Справа № 309/584/21

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 травня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,

з участю секретарки судового засідання Терпай С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про стягнення кредитної заборгованості і звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання іпотеки припиненою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник – адвокат Майор Іван Васильович, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Ніточком В. В.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ  «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення кредитної заборгованості і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що 05.06.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - банк) та позичальницею ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/03-3/128-М, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 80 000 доларів США, зі сплатою 15% річних за його користуванням та з кінцевим терміном повернення до 04.06.2015.

У забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим кредитним договором між банком та іпотекодавцем ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09.06.2008, предметом якого є належні останній незавершений будівництвом торговий комплекс, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальниця і водночас іпотекодавець ОСОБА_4 померла, про що свідчить свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 від 03.10.2012.

27 червня 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-11, а 02.07.2019 - ще і договір про відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до яких АТ «Оксі Банк» прийняв усі права вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки, в тому числі й щодо ОСОБА_4 .

У подальшому 27.06.2019 між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким товариство прийняло всі права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), зокрема й щодо ОСОБА_4 . Згодом на підставі окремого нотаріально посвідченого договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 02.07.2019, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», до останнього перейшли всі права, які забезпечують зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором від 05.06.2008 і договором іпотеки від 09.06.2008.

14 грудня 2020 року товариству стало відомо, що ОСОБА_5 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину є співвласниками нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

22 грудня 2020 року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» направлено відповідачам вимогу про погашення одноразовим платежем наявної заборгованості з одночасним їх повідомленням, що в протилежному випадку така буде стягнута в судовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на успадковане ними майно, яке є предметом іпотеки. Однак відповідачами дана вимога товариства так виконана і не була, що змушує звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

Станом на 27 червня 2019 року заборгованість за кредитним договором від 05.06.2008 становить 93 008,27 доларів США (2 433 663,76 грн), яка складається, зокрема з 18 406, 57 доларів США заборгованості за кредитом.

Посилаючись на наведені вище обставини просило: 1) стягнути солідарно з ОСОБА_5 (хоча у позовній заяві відповідачем зазначено іншу особу ОСОБА_3 ), ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 18 406,57 доларів США за кредитним договором № 014/03-3/128-М від 05.06.2008, укладеного між АТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 ; 2) звернути стягнення на предмет іпотеки - незавершений будівництвом торговий комплекс, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та які належать ПП ОСОБА_4 шляхом прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна відповідно до оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; 3) вирішити питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діяв представник – адвокат Майор І.В., звернулися до суду зі зустрічним позовом до ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання іпотеки припиненою.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 05.06.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/03-3/128-М, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 80 000 доларів США, зі сплатою 15% річних за його користуванням та з кінцевим терміном повернення до 04.06.2015. У забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим кредитним договором між банком та іпотекодавцем ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09.06.2008, предметом якого є належні останній незавершений будівництвом торговий комплекс, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальниця і водночас іпотекодавець ОСОБА_4 померла, про що свідчить свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 від 03.10.2012.

Спадкоємцями ОСОБА_4 стали її: батько ОСОБА_3 у розмірі 4/10 часток; донька ОСОБА_1 - 3/10 часток; син ОСОБА_2 - 3/10 часток.

2 квітня 2021 року із первісного позову їм стало відомо, що 27.06.2019 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-11, а 02.07.2019 - ще і договір про відступлення прав за договорами іпотеки. У подальшому 27.06.2019 між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким останнє прийняло всі права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), зокрема й щодо ОСОБА_4 . Згодом на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 02.07.2019, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», до первісного позивача у цій справі перейшли всі права, які забезпечують зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором від 05.06.2008 і договором іпотеки від 09.06.2008.

При цьому звертали увагу на те, що ще в липні 2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлявся приватним нотаріусом про видачу свідоцтв про право на спадщину за померлою ОСОБА_4 , а з позовом до них новий кредитор ТОВ ФК «УКРФІНАНС ГРУП» звернулося лише в 2021 році, тобто з пропуском строків, установлених ст. 1281 ЦК України, що має наслідком припинення основного зобов`язання, а відтак і припинення іпотеки.

З огляду на наведене просили визнати іпотеку незавершеного будівництвом торгового комплексу готовністю 27% та земельної ділянки площею 0,0669 га, кадастровий номер 2124455300:04:002:0050, що розташовані по АДРЕСА_1 , зареєстровану на підставі договору іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09.06.2008 (за реєстром № 5032), реєстраційний номер іпотеки 7356691 й якою забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_4 перед ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» за кредитним договором № 014/03-3/128-М від 05.06.2008 такою, що припинена.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2021 року провадження у цій справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 закрито внаслідок його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (помилково зазначено в мотивувальній частині ухвали « ОСОБА_6 ») та, на переконання суду, неможливості правонаступництва у даних спірних правовідносинах.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2021 року в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, зустрічні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник – адвокат Майор І.В., подали на нього апеляційну скаргу внаслідок його незаконності через порушення судом норм процесуального права, невірного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Скарга загалом обґрунтована тими ж доводами, які наведені у зустрічному позові, а також тим, що судом належним чином не враховано повідомлення приватним нотаріусом Гелеван С.І. ще в жовтні 2013 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу свідоцтв про право на спадщину за померлою ОСОБА_4 , а відтак іпотека є припиненою в силу вимог закону, зокрема статей 593, 1281 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Просили оскаржене рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої правом подати відзив на апеляційну скаргу зустрічних позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник – адвокат Майор І.В., інші учасники справи не скористалися.

Також ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» було подано апеляційну скаргу на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.10.2021 (якою  провадження у цій справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3  закрито) із мотивів непогодження з рішенням суду про відмову в задоволенні первісного позову з одночасним проханням задовольнити такі первісні вимоги, де з прохальної частини скарги не зрозуміло яке саме судове рішення просив переглянути апелянт, тобто чи ухвалу суду, чи рішення суду, та на яке саме з цих судових рішень йому слід поновити строк на апеляційне оскарження пропущеного з поважних причин, оскільки строк на апеляційне оскарження ухвали і рішення суду першої інстанції є відмінним.

Як наслідок, ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 22.12.2021 цю апеляційну скаргу залишено без руху, в тому числі з підстав не сплати ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» судового збору, з наданням апелянту строку для уточнення прохальної частини апеляційної скарги, наданням доказів сплати судового збору або доказу, який є підставою для звільнення від сплати такого.

24.01.2022 від ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» до Закарпатського апеляційного суду надійшла уточнена апеляційна скарга разом із квитанцією про сплату судового збору, в якій товариство просило скасувати ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.10.2021 та ухвалити рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, у рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 03.02.2022, у зв`язку з невиконанням у повній мірі ухвали судді суду апеляційної інстанції від 22.12.2021, тобто не уточнення вимог щодо оскарженої ухвали місцевого суду, а також не наведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги з одночасним роз`ясненням, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, установлений судом, така буде вважатися неподаною і повернута скаржнику. Цю ухвалу судді суду апеляційної інстанції від 03.02.2022 ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» було отримано, про що свідчить відповідне рекомендоване поштове повідомлення про вручення від 23.02.2022.

Через невиконання апелянтом ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» вимог указаної ухвали судді суду другої інстанції від 03.02.2022, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24.03.2022, яка набрала законної сили з моменту її підписання суддями, апеляційну скаргу ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.10.2021 визнано неподаною та повернуто скаржнику.

З огляду на наведене ухвала Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.10.2021, а також рішення цього ж суду від 11.10.2021 в частині вирішення первісного позову, на підставі ст. 273 ЦПК України, набрали законної сили та не є предметом апеляційного розгляду.

У судовому засіданні представник зустрічних позивачів (апелянтів) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Майор І.В. апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у ній, просив таку задовольнити, оскаржене рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися повторно, хоча про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому їх неявка, на переконання колегії суддів та відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представника зустрічних позивачів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Межами апеляційного розгляду цієї справи є рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову місцевий суд виходив із того, що зустрічними позивачами не доведено своїх вимог, оскільки Закон України «Про іпотеку» такої підстави як припинення іпотеки у зв`язку зі смертю іпотекодавця не передбачає, у даних спірних правовідносинах положення ст. 1281 ЦК України застосовані бути не можуть та матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про невідкладне повідомлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зустрічного відповідача про смерть позичальниці ОСОБА_4 , що унеможливлює установлення факту наявності чи відсутності у кредитора права пред`явлення вимоги до них як спадкоємців у передбачені законом строки.

Проте колегія суддів із цими висновками суду першої інстанції погодитися не може, оскільки таких суд дійшов із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Судом установлено, що 05.06.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/03-3/128-М, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 80 000 доларів США, зі сплатою 15% річних за його користуванням та з кінцевим терміном повернення до 04.06.2015 (т.1 а.с.13-15).

У забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та іпотекодавцем ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09.06.2008, предметом якого є належні останній незавершений будівництвом торговий комплекс, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.16-19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, про що свідчить свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 від 03.10.2012 (т.1 а.с.9).

Як убачається зі свідоцтв про право на спадщину за законом від 24.07.2013, то спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_4 є її: батько ОСОБА_3 у розмірі 4/10 часток; донька ОСОБА_1 - 3/10 часток; син ОСОБА_2 - 3/10 часток (т.1 а.с.106, 109).

Листом від 12.07.2013 № 184/02-14 приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Гелеван С.І. повідомив ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що ним видано свідоцтва про право на спадщину за законом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 її спадкоємцям ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та перебуває в іпотеці у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (т.1 а.с.105).

27 червня 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-11, а 02.07.2019 - ще і нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до яких АТ «Оксі Банк» прийняв усі права вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки, в тому числі й щодо ОСОБА_4 (т.1 а.с.20-29).

У подальшому 27.06.2019 між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким товариство прийняло всі права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), зокрема й щодо ОСОБА_4 . Згодом на підставі окремого нотаріально посвідченого договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 02.07.2019, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», до останнього перейшли всі права, які забезпечують зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором від 05.06.2008 і договором іпотеки від 09.06.2008 (т.1 а.с.31-40).

29 вересня 2020 ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» звернулося до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Гелевана С.І. із запитом за № П.ЗАК/2-11/35 про надання інформації щодо спадкоємців ОСОБА_4 (т.1 а.с.187, 188).

23 жовтня 2020 року приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Гелеван С.І. своїм листом за № 117/02-1 повідомив ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» на його запит від 29.09.2020 за № П.ЗАК/2-11/35, що запитувана інформація становить нотаріальну таємницю і таку надати він не може. Водночас нотаріус повідомив товариство, що після видачі ним спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину на іпотечне майно ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ним 21 жовтня 2013 року направлявся лист (повідомлення) за вих. № 325/02-14 іпотекодержателю ВАТ «Райффайзен банк Аваль» щодо видачі цих свідоцтв, а відтак запропонував ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» звернутися до АТ «Райффайзен банк Аваль» для надання необхідної інформації та документів, які банк повинен був передати разом з іншими документами (т.1 а.с.189).

Із інформаційної довідки № 236834164 від 14.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що незавершений будівництвом торговий комплекс, 27% готовності, та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві приватної спільної часткової власності: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі по 3/10 частки кожному ще з 24.07.2013, а ОСОБА_5 – 4/10 частки з 08.11.2019 (т.1 а.с.10-12).

22 грудня 2020 року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» звернулося до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із вимогою про необхідність у 30-ти денний строк погасити існуючу заборгованість за кредитним договором № 014/03-3/128-М від 05.08.2008 у розмірі 18 406,57 доларів США, оскільки в протилежному випадку буде примусово реалізовано належне їм на праві власності іпотечне майно (т.1 а.с.42-53).

За змістом частин перших статей 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках установлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та є додатковим зобов`язанням.

Відповідно до частин 1-3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» передбачає підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, зазначена норма закону не містить.

Отже, іпотека не припиняється у разі набуття предмета іпотеки у власність спадкоємцями позичальника - іпотекодавця. Заразом, оскільки у зв`язку зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредитних коштів уключаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентується статтями 1281 і 1282 ЦК України.

За приписами частин 1-3 ст. 1281 ЦК України (в редакції до введення в дію 04.02.2019 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VІІІ від 03.07.2018) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Із 04.02.2019 чинна редакція частин 1-3 ст. 1281 ЦК України передбачає, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Частиною 4 ст. 1281 ЦК України констатовано, що кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц та у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц дійшла висновку, що ст. 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємців, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. До того ж, наприклад, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 522/17658/17, суд касаційної інстанції не вбачав підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за клопотанням учасника справи, оскільки з цього приводу ВП ВС вже виклала свій висновок щодо спірного питання для формування єдиної правозастосовної практики у подібних правовідносинах.

Як урегульовано ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Згідно з пунктом 1 ч.1 ст. 593 ЦК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (іпотеки) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України преклюзивних строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Такі ж висновки зроблені і в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 18 лютого 2021 року у справі №569/5558/15-ц.

Окрім цього, порівняльний аналіз термінів «дізнався /знав/» та «міг дізнатися /міг знати/», що містяться у ст. 1281 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який, у даному випадку АТ «Райффайзен Банк Аваль», а згодом і ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», не знали про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не зверталися за його захистом до суду, недостатньо. Зустрічний відповідач у цій справі повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, раніше аніж 14.12.2020 на підставі інформаційної довідки, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 12, 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Водночас зустрічні позивачі, навпаки, повинні довести, що інформацію про порушення прав АТ «Райффайзен Банк Аваль», а потім і ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» можна було отримати раніше.

За змістом ст. 1281 ЦК України законодавець керувався не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Як уже зазначалося вище ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще у 2013 році в порядку спадкування за ОСОБА_4 набули права власності по 3/10 частки кожен на спірне іпотечне майно та це їх право часткової власності з цього часу було зареєстровано і відображено у відповідному державному реєстрі.

Також нотаріусом Гелеваном С.І. у 2013 році повідомлявся ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу свідоцтв про право на спадщину за померлою ОСОБА_4 , а протилежне матеріалами справи не встановлено та третя особа в цій справі АТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначену обставину не заперечувала.

Отже, банку було відомо або принаймні повинно було бути відомо за майже 6 років про зміну власника іпотечного майна ОСОБА_4 , починаючи з 2013 року (враховуючи навіть і закінчення строку дії кредитного договору 04.06.2015) і до червня-липня 2019 року, коли він відступив свої права вимоги.

Водночас у підпункті 3.1.1. пункту 3.1. іпотечного договору (т.1 а.с.17), хоч і передбачено лише право, а не обов`язок ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та експлуатації (використання) предмета іпотеки, проте банк із моменту виявлення фактів невиконання або неналежного виконання боржницею основного зобов`язання по сплаті кредиту і відсотків за його користуванням відповідно до графіку щомісячних платежів по кредитному договору, забезпеченого іпотекою, майже 6 років (2013-2019) з моменту виникнення у нього права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями ОСОБА_4 , мав за розумної обачності протягом такого тривалого і значного часу здійснити перевірку належного виконання іпотекодержателем умов іпотечного договору та, зокрема, своєчасно дізнатися про факт зміни власника спірного майна (предмета іпотеки) та переходу прав і обов`язків іпотекодавця до інших осіб (зустрічних позивачів у цій справі).

З огляду на викладене АТ «Райффайзен Банк Аваль» пропущено преклюзивні строки, передбачені ст. 1281 ЦК України, щодо права вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а відтак банк не вправі був відступати вже припинене своє право вимоги як за основним, так і за додатковим зобов`язаннями померлої ОСОБА_4 , які перешли від неї в порядку спадкування, зокрема до зустрічних позивачів.

Колегія суддів також констатує, що навіть ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» утратило своє право вимоги до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 унаслідок пропуску преклюзивного строку, встановленого ст. 1281 ЦК України, виходячи з наступного.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тут і надалі в редакції діючій на час набуття ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» прав за кредитним й іпотечним договорами ОСОБА_4 , тобто 27.06.2019 і 02.07.2019).

