Справа  № 1 - 362/2008 р.; 1-459/2008 р.; 1-114/2009 р.

                                                              .

                                                               В И Р О К

                                              І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

       10 березня  2009 року Крюківський райсуд м. Кременчука Полтавської області, в складі: головуючого  судді - Хіневич В.І.,  при секретарі – Герасименко Л.М. ,  за участю прокурора - Сеннікова А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальну справу  за звинуваченням   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  ІНФОРМАЦІЯ_2,  громадянина України, українця,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  розлучений, не працює, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4,в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, у  вчиненні злочину, передбаченого  ч.1 ст.164 КК України,

                                                       В С Т А Н О В И В :

      27.01.2009 року в Крюківський районний суд м. Кременчука в порядку ст.232 КПК України надійшла кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого   ч.1 ст. 164  КК України.

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1  за рішенням Автозаводського районного  суду м. Кременчука  Полтавської області  від 11.09.1999  року зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, до повноліття дитини  на користь його  матері -  ОСОБА_3. Однак ОСОБА_1  злісно ухилявся від сплати аліментів  , в зв"язку з чим неодноразово викликався і попереджався Крюківським відділом ДВС про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука  Полтавської області від 13.05.2003  року ОСОБА_1  засуджений  за ч.1 ст.164  КК України до 1 року 6 місяців обмеження  волі з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1рік . Не дивлячись на це, ОСОБА_1  в добровільному порядку матеріальну допомогу дитині  не надавав, чим допустив заборгованість по сплаті аліментів  станом з  13  травня 2003 року  по31 серпня  2008 року на суму 17623 грн.85 коп., тобто  злісно ухилявся  від сплати встановлених рішенням суду коштів  на утримання дітей( аліментів ) .

Підсудній ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро покаявся в скоєному і пояснив суду, що дійсно скоїв злочин, як вказано в обвинувальному висновку. В судовому засіданні підсудний не оспорював докази, які є в матеріалах справи , і суд вважає їх належними, достовірними, допустимими  і  приходить до висновку , що вина  підсудного є доведеною повністю.

                Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду  кримінальної справи за його  обвинуваченням згідно ст.299 КПК України , про що останнім   була написана заява .

    Потерпіла в судове засідання не з»явилася з невідомих суду причин, хоча про місце і час судового розгляду була повідомлена належним чином.

      Кваліфікація дій підсудного  за  ч.1 ст.164 КК України   вірна, так як він своїми умисними діями, які виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів  на утримання дітей( аліментів ) , чим скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України.

Призначаючи покарання , суд враховує характер та  ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудного, а саме , те , що ОСОБА_1 на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.,по місцю проживання характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався, вину   визнає повністю, щиро розкаюється в скоєному.

На підставі ст.66 КК України обставин, які пом»якшують покарання судом не  встановлено.

На підставі ст.67 КК України ,обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Призначаючи покарання , суд оцінює перш за все можливість досягнення  цілей, передбачених ч.2 ст.50 КК України , а саме покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого шляхом примусу виконати покладені на нього законом обов»язки сплачувати аліменти на утримання дитини, що є головною метою , яка  найбільш ефективно  , з урахуванням завірянь підсудного та інших обставин справи , може бути досягнута з застосуванням  покарання , не пов»язаного з ізоляцією винного від суспільства.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, ст.ст.50, 53, 66,67 КК України , суд ,

                                                 З А С У Д И В :

ОСОБА_1   визнати  винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України , призначивши покарання у виді  обмеження волі на строк два роки.

 На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1  від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі призначеного іспитового строку  один рік шість місяців  не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

Згідно ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1  не виїжджати за межі України  на постійне місце проживання без згоди органів кримінально-виконавчої системи. Повідомляти ці органи про зміну місця проживання  та роботи ,періодично з'являтись  на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

  Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу  залишити попередню -   підписку про невиїзд.

На вирок суду  може бути подана апеляція в апеляційний суд Полтавської  області в 15 денний термін.

 Суддя: