ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 826/9719/18

адміністративне провадження № К/9901/8384/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (судді: Бєлова Л.В., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Державна фіскальна служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження від 23 травня 2018 року ВП № 51720887;

- визнати протиправними дії відповідача стосовно накладення арешту на кошти боржника згідно з постановою від 24 травня 2018 року ВП № 51720887;

- зобов`язати скасувати постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 23 травня 2018 року ВП № 51720887 та про накладення арешту від 24 травня 2018 року ВП № 51720887.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 51720887 на підставі дубліката виконавчого листа, який виданий Київським окружним адміністративним судом, однак без заяви стягувача - Державної фіскальної служби України, що є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови діяв в межах закону та для забезпечення виконання дублікату виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року № 810/549/15, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року № 810/2363/16, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 травня 2018 року № 51720887 необґрунтовані.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позовна вимога про скасування постанови про накладення арешту від 24 травня 2018 № 51720887 є похідною від вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, відтак підстави для її задоволення також відсутні.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження від 23 травня 2018 року ВП № 51720887. Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 23 травня 2018 року ВП № 51720887. Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення арешту від 24 травня 2018 року ВП № 51720887.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, третя особа звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, або направити справу на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не взяті до уваги обставини, які були встановлені судом першої інстанції, а саме наявність заяви стягувача (Державної фіскальної служби України) про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу від 12 березня 2015 року у справі № 810/549/15, виданого Київським окружним адміністративним судом.

Також не враховано вжиття Державною фіскальною службою України заходів на виконання статей 3, 5, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02 березня 2018 року № 16277-0-32-16/20-1/9 щодо надіслання дублікату виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року № 810/549/15 до відповідача саме для вжиття заходів стягнення штрафу у розмірі 186 956 800,16 грн.

На переконання скаржника справа має свої особливості й категорію складності та її має бути розглянуто в загальному провадженні, оскільки розмір суми у виконавчому листі про стягнення з позивача суми штрафних санкцій складає 186 956 800,16 грн., проте, на думку, скаржника суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на правомірність прийнятих рішень судами попередніх інстанцій та відсутність підстав для їх скасування.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в липні 2016 року надійшов дублікат виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року у справі № 810/549/15 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Державного бюджету штрафу у розмірі 186 956 800,16 грн.

Державним виконавцем 21 липня 2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення до 27 липня 2016 року.

Постановою державного виконавця від 27 липня 2016 року відкладено провадження виконавчих дій до 01 серпня 2016 року включно.

22 вересня 2016 року відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника в межах суми стягнення та про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти боржника у банках в межах суми стягнення.

Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 810/2363/16 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 810/2363/16 про відмову в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості "Укрспирт" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 51720887 від 21 липня 2016 року з тих підстав, що вказаний виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а повинен виконуватись безпосереднього органами державної податкової (фіскальної) служби.

Враховуючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 810/2363/16 начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку статей 59, 74 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 51720887 від 21 липня 2016 року, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 вересня 2016 року у виконавчому провадженні № 51720887, постанову про арешт коштів боржника від 22 вересня 2016 року у виконавчому провадженні № 51720887, постанову про стягнення виконавчого збору від 03 серпня 2016 року у виконавчому провадженні № 51720887, винесені державним виконавцем при виконанні дублікату виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року № 810/549/15.

Державним виконавцем відповідно до пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" 04 листопада 2016 року винесено повідомлення № 51720887 про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції від 27 жовтня 2016 року відповідач звернувся з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 810/2363/16 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року і залишено в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року.

Враховуючи постанову Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 810/2363/16 відповідачем направлено лист до Державної фіскальної служби України від 02 березня 2018 року за № 16277-0-32-16/20-1/9 з проханням надіслати для виконання дублікат виконавчого листа про стягнення з позивача суми штрафних санкцій у розмірі 186 956 800,16 грн.

На виконання даного листа третьою особою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено лист від 30 березня 2018 року № 3481/9/28-10-17-01-19 разом з дублікатом виконавчого листа.

Після надходження вказаного дублікату виконавчого листа, 23 травня 2018 року відповідачем прийнято спірну постанову про відкриття виконавчого провадження № 51720887 та постанову про накладення арешту коштів боржника від 24 травня 2018 року.

Не погоджуючись із вказаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами частини 1 статті 255 та статті 257 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 258 КАС України встановлено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалене, видається один виконавчий лист.

Відповідно до частини 1 статті 260 КАС України замість втраченого оригіналу виконавчого листа адміністративний суд, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або поданням державного виконавця може видати його дублікат.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено засади виконавчого провадження, а саме виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частинами 1, 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (частина 2 статті 25 Закону № 606).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту

Відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на все майно боржника або на окремі речі.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання судового рішення в адміністративній справі № 810/549/15 Київським окружним адміністративним судом 18 березня 2016 було видано дублікат виконавчого листа про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до бюджету штраф у розмірі 186956800 грн. 16 коп.

Виконавче провадження, що відкривалось постановами від 21 липня 2016 року та спірною від 23 травня 2018 року прийняті в рамках одного виконавчого провадження № 51720887, а лист що направлено відповідачем до Державної фіскальної служби від 02 березня 2018 року № 16277-0-32-16/20-1/9 є захід, що спрямований на належне виконання рішення суду (а.с.81 т.1).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття спірної постанови виконавчого провадження № 51720887, оскільки заява стягувача про примусове виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № 810/549/15 Державною фіскальною службою України не подавалась.

Проте таке твердження є помилковим, оскільки Офіс великих платників податків ДФС на виконання статей 3, 5, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02 березня 2018 року № 16277-0-32-16/20-1/9 надіслав дублікат виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року № 810/549/15 до відповідача саме для вжиття заходів щодо стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Державного бюджету України штрафу у розмірі 186 956 800,16 грн., що є поданою заявою відповідно до статті 26 цього Закону (а.с. 82 т.1).

Крім того заява стягувача (Державної фіскальної служби України) про відкриття виконавчого провадження від 13 липня 2016 року по виконавчому листу від 12 березня 2015 року у справі № 810/549/15, виданого Київським окружним адміністративним судом міститься в матеріалах справи (а.с. 38 т. 1).

Апеляційним судом вказані обставини проігноровані.

З огляду на встановлені обставини та відповідно до вимог чинного законодавства, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови діяв в межах закону та для забезпечення виконання дублікату виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року № 810/549/15 з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року № 810/2363/16.

Оскільки позовні вимоги про визнання протиправними дії про накладення арешту коштів боржника згідно з постановою від 24 травня 2018 року № 51720887 та зобов`язання скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження № 51720887 від 23 травня 2018 року та про накладення арешту від 24 травня 2018 року № 51720887 є похідними, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду правомірність прийнятих постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника.

Посилання скаржника на пункт 2 частини 4 статті 257 КАС України відповідно до якого за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є помилковим, адже цей спір не стосується оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пункту 2 частини 4 статті 12 КАС України.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги процесуального закону, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

На наведені обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Стаття 352 КАС України визначає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 КАС України необхідно скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року і залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року скасувати.

Залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов