засіданні рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів виходить з того у рішенні Конституційного Суду України, яким визнано неконституційними положення ст.315 КПК України щодо автоматичного продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не йдеться про те, що його не можна продовжувати взагалі, суть вказаного рішення зводиться до того, що особі без клопотання сторони обвинувачення та без проведення судового засідання, без участі у ньому сторони захисту, без перевірки обставин, визначених ст.ст.177,183,194 КПК України в автоматичному порядку не може бути продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою . Попередня ухвала слідчого судді, якою щодо ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід не втратила своєї дії, застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід не переривався, у встановлений законом строк до закінчення її дії прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії вказаного запобіжного заходу, суд при постановленні оскаржуваного рішення дотримався норм кримінального процесуального закону, які стосуються не лише перевірки обгрунтованості підозри ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, наявності ризиків, визначених ст.177 КПК України та неможливості застосування більш м”якого запобіжного заходу, що вимагає закон при застосуванні запобіжного заходу, а й встановив що вказані ризики не зменшились та продовжують існувати та неможливість завершення розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали, тому колегія суддів вважає що суд першої інстанції дотримався загальних вимог КПК України щодо запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а нове застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суперечило б вимогам законодавства оскільки ОСОБА_6 вже знаходився під вартою у вказаному кримінальному провадженні на час розгляду клопотання та двічі він не міг бути застосований. Крім того, слід зазначити що аналізуючи положення статей 177,178,194,196,200,201 КПК України ВС у своїх постановах неодноразово ототожнював поняття “застосуваннґя” та “зміни” запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказавши на те, що застосування запобіжного заходу полягає в обранні запобіжного заходу, продовженні або скасуванні обраного раніше, а також зміні запобіжного заходу, що являє собою скасування попереднього виду та обрання нового виду запобіжного заходу. Крім того, зазначав, що у КПК України не передбачено іншого процесуального документа, окрім ухвали про застосування запобіжного заходу( ст.196 КПК ) під час вирішення питань, пов”язаних з запобіжними заходами. Системно аналізуючи положення КПК України прийшов до висновку, що процесуальний порядок застосування запобіжних заходів включає в себе прийняття рішення про обрання, продовження строку запобіжного заходу, його зміну, скасування або припинення дії; обрання запобіжного заходу- це початковий момент процесуального порядку застосування запобіжного заходу, пов”язаний з прийняттям судового рішення про початок дії запобіжного заходу; зміна запобіжного заходу являє собою прийняття судового рішення про скасування попереднього виду запобіжного заходу та обрання нового виду запобіжного заходу; продовження строку запобіжного заходу - це прийняття судового рішення про збільшення строку дії запобіжного заходу, який був раніше обраний до особи; скасування запобіжного заходу- це кінцевий момент процесуального порядку застосування запобіжного заходу, який пов”язаний з прийняттям судового рішення про відміну дії раніше обраного запобіжного заходу; припинення дії запобіжного заходу- це кінцевий момент процесуального порядку застосування запобіжного заходу, пов”язаний із відміною дії запобіжного заходу у випадках, передбачених законом; отже, запобіжний захід застосовується з моменту прийняття рішення про його обрання з можливістю продовження строку чи зміни запобіжного заходу до вирішення питання про його скасування чи припинення дії. Тому, на думку колегії суддів, постановлення судом під час підготовчого судового засідання ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає загальним засадам кримінального процесуального судочинства.

       Таким чином, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого слід задовольнити частково, а ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - скасувати з постановленням нової, якою слід продовжити щодо ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 8 липня 2022 року , з визначенням застави.

       Керуючись ст.ст. 177,182,183,191,199,419,422 КПК України, колегія суддів,

                                       постановила:

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_13 ,

       Ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 травня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 скасувати, постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 8 липня 2022 року.

       Визначити ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу - 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 396960 (триста дев”яносто шість тисяч дев”ятсот шістдесят) грн. для внесення на депозитний рахунок Тернопільського апеляційного суду р/р UA828201720355269001000082849, ЄДРПОУ отримувача 42261572, МФО 820172, Банк ДКСУ у м. Києві.

       У призначенні платежу платіжного документу обов"язково слід зазначити інформацію про ухвалу суду(слідчого судді), який обрав заставу, а також прізвище, ім"я, по-батькові особи, стосовно якої обраний запобіжний захід у вигляді застави.

       У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_6 обов`язки щодо явки за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатись із місця проживання, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт громадянина України та інші документи, які дають право на виїзд з України та в”їзд в Україну.

       Роз`яснити ОСОБА_12 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, бо якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

       Ухвала підлягає негайному виконанню.

       Встановити строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 8 липня 2022 року року.

       Контроль за виконання ухвали процесуальному прокурору у вказаному провадженні.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді