Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 445/2425/14-ц

провадження № 61-17424св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,

Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка не брала участі у розгляді справи, зверталась із заявою про ухвалення додаткового рішення - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду

від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І.,

Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заяви про ухвалення додаткового рішення, судових рішень суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом, у якому просила стягнути з останньої 23 607 грн боргу за нотаріально посвідченим договором позики та 243,60 грн судових витрат.

Заочним рішенням Золочівського районного суду Львівської області

від 19 грудня 2014 року у складі судді Постигача Б. А. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 607 грн боргу за договором позики та 243,60 грн судових витрат.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 27 грудня

2016 року задоволено заяву головного державного виконавця Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено боржника у виконавчому провадженні, відкритому 29 вересня

2015 року на ОСОБА_3 .

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 29 січня

2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз`яснення ухвали суду

від 27 грудня 2016 року відмовлено.

19 лютого 2021 року ОСОБА_3 , який не брав участі

у розгляді справи, звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення

у справі.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що заочним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 607 грн боргу за договором позики та 243,60 грн судових витрат.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 27 грудня

2016 року замінено боржника у виконавчому провадженні № 48810940

від 22 вересня 2015 року щодо виконання виконавчого листа № 445/2425/14 від 11 лютого 2015 року, виданого Золочівським районним судом Львівської області, ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Постановою РВ ДВС ВП № 48810940 від 04 січня 2017 року замінено сторону виконавчого провадження у зв`язку із смертю боржника.

ОСОБА_3 указував, що згідно відповіді Золочівської державної нотаріальної контори від 24 листопада 2016 року він ( ОСОБА_3 ) одержав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на грошові вклади в розмірі 977 грн, що зберігаються у ТВБВ № 10013/065

Філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Посилався на те, що іншого рухомого чи нерухомого майна

ОСОБА_2 він не успадковував, тому ухвала про заміну боржника у виконавчому провадженні повинна була містити вказівку про розмір вартості майна, в межах якого спадкодавець повинен задовольнити вимоги кредитора.

Додатковим рішенням Золочівського районного суду Львівської області

від 05 травня 2021 року у складі судді Сивака В. М. заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.

Замінено боржника у виконавчому провадженні №48810940 відкритому

22 вересня 2015 року на підставі виконавчого листа № 445/2425/14

від 11 лютого 2015 року, виданого Золочівським районним судом Львівської області, а саме: ОСОБА_2 на ОСОБА_3 в межах суми боргу, яка відповідає вартості майна, одержаного у спадщину.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження (ухвала суду

від 27 грудня 2016 року), місцевий суд не врахував, що згідно рішення суду, прийнятого у справі №445/2425/14-ц, сума, яка підлягала стягненню

з ОСОБА_2 становила 23 850,60 грн боргу та 243,60 грн судового збору. Спадкоємець ОСОБА_3 , якого було залучено в якості боржника, прийняв спадщину у розмірі 977 грн. Відповідно, з ОСОБА_3 може бути стягнено суму боргу, яка відповідає вартості майна, отриманого у спадщину.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

ОСОБА_1 оскаржила додаткове рішення в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 05 травня 2021 року скасовано.

Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення направлено до суду першої інстанції для розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норми статті 270 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року, ОСОБА_3 просить змінити постанову Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року шляхом виключення з резолютивної частини рішення абзац третій щодо направлення заяви про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції для повторного розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо права апеляційного суду направляти справу до суду першої інстанції для розгляду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_4 22 жовтня

2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення, яким замінено боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

За приписами частин першої та четвертої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому

статтею 272 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Положеннями статі 270 ЦПК України не передбачено право суду на вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження шляхом ухвалення додаткового рішення.

Встановивши, що при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення місцевий суд не врахував положення статті 270 ЦПК України, якою врегульовано порядок та підстави ухвалення додаткового рішення та ще раз здійснив заміну сторони правонаступником, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про направлення справи до суду першої інстанції для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Оскільки заява про ухвалення додаткового рішення стосувалась лише питання визначення меж вартості майна, переданого у спадщину, яких судом першої інстанції при вирішенні заяви про заміну сторони правонаступником в ухвалі Золочівського районного суду Львівської області від 27 грудня

2016 року вирішено не було, апеляційний суд прийняв вірне рішення у справі.

Слід врахувати висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у пункті 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 016/617/17, що, зокрема, задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника

у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи касаційної скарги про відсутність у апеляційного суду права на направлення справи на новий розгляд.

Порядок розгляду справ апеляційним судом урегульовано розділом V глави 1 параграфу 1 ЦПК України.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені статтею 374 ЦПК України.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено право апеляційного суду на скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели

до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої

статі 379 ЦПК України)

Вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень

у цивільних справах регулюється розділом VI глави 3 України.

У силу положень статті 442 ЦПК України за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження суд постановляє ухвалу.

За викладених обставин, у разі порушення місцевим судом норм процесуального права при вирішенні питання заміни сторони виконавчого провадження, що призвели до постановлення помилкової ухвали, суд апеляційної інстанції наділений правом, у такому разі, направляти справу до суду першої інстанції.

Крім того, направляючи справу до суду першої інстанції для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд вірно виходив з вимог статті 270 ЦПК України, що розгляд такої заяви можливий лише судом, який ухвалив рішення (в даному випадку ухвала про заміну боржника

у виконавчому провадженні правонаступником).

Зазначаючи у касаційній скарзі про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, ОСОБА_1 не звернула уваги на вищезазначені норми права, що свідчить про безпідставність її доводів з посиланням на пункт третій частини другої статті 389 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк