Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2011 року справа №2а-7122/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-7122/10/1270 (головуючий І інстанції Широка К.Ю. ) за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України , Міністерства фінансів України , Державного казначейства України , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганскій області про стягнення заборгованності по заробітній платі та зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати і виплачувати її у визначеному законом розмірі ,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що віна працює на посаді судді Артемівського районного суду м. Луганська. У відповідності до статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Згідно з частиною 2 статті 44 вказаного Закону, в редакції станом на 01 червня 2005 року, розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Також, частиною 4 даної статті передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Однак, з червня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято ряд постанов, якими змінено порядок встановлення посадового окладу суддям та розрахунку надбавки за вислугу років. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514 підвищено посадові оклади голові, першому заступнику та заступникам голови Верховного Суду України без підвищення посадових окладів іншим суддям, постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 з 1 січня 2006 року підвищено посадові оклади суддям та в основу посадового окладу судді покладено розмір мінімальної заробітної плати. Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 до постанови Кабінету Міністрів України № 865 внесено зміни та зазначено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Починаючи з 01 січня 2006 року позивачу перераховано розмір заробітної плати на підставі вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України і у подальшому, незважаючи на неодноразове підвищення мінімальної заробітної плати, не змінювався та не перераховувався з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865.
На підставі викладеного позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області по виконанню постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати та додаткового посадового окладу за період з 01 січня 2006 року по 01 червня 2010 року; зобов’язати ОСОБА_3 управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату йому недоплаченої суми заробітної плати, відпускних, інших виплат, що підлягають виплаті, виходячи з посадового окладу, додаткового посадового окладу, за період з 01 січня 2006 року по 01 червня 2010 року, з урахуванням фактично отриманих сум, відповідно до вимог п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, обчислюючи посадовий оклад виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний місяць, за який нараховується заробітна плата; визнати незаконними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування йому за період з 01 січня 2006 року по 01 червня 2010 року надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи; зобов’язати ОСОБА_3 управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату йому надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2006 року по 01 червня 2010 року відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції Закону №4015-ХІІ від 24 лютого 1994 року), тобто виходячи з відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Було визнано неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо не проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_2 з 20.11.2009 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 в редакції станом на 31.12.2005, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_2 із зазначенням розміру заробітної плати виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 20 листопада 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 20 листопада 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 20 листопада 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, та надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Зобов'язано ОСОБА_3 управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок ОСОБА_2 з 20 листопада 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 20 листопада 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням Посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.
Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 20 листопада 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 20.11.2009 року з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням, відповідачі по справі, а саме: ОСОБА_3 управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та Міністерство фінансів України, подали апеляційні скарги, в яких просили постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Міністерство фінансів України апеляційну скаргу обґрунтовує, тим, що частиною 4 статті 51 Бюджетного кодексу України відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України, несуть розпорядники бюджетних коштів. З 01 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. В свою чергу ДСА України мала була розробити бюджетний запит, у якому би обґрунтувала необхідність виділення коштів з державного бюджету на відшкодування у відповідні роки недоотриманої заробітної плати суддям, які працювали на посаді судді у зазначений період. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів. Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для фінансування заборгованості заробітної плати з міністерства на користь позивача, тому позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволенню не підлягають.
ОСОБА_3 управління Державної судової адміністрації України в
Луганській області, в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначило, що згідно ч. 1 ст. 121 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 року № 3018-3, суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до ст. 47,48 Бюджетного Кодексу України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконання Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Таким чином, апелянт наголошує, що відповідачами в будь-якому випадку щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі суддям є держава в особі Міністерства фінансів України та органів Державного казначейства України, тобто у даній справі ТУДСА України в Луганській області є неналежним відповідачем.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач з 20.11.2009 року перебуває на посаді судді Артемівського районного суду міста Луганська.
Протягом спірного періоду його заробітна плата обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Законів України про Державний бюджет України на 2006-2010 роки.
Відповідно до ст. 122 Закону України «Про судоустрій України», яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію. При цьому суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів. До того ж, у міськрайонних судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
ОСОБА_3 управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем»єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.
Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому посадовий оклад суддів не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на рівні Закону посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”.
Таким чином, з 3 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” втратив чинність.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року дана постанова окружного суду залишена без змін, однак питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято, а тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005р. № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року, тобто з часу набрання чинності рішенням суду першої інстанції та є обов’язковою для виконання саме з цього часу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з цього моменту втрачає чинність пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», а тому відповідач ОСОБА_3 управління Державної судової адміністрації України в Луганській області зобов’язане було застосовувати постанову № 865 в первісній редакції, тобто проводити розрахунок посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 19 серпня 2009 року з послідовним збільшенням відповідно до статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 № 835-VI та Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI, який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, який складає з 1 листопада 2009 року в розмірі 744 грн., а з 1 січня 2010 року в розмірі 869 гривень.
Статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 № 835-VI передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2009 рік. Так, станом на 1 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року становить 744 грн., а з 1 січня 2010 року встановлено на рівні 869 гривень.
Саме виходячи з таких розмірів мінімальної заробітної плати повинен був розраховуватись посадовий оклад позивача починаючи з 20 листопада 2009 року.
Тобто, невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, починаючи з листопада 2009 року є звуженням його природного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії, пов’язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручанням виконавчої влади у виключну сферу судової влади.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до ст. 44 Закону України «Про статус суддів».
Таким чином, зміни до абзацу 2 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність 22 травня 2008 року.
На підставі вищезазначеного, судова колегія дійшла до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови немає.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, та Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України , Міністерства фінансів України , Державного казначейства України , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганскій області про стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати і виплачувати її у визначеному законом розмірі– залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: І.А.Васильєва
Судді: В.Г.Яманко
ОСОБА_4