Справа № 367/6477/20

УХВАЛА

21 квітня 2022 року                                                                м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі колегії

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судових засідань                         ОСОБА_4 ,

прокурора                                         ОСОБА_5 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_6 ,

його захисника                                 ОСОБА_7 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_8 ,

його захисника                                 ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12020110040001789, відомості про яке внесено 08.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України,

встановив:

1. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України. Кримінальне провадження № 12020110040001789 від 08.07.2020 перебувало в провадженні Ірпінського міського суду Київської області.

У відповідності до розпорядження Голови Верховного Суду від 06.03.2022 “Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану” територіальну підсудність справ з Ірпінського міського суду Київської області змінено на Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

31.03.2022 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області надійшли клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з обвинувальним актом в цьому кримінальному провадженні.

07.04.2022 підготовче судове засідання відкладено на 08.04.2022 у зв`язку з забезпеченням участі захисника ОСОБА_7

08.04.2022 підготовче судове засідання відкладено на 11.04.2022 у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення потерпілого.

11.04.2022 підготовче судове засідання відкладено на 21.04.2022 через відсутність зв`язку із захисником ОСОБА_7 , заявленням ним клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із закінченням робочого часу, відсутністю в камері Київського слідчого ізолятора обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .

Від захисника ОСОБА_7 надійшло клопотання в порядку ст. 206 КПК України на дії уповноважених осіб ДУ “Київський слідчий ізолятор”.

Також, захисниками ОСОБА_7 , ОСОБА_9 до суду подано скарги в порядку ст. 206 КПК України на дії уповноважених осіб ДУ “Київський слідчий ізолятор” щодо незаконного тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 .

Захисник ОСОБА_7 підтримав скаргу в порядку ст. 206 КПК України, подану в інтересах ОСОБА_6 , навівши в судовому засіданні доводи незаконного тримання ОСОБА_6 під вартою після 11.04.2022, оскільки лист (повідомлення) прокурора не є вмотивованим рішенням суду та порушує право ОСОБА_6 на справедливий суд, а тому просив зобов`язати уповноважених осіб ДУ “Київський слідчий ізолятор” звільнити ОСОБА_6 з-під варти. Додатково вказав про те, що рішення прокурора повинно відповідати вимогам ст. 110 КПК України, якого не було винесено прокурором. Дії прокурора щодо направлення до слідчого ізолятора листа від 11.04.2022 № 51/1-145 вих. 22, на підставі якого ОСОБА_6 продовжував утримуватись під вартою, не відповідають нормам чинного законодавства та ч. 5, 6 ст. 615 КПК України.

Захисник ОСОБА_7 просив суд залишити без розгляду клопотання в порядку ст. 206 КПК України, яке стосується незаконності дій уповноважених осіб ДУ “Київський слідчий ізолятор” щодо продовження тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки в клопотанні повторюється зміст відповідної скарги. В судовому засіданні вказав, що скарга в порядку ст. 206 КПК України на дії уповноважених осіб ДУ “Київський слідчий ізолятор” подана до Шевченківського районного суду м. Києва та ще не призначена до розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 повністю підтримав думку захисника ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_9 просив задовольнити скаргу-повідомлення на дії уповноважених осіб ДУ “Київський слідчий ізолятор” в порядку ст. 206 КПК України, аргументуючи тим, що ОСОБА_8 без рішення про продовження строку тримання під вартою продовжує незаконно утримуватись під вартою, а тому просить визнати тримання ОСОБА_8 під вартою в ДУ “Київський слідчий ізолятор” незаконним і звільнити його з-під варти.

Обвинувачений ОСОБА_8 повністю підтримав думку захисника ОСОБА_9 .

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарг захисників, вважаючи їх необґрунтованими. Аргументував свою позицію тим, що в підготовчому судовому засіданні 11.04.2022 виникла неможливість розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , з причин відсутності захисника ОСОБА_7 на час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , відсутністю останніх в камері Київського слідчого ізолятора, а також в ході цього судового засідання захисником ОСОБА_7 заявлено клопотання про відкладення судового засідання після закінчення робочого часу, що вказує на затягування розгляду клопотання прокурора. У зв`язку з неможливістю розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , прокурором 11.04.2022 повідомлено ДУ “Київський слідчий ізолятор” в порядку ч. 5, 6 ст. 615 КПК України із зазначенням про неможливість розгляду судом клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 . Просить відмовити в задоволенні скарг захисників, вважаючи свої дії законними у зв`язку із зазначеними обставинами.

2. Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження та перевіривши матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для розгляду скарг, встановив таке.

Прокурор звернувся з клопотанням, в якому просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

В ході досудового розслідування ОСОБА_8 , ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який востаннє продовжено ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11.02.2022 строком на 60 днів до 11.04.2022, та строк якого вважається продовженим у зв`язку з неможливістю проведення підготовчого судового засідання на підставі ч. 6 ст. 615 КПК України до вирішення відповідного питання (клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою) у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці.

11.04.2022 підготовче судове засідання відкладено на 21.04.2022 через відсутність зв`язку із захисником ОСОБА_7 , заявленням ним клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із закінченням робочого часу, відсутністю в камері Київського слідчого ізолятора обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .

Прокурором відповідно до листа Бориспільської окружної прокуратури від 11.04.2022 № 51/1-145 направлено до ДУ “Київський слідчий ізолятор” повідомлення про неможливість розгляду Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 . Враховуючи норми ч. 5, 6 ст. 615 КПК України строк дії запобіжного заходу ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , що закінчується 11.04.2022, необхідно вважати продовженим на 60 днів до 09.06.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи (ч. 3 ст. 206 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 206 КПК України незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:

1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;

3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Отже, статтею 206 КПК України визначено як суб`єкта – слідчого суддю, так і територіальну юрисдикцію суду, в межах якої подається скарга – за місцезнаходженням особи, яка тримається під вартою.

Захисниками повідомлено в судовому засіданні про подання скарг на дії уповноважених осіб ДУ “Київський слідчий ізолятор” в порядку ст. 206 КПК України щодо незаконного утримання ОСОБА_8 , ОСОБА_6 до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва. Оскільки місцезнаходження ДУ “Київський слідчий ізолятор”, в яких утримуються ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , відноситься до Шевченківського району м. Києва (вул. Дегтярівська, 13 в м. Києві), то відповідні скарги в порядку ст. 206 КПК України підлягають розгляду слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва, а тому скарги захисників слід залишити без розгляду.

3. В поданих до суду скаргах захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 контекстуально оскаржуються дії прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_5 щодо повідомлення про обставини, передбачені ст. 615 КПК України, до ДУ “Київський слідчий ізолятор”. Суд вважає за можливе розглянути ці скарги в підготовчому судовому засіданні.

Скарги сторони захисту на дії прокурора зводяться до того, що прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_5 без відповідного рішення суду, яким би вирішувалось питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, ухваленого у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, не мав законних підстав повідомляти ДУ “Київський слідчий ізолятор” про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 . Це, на думку сторони захисту, не відповідає вимогам чинного законодавства й ст. 615 КПК України.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” не можуть бути обмежені права, що передбачені ст. 29 Конституції України. За цією нормою Основного Закону ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п/п “с” п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до п. 3 зазначеної статті кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “с” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Згідно з п. 4 цієї статті кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Відповідно до ст. 15 цієї Конвенції під час війни або іншої суспільної небезпеки, як загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом.

Обмеження, що встановлені ч. 2 ст. 15 цієї Конвенції не розповсюджуються на можливість вирішення судом питання про право на свободу та особисту недоторканість (ст. 5), про право на справедливий суд (ст. 6).

Відповідно до п. 4 постанови Верховної Ради України “Про Заяву Верховної Ради України “Про відступ України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод” з метою забезпечення життєво важливих інтересів суспільства і держави в умовах збройної агресії Російської Федерації Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та інші органи державної влади вимушені приймати рішення, які становлять певний відступ від зобов`язань України за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 9 даної постанови Україна користується своїм правом на відступ від зобов`язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в окремих районах Донецької та Луганської областей України, визначених Антитерористичним центром при Службі безпеки України у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України та повідомлення Генеральному секретарю Організації Об`єднаних Націй та Генеральному секретарю Ради Європи про продовження застосування у повному обсязі Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Законом України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України “Про попереднє ув`язнення” щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах воєнного стану” ст. 615 КПК викладено в новій редакції. Вказана норма кримінального процесуального закону направлена на удосконалення кримінального процесуального законодавства, яке діє в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану” у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Відповідно до ч. 6 ст. 615 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

У відповідності до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

За вищенаведених обставин вбачається, що втручання у права обвинувачених на свободу при їх триманні під вартою у зв`язку з неможливістю розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою відбувалось на підставі закону (ст. 615 КПК України), з легітимною метою (забезпечення виконання покладених процесуальних обов`язків, а також запобігання переховуватись від суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення), та було необхідним у демократичному суспільстві з огляду на підвищений ступінь зазначених ризиків в умовах воєнного стану.

Отже, скарги захисників на дії прокурора щодо повідомлення про обставини, передбачені ст. 615 КПК України, не підлягають задоволенню, зважаючи на те, що прокурором проінформовано установу, якою виконувався запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинувачених, про обставини, що визначені ч. 6 ст. 615 КПК України, та які були встановлені під час судового засідання 11.04.2022, учасником якого був прокурор. При цьому, ст. 615 КПК України не передбачено у зв`язку з цим прийняття прокурором будь-якого процесуального рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 7, 9, 372 КПК України, суд

постановив:

1.Скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , поданих в порядку ст. 206 КПК України, — залишити без розгляду.

2.В задоволенні скарг захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , на дії прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_5 щодо повідомлення про обставини, передбачені ст. 615 КПК України, до ДУ “Київський слідчий ізолятор”, — відмовити.

3.Ухвала оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ:                                 ОСОБА_10

СУДДЯ:                                                 ОСОБА_11

СУДДЯ:                                                 ОСОБА_12