7/2А-25/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2009 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на посаді та зобов’язання вчинити певні дії,
встановив:
позивач у листопаді 2006 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на незаконність рішення відповідача від 18 листопада 2006 року, яким достроково припинено його повноваження, як сільського голови, а тому просив його скасувати.
В зв’язку з прийняттям Пірнівською сільською радою Вишгородського району аналогічних рішень від 22 листопада 2006 року та від 4 червня 2008 року про дострокове припинення його повноважень, як сільського голови, свої вимоги збільшив й просив дані рішення визнати незаконними та скасувати, посилаючись на те, що їх прийнято за відсутності підстав визначених ст. 79 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, які в передбаченому законом порядку не встановлювалися, а прийняття рішень відбулося без дотримання вимог статей 42, 46 і 79 того ж Закону менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради, коли позивач на пленарному засіданні сесії не головував, а депутати таких повноважень не мали.
Одночасно з цих підстав просив поновити його на посаді сільського голови й зобов’язати відповідача передати документи та печатку Пірнівської сільської ради.
В судовому засіданні позивач та його представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.
Представники відповідача проти позову заперечили й доводили правомірність дострокового припинення повноважень позивача.
Заслухавши учасників судового розгляду й дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Пірнівською сільською радою Вишгородського району та ОСОБА_3 з приводу дострокового припинення його повноважень, як голови цієї ради.
Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи цю справу, суд застосовує Закони України „Про місцеве самоврядування в Україні”(далі Закон № 280/97-вр) і Конституцію України.
Як убачається з матеріалів справи, 18 листопада 2006 року відповідач на 9 сесії п’ятого скликання відповідно до статей 78 і 79 Закону № 280/97-вр прийняв рішення про припинення повноважень Пірнівського сільського голови – ОСОБА_3, за що шляхом таємного голосування проголосувало 10 депутатів сільської ради.
6 січня 2006 року рішенням Пірнівської сільської ради 4 скликання відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 280/97-вр і ч. 1 ст. 16 Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів” затверджено загальний склад ради в кількості 15 депутатів.
22 листопада 20006 року на пленарному засіданні тієї же сесії відповідно до тих же вимог Закону депутати повторно прийняли рішення про припинення повноважень позивача, за що шляхом таємного голосування проголосувало 10 депутатів сільської ради.
Конкретні підстави дострокового припинення повноважень позивача в даних рішеннях не зазначаються.
Не погоджуючись з даними рішеннями, позивач у листопаді 2006 року звернувся до суду.
Разом з тим 4 червня 2008 року Пірнівська сільська рада повторно прийняла рішення про припинення повноважень ОСОБА_3, затвердивши протокол лічильної комісії. За дане рішення також проголосувало 10 депутатів сільської ради.
Підставами прийняття даного рішення стали вчинення ОСОБА_3 діянь, які містять ознаки підроблення ряду рішень сільської ради, зловживання владними повноваженнями та їх перевищення, порушення вимог Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про звернення громадян”, Лісового кодексу, сприяння і надання незаконних переваг іншим особам.
При вирішенні цієї справи суд зазначає, що згідно ст. 12 Закону № 280/97-вр сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села.
Свої повноваження здійснює на постійній основі, очолює виконавчий комітет відповідної ради, головує на її засіданнях, а також забезпечує здійснення повноважень, докладний перелік яких визначено в ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-вр.
Аналізуючи докази щодо підтвердження порушень законів позивачем, суд зазначає, що Конституцією України встановлено презумпцію невинуватості особи, що закріплено в ст. 62 Конституції й згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Підроблення офіційних документів службовою особою тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 366 КК України, а перевищення влади або службових повноважень, та зловживання ними з корисливих мотивів, в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб й усупереч громадським інтересам та інтересам служби тягне за собою відповідальність передбачену статями 364 і 365 КК України.
При цьому сам факт вчинення подібних діянь встановлюється виключно в порядку кримінально-процесуального судочинства в разі постановлення судом обвинувального вироку.
Обов’язковість судових рішень гарантується Конституцією і законами України, та є однією з основних засад судочинства, визначених положеннями ст. 129 Конституції України.
Слід також окремо відзначити й основну із засад судочинства, як забезпечення доведеності вини.
Разом з тим обов’язковість урахування вироку передбачена ч. 2 ст. 11 Закону України „Про судоустрій України”, коли таке судове рішення, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення для інших судів, органів прокуратури, слідства й дізнання.
З цього суд зважає й на ч. 4 ст. 72 КАС України згідно якої, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише і саме в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Зазначена норма кореспондується з вимогами ч. 4 ст. 70 КАС України про те, що обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином факт вчинення певною особою відповідного діяння, за яке передбачена кримінальна, адміністративна чи цивільна відповідальність, повинен бути встановлений в передбаченому процесуальним законом порядку.
За змістом ст. 19 Конституції України суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, й не вправі вийти за конкретні межі передбачені законами або тлумачити їх у більшому обсязі.
Вичерпний перелік підстав дострокового припинення повноважень сільського голови встановлений ст. 79 Закону № 280/97-вр.
Частиною 2 ст. 79 Закону № 280/97-вр встановлено, що повноваження сільського голови можуть бути достроково припиненні сільською радою, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.
Отже рішення про дострокове припинення повноважень повинно містити дані про випадки згадані в ч. 2 ст. 79 Закону № 280/97-вр, які встановлено в передбаченому законом порядку й на підставі яких сільська рада може прийняти таке рішення.
Однак оскаржувані рішення відповідача відомостей про такі випадки не містять, а ті на які є посилання, наявністю рішень відповідних органів, якими встановлено факти вчинення ОСОБА_3 відповідних порушень, не обґрунтовуються.
Відповідачем не надано належних і допустимих доказів вчинення позивачем тих порушень законодавства України, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення.
Так у рішенні від 4 червня 2008 року зазначено, що ОСОБА_3 поряд із підробленням офіційних документів – рішень сільської ради, перевищував службові повноваження, одноособово надавав землі запасу без дотримання вимог чинного законодавства, незаконно вимагав від жителів села грошові кошти, не реагував на незаконний вивіз піску, незаконно сприяв і надавав переваги суб’єктам підприємницької діяльності.
Зі змісту даного рішення вбачається, що ОСОБА_3 вчинив діяння, які містять ознаки цивільних і адміністративних правопорушень у різних сферах, корупційних діянь, а також злочинів, відповідальність за які встановлено кримінальним законом.
Проте судових рішень по цивільним, адміністративним справам, постанов уповноважених органів по справам про адміністративні правопорушення та вироків, якими б було встановлено згадані факти вчинення таких порушень законів з боку ОСОБА_3 та його винуватість у їх вчиненні, відповідачем не надано.
Згаданий в оскаржуваному рішенні факт звернення ОСОБА_3 до сільської ради щодо приватизації земельної ділянки сам по собі незаконності його дій не виявляє.
У той же час ознаки корупційних діянь у порядку передбаченому Законом України „Про боротьбу з корупцією” в таких діях ОСОБА_3 також не встановлювалися.
Один лише факт порушення кримінальної справи щодо особи підтвердженням вчинення нею злочинних діянь бути не може.
Крім того твердження про не звернення голови до правоохоронних органів у випадку його обізнаності стосовно незаконних дій інших осіб ознак неправомірності дій позивача не містить й не вказує на не забезпечення ним наданих йому ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-вр повноважень.
При цьому суд звертає увагу й на вимоги ст. 25 Закону № 280/97-вр, згідно якої сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання віднесені Конституцією та законами України до їх відання.
Вирішення питань про вчинення протиправних діянь і винуватість у цьому конкретної особи, до відання органів місцевого самоврядування не входить.
З цих підстав суб’єктивна оцінка щодо винуватості особи у вчиненні діянь, за які вона до передбаченої законом відповідальності не притягувалася, правових наслідків згаданих в ч. 2 ст. 79 Закону № 280/97-вр не створює.
До того ж суд повинен брати до уваги встановлені юридичні факти, а не суб’єктивні твердження про їх наявність.
Суд також зазначає і те, що зміст оскаржуваного рішення вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про індивідуальний характер юридичної відповідальності особи не відповідає, оскільки рішення містить посилання на такі порушення законів України та нездійснення ним повноважень голови сільської ради, які за Законом № 280/97-вр та Земельним кодексом України віднесені до повноважень колегіального органу й до персональної відповідальності його голови згідно статей 12 і 42 Закону № 280/97-вр не відносяться.
Згідно ч. 5 ст. 42 Закону № 280/97-вр сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення лише тих повноважень, які йому надано ч. 4 цієї статті та ст. 12 того ж Закону.
Тобто при вирішенні цієї справи слід розмежовувати виключну компетенцію колегіального органу та його голови.
Дані про видання позивачем, як головою сільської ради, відповідних розпоряджень згідно ч. 9 ст. 59 № 280/97-вр й встановлених в передбаченому законом порядку фактів їх незаконності, оскаржувані рішення також не містять.
Що стосується тверджень представників відповідача про інші порушення позивачем законодавства України, з якими припинення його повноважень не пов’язувалося, то саме з цих підстав суд до уваги їх не приймає.
За таких обставин суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів порушення законів позивачем, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення.
Слід звернути увагу і на те, що відповідачем не доведено в якому передбаченому законом порядку сільська рада повторно (18 і 22 листопада 2006 року, а після цього 4 червня 2008 року) приймає рішення про припинення повноважень голови, а тому в цій частині суд також вбачає не дотримання суб’єктом владних повноважень принципу законності, який зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України.
Разом з тим згідно ст. 46 Закону № 280/97-вр сільська рада проводить свою роботу сесійно та з часу обрання голови цієї ради той веде пленарні засідання ради відповідно до вимог Закону та регламенту ради.
При цьому згідно ч. 10 ст. 46 Закону № 280/97-вр один з депутатів сільської ради може вести її засідання за рішенням ради тільки у випадку передбаченому ч. 8 тієї ж статті, тобто в разі, якщо голова або секретар сільської ради у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу не менш як 1/3 депутатів від загального складу ради або коли такі посади є вакантними.
По справі встановлено, що 18 листопада 2006 року й 4 червня 2008 року ОСОБА_3, як голова ради її засідань не вів, у той час як посада голови ради вакантною не була, а сесію скликано. З цих підстав дії відповідача, який провів засідання під головуванням одного з депутатів, у цій частині не можна вважати правомірними.
Разом з тим суд ураховує і те, що згідно чинних на той час постанови Вишгородського районного суду Київської області від 30 березня 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2008 року ОСОБА_3 внаслідок скасування рішень сільської ради вважався її головою.
З огляду на зазначене, суд вважає, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними, оскільки вимогам Конституції і законів України не відповідають і підлягають скасуванню.
Що стосується вимоги про зобов’язання відповідача передати позивачеві документи та печатку Пірнівської сільської ради, то правових підстав до задоволення позову в цій частині позивачем не наведено, яких суд також не вбачає.
До того ж рішення відповідача з цього питання було предметом окремого судового розгляду, про що цим судом ухвалено постанову від 29 грудня 2008 року.
Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов частковому задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись статтями 160-163 і 256 КАС України,
постановив:
позовну заяву задовольнити частково.
Визнати рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 18 і 22 листопада 2006 року та від 4 червня 2008 року „Про припинення повноважень сільського голови” протиправними і їх скасувати.
Поновити ОСОБА_3 на посаді голови Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя
Відповідно до ч. 3 ст. 79 Закону № 280/97-вр повноваження сільського голови за наявності підстав можуть бути припиненні достроково за рішення відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Всі оскаржувані рішення прийнято 10 голосами депутатів.
Згідно ст. 1 Закону № 280/97-вр слід розмежовувати терміни загальний склад ради і склад ради.
Склад ради – це кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку. Тобто фактичний склад депутатів.
Загальний склад ради – це кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 280/97-вр і ч. 1 ст. 16 Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів” рішення про загальний склад ради (кількість депутатських мандатів) сільської ради приймається відповідною радою поточного скликання не пізніше як за 90 днів до дня місцевих виборів.
6 січня 2006 року рішенням Пірнівської сільської ради 4 скликання Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 280/97-вр і ч. 1 ст. 16 Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів” затверджено загальний склад ради 5 скликання в кількості 15 депутатів.
При цьому закриття виборчого округу (рішення Пірнівської сільської ради від 18 листопада 2006 року), правових наслідків до визначення іншого кількісного загального складу ради згідно вимог закону не створює, а твердження про інше на вимогах Закону не ґрунтується.
Таким чином оскаржувані рішення прийнято менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.