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус.

Державний реєстр прав містить записи, зокрема, про зареєстровані права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Пунктами 6-8 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено одну із послідовностей порядку проведення державної реєстрації прав, а саме: відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти і суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання; видача/отримання документів за результатами розгляду заяви.

Частиною першою ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» констатовано, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться невідкладно після завершення нотаріальної дії, але не пізніше двох робочих днів для державної реєстрації обтяжень, іпотек речових прав.

Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У цій справі договір про відступлення прав за договором іпотеки від 02.07.2019, укладеного між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» був нотаріально посвідчений приватною нотаріускою Київського міського нотаріального округу Магурською Н.В., яка одночасно є і державним реєстратором по внесенню до відповідних розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про нового іпотекодержателя (ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП»), а відтак останній знав та повинен був знати ще 02.07.2019 про нових власників іпотечного майна або ж принаймні на протязі 5 календарних днів після 02.07.2019, оскільки абзацом 2 пункту 3 цього договору про відступлення прав за договором іпотеки ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» як новий іпотекодержатель зобов`язалося виконати дії необхідні дії для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни іпотекодержателя за договорами іпотеки.

Як убачається із безпосередньо наданої суду до цих матеріалів справи ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» інформаційної довідки № 236834164 від 14.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, то іпотекодержателем спірного іпотечного майна є саме ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП».

За таких обставин голослівними є твердження ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», що йому стало відомо про нових власників іпотечного майна (зустрічних позивачів) лише 14.12.2020, оскільки про таких товариство знало або повинно було знати ще під час укладення нотаріально посвідченого договору про відступлення прав за договором іпотеки від 02.07.2019 або в межах 5 календарних днів після цієї дати, або принаймні в розумні строки, так як інформація про нових власників іпотечного майна була відображена у відповідних державних реєстрах та товариство мало можливість отримати цю інформацію відповідно до закону раніше аніж 14.12.2020, та своєчасно звернутися з вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Проте ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» з вимогою до зустрічних позивачів звернулося аж 22.12.2020, тобто поза межами преклюзивних строків, установлених ст. 1281 ЦК України, а відтак іпотека щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є припиненою в силу наведених вище вимог закону.

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд доходить висновку, що зустрічні позивачі частково довели належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами свої вимоги, які поза розумним сумнівом знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Частковість доведеності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх вимог полягає у тому, що вони є лише співвласниками по 3/10 частки кожен спірного іпотечного майна, а відтак не вправі вигати іпотеку припиненою в цілому, оскільки інший співвласник цього майна на 4/10 частки ОСОБА_5 (спадкоємець померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 ) з такими вимогами в цій справі не звертався.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», заява № 4909/04, рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, § 58).

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає частково слушними, оскільки вони ґрунтується на положеннях закону і фактичних обставинах справи та спростовують правильність висновків суду першої інстанції в межах апеляційного розгляду справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного оскаржене рішення місцевого суду в частині вирішення зустрічного позову не може вважатись законним і обґрунтованим унаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а відтак, на підставі ст. 376 ЦПК України, воно в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового в цій частині судового рішення про часткове задоволення зустрічного позову.

Керуючись статтями 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник – адвокат Майор Іван Васильович, задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2021 року в частині відмови в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання іпотеки припиненою, скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати іпотеку незавершеного будівництвом торгового комплексу готовністю 27% та земельної ділянки площею 0,0669 га, кадастровий номер 2124455300:04:002:0050, що розташовані по АДРЕСА_1 , зареєстровану на підставі договору іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09.06.2008 (за реєстром № 5032), реєстраційний номер іпотеки 7356691 й якою забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_4 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» за кредитним договором № 014/03-3/128-М від 05.06.2008, в частині належності цього нерухомого майна на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 3/10 частки кожному - такою, що припинена.

У задоволені решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 травня 2022 року.

Суддя-доповідачка

Судді