Головуючий у 1 інстанції - Сторожук Т.А.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14 квітня 2009 року справа № 2-а-449/08/1203
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
|
головуючого |
Сіваченка І.В. |
|
|
суддів |
Дяченко С.П., Нікуліна О.А. |
|
|
розглянувши в порядку |
письмового провадження |
|
|
апеляційну скаргу |
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради |
|
|
на постанову |
Артемівського районного суду м. Луганську |
|
|
від |
29 грудня 2008 року |
|
|
у справі |
№ 2-а-449/08 |
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради |
|
|
про |
оскарження дій, стягнення суми, - |
|
В С Т А Н О В И Л А :
25.11.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради у виплаті одноразової грошової допомоги за 2004, 2007 та 2008 роки та стягнути недоотримані кошти, передбачені ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», як учаснику бойових дій.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганську від 29 грудня 2008 року позов було задоволено частково. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2004, 2007 та 2008 роки.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: питання щодо розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вирішується відповідно до цього Закону із змінами та доповненнями до нього, зокрема, Постановою КМУ від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що законом про державний бюджет на відповідний рік установлюються розмірі цієї допомоги.
Третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Луганській області письмовою заявою приєдналося до апеляційної скарги відповідача.
Особи, які беруть участь у справі, заявили письмові клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності, тому відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою частково, а судове рішення таким, що підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Фактично позивач отримав від Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області у 2004 році - 120 грн., у 2007 р. - 280 грн., у 2008 році - 310 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 96 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Статтею 12 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Однак Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-1V «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (ст. 44) учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, взагалі в 2004 році не передбачена виплата щорічної разової допомоги, а законами України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) та від 20 грудня 2005 року №3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30) установлено виплату цієї допомоги учасникам бойових дій лише в розмірі 250 гривень.
Зазначені закони України, в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями (44, 34, 30) законів України «Про Державний бюджет України на 2004-2006 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 44, 34, 30 відповідно законів України «Про Державний бюджет України на 2004-2006 роки».
Таку правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22 липня 2008 року у справі за позовом Афян В.І. до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради.
Відтак місцевий суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення вимог позивача щодо сплати допомоги за 2004 рік. В цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою в позові.
Крім того, в суді першої інстанції (зокрема, а.с. 22) відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України за 2004-2006 роки.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач щорічно отримував грошову допомогу до 9 травня, яка йому виплачувалася до 5 травня поточного року, тобто з виплачених сум він повинен був дізнатися, що, на його думку, його право на отримання цих сум в більшому розмірі, порушено.
Далі, юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду.
Закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Більш того, ч.4 ст. 17-1 Закону № 3551 передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Таких заяв позивача до відповідача за 2004 рік не надано.
Тобто, судова колегія зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення грошової допомоги за 2004 рік і поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не вбачає.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність. Станом на 05.05.2007 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (Закон від 19.12.2006 р. № 489-У зі змінами, внесеними Законом від 15.03.2007 р. № 749-У) становив 406 грн., а для визначення мінімального розміру пенсії він повинен збільшуватися на один відсоток, мінімальний розмір пенсії за віком станом на 01.04.2008 року - 481 гривня.
Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахування Кас`яненку В.М. щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року в розмірі 280 гривень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», та протягом 2008 року в розмірі 310 гривень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є очевидною.
Тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:
- за 2007 рік - (410,06 х 5 - 280) = 1770,30 грн.
- за 2008 рік - (481 х 5 - 310) = 2095 грн.
Всього недоплата складає 3865,30 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права в частині задоволення позову за 2004 рік, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. В іншій частині, тобто стягнення недоотриманої частини допомоги за 2007 та 2008 рік судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.п. 1-3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, п. 1-3 ч.1 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради - задовольнити частково.
Скасувати постанову Артемівського районного суду м. Луганську від 29 грудня 2008 року у справі № 2-а-449/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради «про оскарження дій, стягнення суми» в частині задоволення позову за 2004 рік.
Відмовити ОСОБА_1у задоволені позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради «про оскарження дій, стягнення суми» в частині позову за 2004 рік.
В решті постанову Артемівського районного суду м. Луганську від 29 грудня 2008 року у справі № 2-а-449/08, в тому числі про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради за рахунок Державного бюджету України нарахувати та виплатити ОСОБА_1недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 та 2008 роки у сумі 3865,30 грн. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.А.Нікулін