КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/3572/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/44533/21

19 травня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Савлук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Савицького О.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 24 липня 2021 року вона звернулась до Шевченківського районного у м.Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про внесення змін до актового запису про народження її батька- ОСОБА_2 № 345 від 23 липня 1953 року, вказавши в графі мати дитини ( ОСОБА_3 ) - «єврейка».

Проте, листом від 13 жовтня 2021 року № 154/2112-87 їй було відмовлено у задоволені її заяви про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_2 та зазначено, що другий примірник висновку від 13 жовтня 2021 року № 154/21.12-87 про відмову у внесенні змін до актового запису про народження її батька направлено на її адресу.

Зазначає, що в листі їй було роз`яснено, що відмова у внесенні змін до актового запису цивільного стану може бути оскаржена в судовому порядку.

З огляду на вище викладене, просила суд визнати протиправним/незаконним та скасувати висновок Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.10.2021 року № 154/21-87 про внесення змін до актового запису № 345 (поновлений) від 23 липня 1953 року.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 № 345 (поновлений) від 23 липня 1953 року, вказавши в графі національність матері дитини - ОСОБА_3 - «єврейка».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 26 грудня 2021 року позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим що, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Посилаючись в апеляційній скарзі на ст.ст. 11, 35, 55 Конституції України, ст. 300 ЦК України, ст. 11 ЗУ «Про національні меншини» та ст. 3 Рамкової конвенції ООН «Про захист національних меншин» зазначає, що кожна фізична особа має право на свободу світогляду та віросповідання, на збереження своєї національної, культурної , релігійної, мовної самобутності. Держава сприяє розвиткові такої самобутності всіх корінних народів і національних меншин України, громадяни України мають право обирати та відновлювати свою особисту національність. Оспорюваний нею висновок Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.10.2021 року № 154/21-87, яким відмовлено у внесені змін в актовий запис про народження її батька ОСОБА_2 щодо зазначення національності його матері ОСОБА_3 - єврейка, порушує її вище зазначені права, а порушене право підлягає судовому захисту, а тому суд першої інстанції незаконно відмовив їй у судовому захисті порушеного права.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , представник Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції посилався на те, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як її слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, визначеного КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає вимогам процесуального права з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим , відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У даній справі ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та просила суд визнати неправомірним та скасувати висновок Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.10.2021 року № 154/21-87 та зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису про народження її батька ОСОБА_2 № 345 (поновлений) від 23 липня 1953 року, вказавши в графі національність його матері- ОСОБА_3 - «єврейка», а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний спір є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства та вважає, що суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у даній справі в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права колегія суддів відхиляє, так як скарга не містить жодного посилання на те, які саме норми процесуального права порушені судом, а тому такі доводи скарги є безпідставними. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали вірно врахував суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності та прийшов до вірного висновку про відмову у відкриття провадження у даній справі в порядку цивільного судочинства, так як вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги позивачки про те, що, постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції незаконно відмовив їй у судовому захисті порушеного права, так як суд відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства, проте, вказана відмова не перешкоджає зверненню позивачки до суду за захистом свого порушеного права в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: