Постанова

Іменем України

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 523/12307/19

провадження № 61-13037св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Іллічова Наталія Артемівна, ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», підписану адвокатом Царюк Марією Зенонівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року в складі колегії суддів Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання договору іпотеки припиненим.

Позов мотивував тим, що він є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка 18 липня 2005 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №СМ-500/008/2005 від 13 липня 2005 року уклала з АТ «ОТП Банк», правонаступником якого є відповідач, договір іпотеки. Оскільки кредитор пропустив строк пред`явлення вимог до спадкоємців після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , то ТОВ «ОТП Факторинг Україна» втратило право вимоги за основним та додатковим зобов`язаннями, що є підставою для припинення договору іпотеки.

З огляду на викладене просив суд ухвалити рішення, яким визнати припиненим договір іпотеки від 18 липня 2005 року, укладений між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 та зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2020 року в складі судді Малиновського О. М. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність у договорі іпотеки погодженого сторонами строку дії договору свідчить, що він може бути припинений з припиненням основного зобов`язання. Суд прийняв до уваги, що в спірних правовідносинах боржник та іпотекодавець є різними особами, а тому смерть ОСОБА_3 та непред`явлення кредитором вимог до її спадкоємців у порядку статей 1281, 1282 ЦК України не може свідчити про наявність підстав для задоволення позову та припинення договору іпотеки. При цьому суд установив, що договірні зобов`язання ПП «Мед-Інвест» як боржника за кредитним договором перед банком є чинними й у встановленому законом порядку не припинялися.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Суворовського районного суду від 23 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано припиненим договір іпотеки від 18 липня 2005 року, укладений між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , що зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Колегія суддів зазначила, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Аргументи учасників справи

28 липня 2021 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що смерть іпотекодавця не припиняє іпотеку, яка залишається чинною для особи, яка успадкувала предмет іпотеки. Посилається на те, що преклюзивні строки для пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до його спадкоємців, визначені в статті 1281 ЦК України, не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майнового поручителя), а тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про наявність підстав для припинення договору іпотеки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року касаційну скаргу в частині посилання на постанови Верховного Суду від 15 вересня 2021 року в справі № 752/14500/19, від 09 червня 2021 року в справі № 283/1988/16-ц, від 21 липня 2021 року в справі № 127/16575/19 визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року вказано, що ТОВ «ОТП Факторинг» як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме на незастосування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року в справі № 638/12564/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 522/407/15-ц, від 08 квітня 2019 року в справі № 338/1769/15-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 13 липня 2005 року ПП «Мед-Інвест» в особі директора Кучіної О. І. та ЗАТ «ОТП Банк» уклали кредитний договір № МL-500/008/2005.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 18 липня 2005 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 8ЯСМ-500/008/2005/1.

Додатково того ж дня ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки № РСМ-500/008/2005, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

26 листопада 2010 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договори купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Згідно спадкової справи № 352/2012, заведеної щодо майна померлої, спадщину прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 .

Апеляційний суд установив, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зверталось із позовом до ПП «Мед-Інвест», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2014 року залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє від імені свого малолітнього сина ОСОБА_2 , як правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2016 року в справі № 523/5622/14-ц провадження в указаній справі в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2016 року в справі № 523/5622/14-ц у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ПП «Мед-Інвест» про стягнення кредитної заборгованості відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року в справі № 363/3686/18 (провадження № 61-3946св21) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) зроблено висновок, що: «підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997, 1008, 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим».

З огляду на викладене у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки припиненим слід було відмовити з тих підстав, що законом не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим.

Апеляційний суд на вказане уваги не звернув, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, проте помилився з мотивами такої відмови, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги в зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року в справі № 363/3686/18 (провадження № 61-3946св21), дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

За подання касаційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сплатило 4 000 грн судового збору. Разом із тим положеннями Закону України «Про судовий збір» в даному випадку передбачено сплату судового збору в розмірі 1 536,80 грн. З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», підписану адвокатом Царюк Марією Зенонівною, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 рокускасувати.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 536,80 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук