Справа № 2а - 53/09

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

Іменем        України

    11 год. 00 хв.

30 березня 2009р.                         м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області

під головуванням - судді             Ковтуновича М.І.,

з участю:

секретаря                         Корнійчук Ю.М.

представника відповідача             Мошкової О.В.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області про стягнення одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

    В суд звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до  управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради (далі - УПСЗН) про стягнення одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період 2004-2007рр. в сумі 14673, 90 грн.

    В обгрунтування позову зазначається, що позивач є громадянином, який постраждав від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов’язане з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796 - ХІІ) встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам 2-ї групи становить 45 мінімальних заробітних плат, а щорічна допомога на оздоровлення – п’ять мінімальних заробітних плат. Однак позивачу, згідно постанов Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.96р. та №562 від 12.07.05р. виплачено в серпні 2003р. одноразову компенсацію – 284, 40 грн. та щорічну допомогу на оздоровлення: в грудні 2004р. та липні 2005р. – 26, 70 грн., в грудні 2005р. – 93, 30 грн., у вересні 2006р. і в січні 2007р. – по 120 грн. Позивач покликається, що розмір спірної допомоги, встановлений у вищевказаних постановах суперечить тим розмірам, що визначені в ст.48 Закону № 796 – ХІІ. Тому на думку позивача, він недоотримував зазначену допомогу в повному розмірі із розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат щорічно, а також не отримав одноразову компенсацію в повному розмірі.

    У судове засідання позивач не з’явився. Подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

    Представник відповідача УПСЗН Мошкова О.В. позову не визнала повністю. Заперечення проти позову грунтуються на положеннях ст.ст.62, 67 Закону № 796 - ХІІ та постановах Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.96р. і № 562 від 12.07.05р., згідно яких були проведені виплати допомоги позивачу. Посилаючись на норми бюджетного законодавства обгрунтовується правильність проведення виплати допомоги в розмірах, визначених згідно вказаних постанов КМ України і неможливість здійснення виплат у розмірах, що встановлені ст.48 Закону № 796 – ХІІ, так як не передбачено відповідного фінансування з державного бюджету. Просила в позові відмовити.

    Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про часткове задоволення позову.    

    Представник відповідача в судовому засіданні не оспорює тих обставин, що ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і це підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього №077233. Згідно копії довідки МСЕК №022948 від 23.05.03р. позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Не оспорюється також наявність підстав для отримання одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення у 2004-2007р.р. Спірною є правильність нарахування допомоги та одноразової компенсації.

Довідкою УПСЗН від 12.03.09р. №23 стверджено, що ОСОБА_2, як інваліду другої групи, інвалідність якого пов’язана із Чорнобильською катастрофою було проведено виплати:  одноразової допомоги по ст.48 Закону № 796 – ХІІ – в серпні 2003р. в сумі 284, 40 грн.; щорічної допомоги на оздоровлення  - в грудні 2004р. 26, 70 грн., в липні 2005р. 26, 70 грн., в грудні 2005р. 93, 30 грн., у вересні 2006р. та в січні 2007р. по 120грн.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі  № 796 – ХІІ.

    Згідно із ст.48  Закону № 796 – ХІІ передбачено виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат інвалідам другої групи.

Нормою цієї ж статті Закону № 796 – ХІІ встановлено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІ групи – п’ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Нормою ч.4 ст.9 КАС України регламентується, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, суд вважає, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору слід застосувати норми ст.48 Закону № 796 – ХІІ, де встановлено виплати допомоги у кратному розмірі по відношенню до заробітної плати, а не положення постанов Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.96р. та №562 від 12.07.05р., де встановлені розміри виплат у твердих грошових сумах у розмірах, що є меншими порівняно із розміром допомоги, яка підлягає виплаті на підставі ст.48 Закону № 796 – ХІІ.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено на 2007р. дію виплат згідно ст.48 Закону № 796 – ХІІ.

Виходячи із наведеного, є підстави для присудження ОСОБА_2 недоплаченої частини одноразової компенсації, виходячи із розміру 45 мінімальних заробітних плат, як встановлено ч.1 ст.48 Закону № 796 – ХІІ за мінусом 284, 40 грн. компенсації, виплаченої позивачу в серпні 2003р. Величина мінімальної заробітної плати в цей час складала 185грн. Отже, стягненню, як одноразова компенсація, підлягає 8040, 60 грн. (185грн. х 45  – 284, 40грн. = 8040, 60 грн.).

При вирішенні питання про стягнення в користь позивача щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на підставі ст.48 ч.4 Закону № 796 – ХІІ, суд виходить із таких розрахунків. У грудні 2004р. ОСОБА_2 виплачено 26, 70 грн. щорічної допомоги на оздоровлення. Мінімальна зарплата становила 237грн, тому стягненню підлягає 1158,3 грн. (237грн. х 5 – 26, 70грн. = 1158, 30грн.). За 2005р.: в грудні 2005р. виплачено позивачу 120 грн. допомоги на оздоровлення. Мінімальна заробітна плата становила 332грн., отже недоплачена сума – 1540грн.(332грн. х 5 – 120грн. = 1540грн.). В 2006р.: у вересні було відповідачем виплачено 120 грн. допомоги на оздоровлення; розмір мінімальної заробітної плати – 375 грн.; стягненню підлягає 1735грн. (375грн. х 5 – 120грн. = 1735грн.). У січні 2007р. позивач отримав 120 грн. допомоги; мінімальна заробітна плата становила 400грн.; слід стягнути 1880 грн. (400грн. х 5 – 120грн. = 1880 грн. Загальна сума недоплаченої щорічної допомоги за 2004-2007р.р. 6313, 30 грн. (1158, 3 грн. + 1540грн. +1735грн. + 1880 грн. = 6313, 30 грн.).

Суд не знайшов підстав для присудження позивачу решти суми, про стягнення якої просив ОСОБА_2, тому в цій частині позов слід відхилити.

Керуючись ст.ст.11, 138, 160-163, 167 КАС України, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд , -

                п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути із управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області в користь ОСОБА_2 8040 (вісім тисяч сорок) гривень 60 копійок недовиплаченої одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та 6313 (шість тисяч триста тринадцять) гривень 30 копійок недовиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.

    У решті позову відмовити через безпідставність.

          Постанова  може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду. Заява про апеляційне оскарження подається до Кузнецовського міського суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Кузнецовський міський суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Головуючий: