7/А-3933/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    24 листопада 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення одноразової компенсації,

встановив:

    позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено її права особи, яка втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені ст. 48 Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідач одноразову компенсацію в розмірі 60 мінімальних заробітних плат не виплатив, а тому зазначене є підставою до стягнення недоплаченої суми в уточненому розмірі 20 620 грн. 70 коп.

    У судовому засіданні позивачка та її представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

    Відповідач про розгляд справи повідомлений, в судове засідання не прибув.

    Заслухавши позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_3 з приводу розміру виплат одноразової компенсації сім’ї, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

      Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон № 3054-ІІІ/ та Конституцію України.

    Судом установлено, що ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_4 – постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС, який 22 травня 2006 року помер унаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що йдеться в експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії № 21 від 12 грудня 2006 року.

    Отже позивачка є суб’єктом визначеним у ст. 48 Закону № 3054-ІІІ, якій передбачена виплата одноразової компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.

    Зазначена компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. При цьому подібні виплати здійснюються з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника.

    З цих підстав Управління виплатило позивачці компенсацію в розмірі 379 грн. 30 коп., установленому постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи” № 836 від 26 липня 1996 року.

    Зазначена виплата на момент її здійснення, розміру 60 мінімальних заробітних плат, що встановлена Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” не відповідає.

    Відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Згаданою постановою № 863 усупереч Закону № 3054-ІІІ установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

    Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для державної соціальної допомоги, якою є виплата компенсації сім’ям в зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, є також предметом виключно законів України.

    Виходячи із загальних засад пріоритетності законів, які мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та ст. 82 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, а не постанова № 836.

    Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивачки, які підлягають захистові, а пред’явлений позов про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації в зв’язку із втратою годувальника, задоволенню.

    З урахуванням наведеного, поданий позивачкою розрахунок сум стягнення є вірним, ґрунтується на вимогах закону і сумнівів у суду не викликає, а тому на користь позивачки підлягає стягненню заявлена нею сума.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

    адміністративний позов задовольнити.

      Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_3 20 620 грн. 70 коп. одноразову компенсацію в зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя