Справа №752/19743/20

Провадження № 2/752/1584/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.02.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до Голосіївського районного суд міста Києва з позовом до Головного державного виконавця відділу ДВС Голосіївського районного відділу управління юстиції Половець А.М., у якому просить стягнути з відповідача 491645,54 грн заборгованості по заробітній платі, а також моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що працює в ТОВ «Укрмонолітмонтаж» з 03.06.2013 року. 08.07.2015 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Приймав участь в бойових діях. Був звільнений в запас 06.03.2018 року

Позивач посилається на те, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 17.08.2018 року №499 з ним укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років, про що було повідомлено директора ТОВ «Укрмонолітмонтаж».

Станом на день звернення до суду з позовом його не звільнено з посади головного інженера, а оскільки був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, то він користується гарантіями, передбаченими ч.3 та ч.4 ст.119 КЗпП України.

Також в обгрунтування позову позивач зазначає, що 06.06.2019 року старшим державним виконавцем відділу Голосіївського районного відділу ДВС у місті Києві Половець А.М. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження №59295025 за виконавчим листом у справі №752/25425/18, виданого 24.05.2019 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь позивача боргу у розмірі 491 645,54 грн.

30.07.2019 року відповідачем було винесено постанову про арешт майна боржника, але виконавчі дії по стягненню коштів з рахунків боржника не виконувались. Позивач стверджує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника рішення суду не було своєчасно та в повному обсязі виконане.

02.09.2020 року відповідачем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, з посиланням на неможливість встановлення особи боржника та його місцезнаходження, а відсутність у виконавчому документі персональних даних про директора ТОВ «Укрмонолітмонтаж» не було перешкодою для розшуку вказаної особи та виконання рішення.

Позивач стверджує, що внаслідок бездіяльності відповідача йому завдана матеріальна шкода у розмірі 491 645,54 грн., що становить розмір заробітної плати, яка не була стягнута за виконавчим документом

Крім того, позивач посилається на те, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача державного виконавця та невиконання судового рішення йому завдана моральна шкода, яка полягає у хвилюваннях, погіршенні психологічного стану, що вимагало докладання додаткових зусиль для організації свого життя та своєї родини. Моральну шкоду позивач оцінює в 200000 гривень.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.01.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

27.04.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить: визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №59295025 від 02.09.2020 року; визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу Голосіївського районного відділу ДВС у місті Києві Половець А.М. по виконанню виконавчого листа від 24.05.2019 року у справі №752/25425/18; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №59295025 від 02.09.2020 року; зобов`язати Голосіївський районний відділ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) поновити виконавче провадження; стягнути з Голосіївського районного відділу ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 491 645,54 та моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

Також на адресу суду від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача з Головного державного виконавця відділу ДВС Голосіївського районного відділу управління юстиції Половець А.М. на Голосіївський районний відділ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ).

За клопотанням позивача в зв`язку з поданою заявою судом проведена заміна відповідача, про що постановлена ухвала від 11.05.2021 р., яка занесена до журналу судового засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.05.2019 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі №752/25425/18 видано виконавчий лист, яким стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 315 066,93 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 176 578,61 грн.

02.09.2020 року головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Половцем Андрієм Михайловичем винесено постанову про повернення виконавчого документа - виконавчого листа №752/25425/18 від 24.05.2019 року, стягувачу у виконавчому провадженні №59295025, у зв`язку з неможливістю встановлення особи боржника, з`ясування місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що позивач, який є стягувачем у виконавчому провадженні, фактично оскаржує бездіяльність та рішення державного виконавця в ході проведення виконавчих дій, у тому числі повернення виконавчого документа стягувачу, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що позивач обрав не вірний спосіб захисту своїх прав, оскільки в даному випадку законом передбачає інший порядок, а саме: оскарження стягувачем рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця щодо неправомірного повернення виконавчого документа стягувачу не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини".

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 р. у справі справи № 920/31/18 та від 08.05.2018 у справі № 920/316/17.

Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку.

Дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені та визнані неправомірними в судовому порядку.

Незаконні (неправомірні) дії - це дії, вчинені всупереч встановленому порядку або закону.

В даному випадку, звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 491645,54 гривні.

Однак, правовідносини, що пов`язані з виплатою заробітної плати у позивача існували з ТОВ «Укрмонолітмонтаж», а тому покладення обов`язків на відповідача по виплаті заробітної плати не узгоджуються з вимогами закону.

Крім того, зазначені кошти не можуть бути стягнуті з відповідача як матеріальна шкода, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують наявність неправомірної бездіяльності державного виконавця при виконанні рішення, що встановлена у визначеному законом порядку та причинного зв`язку між бездіяльністю (діями) державного виконавця та шкодою.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз"яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

В порушення вимог ст.81 ЦПК України позивач не надав суду доказу на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та вини відповідача у її заподіянні.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України та в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя