Постанова

Іменем України

20 травня 2022 року

м. Київ

справа № 372/268/15-ц

провадження № 61-17243св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач: заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державне підприємство «Київське лісове господарство»,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєва В. А., Крижанівська Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державне підприємство «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпорядження, рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що під час перевірки встановлено, що Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, в порушення земельного законодавства, передано у приватну власність земельні ділянки лісогосподарського призначення по 1,000 га кожна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 без згоди постійного користувача ДП «Київське лісове господарство».

У грудні 2013 року зазначені особи отримали державні акти на право власності на землю і надалі за договорами купівлі-продажу від 09 березня 2006 року № 749, 767, 721, 746, 752, 724, 732, 729, 786 відчужили земельні ділянки загальною площею 9,0035 га на користь ОСОБА_2 .

Останній отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 9,0035 га для ведення особистого селянського господарства, серія ЯГ № 233827, кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:12:027:0036.

Рішенням від 18 серпня 2006 року № 93 (підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення) Старобезрадичівська сільська рада цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_2 змінила з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Надалі ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на землю серії ЯД № 658671 від 25 жовтня 2006 року, кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:12:027:0036.

На підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2011 року № 2001 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 9,0035 га на користь ОСОБА_1 .

Посилаючись на неправомірність отримання відповідачем у власність земельної ділянки, заступник прокурора просив суд: визнати недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2003 року № 746 «Про передачу земельних ділянок у власність» у частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0035 га третім особам; визнати недійсним підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18 серпня 2006 року № 93 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно з додатком) на території с. Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради»; визнати недійсним державний акт серії ЯД № 658671 від 25 жовтня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036; витребувати на користь ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 9,0035 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036; визнати за ДП «Київське лісове господарство» право постійного користування земельною ділянкою площею 9,0035 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.

Короткий зміст попередніх судових рішень у справі

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 07 квітня 2015 року позов задовольнив.

Визнав недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2003 року № 746 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» у частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0035 га ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Визнав недійсним підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради від 18 серпня 2006 року № 93 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно з додатком) на території с. Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради».

Визнав недійсним державний акт серії ЯД № 658671 від 25 жовтня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.

Витребував із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку площею 9,0035 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.

Визнав за ДП «Київське лісове господарство» право постійного користування на земельну ділянку площею 9,0035 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що спірні розпорядження прийняті всупереч вимогам статей 56, 84 ЗК України, оскільки ними передано у власність землі, які заборонено передавати у власність, та тим самим змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Визнаючи недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати недійсним підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради від 18 серпня 2006 року № 93 та визнати недійсним державний акт, який був виготовлений на підставі вищевказаного рішення, оскільки такі вимоги є похідними і направлені на відновлення порушених прав держави.

Встановивши неправомірність розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області щодо передачі фізичним особам земельних ділянок, суд першої інстанції вважав також позовні вимоги про витребування земельних ділянок та визнання за ДП «Київське лісове господарство» права постійного користування на спірну земельну ділянку такими, що підлягають задоволенню.

На рішення місцевого суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») (особа, яка не брала участь у справі - надалі Товариство) подало апеляційну скаргу.

Київський апеляційний суд ухвалою від 16 грудня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження посилаючись на те, що рішення місцевого суду не встановлює будь яких прав і обов`язків для за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, та пропуск річного строку з дня постановлення судового рішення.

Постановою від 16 червня 2021 року Верховний суд ухвалу суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції Верховний суд виходив із помилкового застосування апеляційним судом статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу подано особою, яка не залучена до участі у справі.

Крім того, судом апеляційної інстанції не дотримано вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2015 року закрив.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що Товариство не є учасником правовідносин, які виникли між державою та іншими учасниками справи щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою лісового фонду.

Вважає, що ухвалене судом рішення не містить висновків про права та обов`язки скаржника у відповідних правовідносинах, тобто оскаржених судовим рішенням жодним чином не зачіпалися права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі.

Місцевим судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Товариства не вирішувалися.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні процесуальні підстави для перегляду ухваленого судом рішення, яке не оскаржено сторонами та набрало законної сили, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, а тому, у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивувало тим, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», як новий кредитор у відповідності до статей 512, 514 ЦК України набуло права вимоги за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 85-180208 та договором іпотеки від 29 грудня 2012 року № 1093-291212/І, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Єврогазбанк» (далі - ПАТ «Єврогазбанк») та ОСОБА_1 . Отже, рішення суду першої інстанції прямо впливає на права та обов`язки ПАТ «Єврогазбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» за зазначеними кредитним та іпотечним договорами, оскільки обмежує заявника в праві вимоги до них.

Суд апеляційної інстанції не проаналізував зміст спірних правовідносин та не надав їм жодної правової оцінки, не з`ясував предмет спору і доказування, не навів жодного доводу на підтвердження того, що рішення суду першої інстанції жодним чином не впливає на права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, чим порушив положення статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 263, 352, 362 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що у січні 2015 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» звернулися до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпорядження, рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 07 квітня 2015 року позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», особа, яка не брала участь у справі, подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» зазначало, що набуло право на спірну земельну ділянку, уклавши з ПАТ «Єврогазбанк» договір про відступлення права вимоги від 15 жовтня 2019 року, за яким до нього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 85-180208 та договором іпотеки від 29 грудня 2021 року № 1093-291212/I, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2019 року замінено стягувача ПАТ «Єврогазбанк» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у справі за позовом ПАТ «Єврогазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Станом на 20 жовтня 2020 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» є власником і добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право власності на земельну ділянку в результаті процедури виконання судового рішення, вважає, що оскаржуване рішення порушує його права.

Київський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2015 року закрив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України(неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою від 16 червня 2021 року Верховний суд ухвалу суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи попередню ухвалу суду апеляційної інстанції від 16 грудня 2020 року суд касаційної інстанції виходив із помилкового застосування апеляційним судом статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу подано особою, яка не залучена до участі у справі.

Крім того, під час попереднього апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції не дотримано вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Під час повторного апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції повно ураховані мотиви висловлені судом касаційної інстанції зв`язку з скасуванням попередньої ухвали, а висновки й міркування ухвали, яка є предметом судового розгляду відповідають вимогам пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Закриваючи апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», суд апеляційної інстанції виходив з того, що товариство не є учасником правовідносин, які виникли між державою та іншими учасниками справи щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою лісового фонду, а також ухвалене судом рішення не містить висновків про права та обов`язки скаржника у відповідних правовідносинах, тобто оскаржуваним судовим рішенням жодним чином не зачіпалися права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника.

Отже, судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не вирішувалися, тому відсутні належні процесуальні підстави для перегляду ухваленого судом рішення, яке не оскаржено сторонами та набрало законної сили, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, а тому, у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість такого висновку не ґрунтуються на чинному законодавстві та не підтверджуються матеріалами справи.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Зокрема забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Критерії визначення чи вирішені судовим рішенням права і свободи особи, не залученої до участі у справі неодноразово були предметом перегляду Верховного Суду.

У постанові від 28 липня 2021 року у справі № 2-95/12 (провадження № 61-16854св20) Верховний Суд зазначив, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Постанова Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17 містить висновок про те, що з огляду на викладене, особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов`язки, тобто завдає їй шкоди, що виявляється у несприятливих для особи наслідках.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції від 07 квітня 2015 року не встановлює, не змінює і не припиняє прав або обов`язків ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», рішенням суду не вирішувались питання про права, свободи та (або) обов`язки останнього.

Верховним Судом у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц сформульовані правові висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Предметом оскарження в апеляційному порядку ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», яке не брало участі у справі, є рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2015 року.

Рішення місцевого суду набрало законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка, відповідним рішенням, була передана у приватну власність громадянам у грудні 2003 року, з видачею у подальшому державного акта у 2006 році.

Усі рішення та виданий на їх підставі державний акт визнані недійсними оскаржуваним судовим рішенням, тобто такі рішення, у відповідності з вимогами закону, є недійсними з моменту їх прийняття.

Земельна ділянка, яка відноситься до земель лісового фонду, була витребувана з чужого незаконного володіння та повернута у відання держави.

Матеріали справи не містять даних про прийняття відповідним державним органом рішення щодо подальшої передачі спірної земельної ділянки у володіння чи користування будь-яким іншим особам.

Заявник, як свідчать надані ним до апеляційної скарги документи та пояснення, набув право на означену земельну ділянку у зв`язку з зовсім іншими правовідносинами, які жодним чином не пов`язані з правовідносинами, які виникли у даному спорі, де він не приймав і не міг приймати участі, оскільки на час вирішення даного спору він не мав жодних прав, обов`язків або інтересу щодо спірної земельної ділянки.

Таким чином, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не є учасником правовідносин, які виникли між державою та іншими учасниками справи щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою лісового фонду. Судове рішення не містить у собі будь-яких висновків про права та/чи обов`язки ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX,) (п.26 рішення ЄСПЛ від 28.06.2018 року у справі «Осовська та інші проти України», заява №2075/13 та 4 інші заяви)).

Виходячи з наведеного, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не є особою, права чи інтереси якої порушені у цій справі.

Отже, встановивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив положення статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 263, 352, 362 ЦПК України є безпідставними, оскільки апеляційний суд на виконання процесуального закону відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», яке не брало участі у справі, належним чином дослідив доводи апеляційної скарги та встановив, що обставини про вирішення районним судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська