Справа № 212/92/22

2/212/1561/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Курбакової Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 13 січня 2022 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що він працював з 15.12.1986р. по 31.12.1987р. підземним машиністом електровоза у відділі капітального будівництва Рудоуправління ім.Кірова ВО «Кривбасруда», з 01.01.1990р. по 12.08.1998р. - підземним машиністом електровоза, підземним прохідником в шахтобудівельному управлінні Рудоуправління ім. Кірова (правонаступником на даний час є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача у нього було виявлено професійне захворювання: радиколопатію L5-S1, часто рецидивуючій перебіг, фаза загострення, з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним синдромами, деформуючим артрозом колінних суглобів ПФ першого ст. По факту даного професійного захворювання було складено Акт №27 розслідування хронічного професійного захворювання від 14.04.2011 року. Довідкою МСЕК №070436 від 11.05.2011р. йому встановлено 20% втрати професійної працездатності первинно. Довідкою МСЕК №076296 від 28.05.2012р. йому встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково. В результаті наявного професійного захворювання у нього постійний біль у шиї, плечах, спині, ліктьових і колінних суглобах. Від болю він не може нормально спати та йому тяжко ходити. Йому дуже важко справлятися з професійною хворобою, оскільки він розуміє, що його стан здоров`я не поліпшується, а навпаки з кожним днем тільки погіршується. У зв`язку з професійним захворюванням він вимушений постійно лікуватися та приймати ліки, тому змінився його образ і якість життя, що в результаті спричиняє йому моральні страждання. Вказані негативні явища у його житті викликають у нього переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 195 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" - Стаднік Я.В. подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП РУ імені Кірова, у якому позивач працював. Крім того, представник відповідача зазначила, що виходячи з Акту розслідування хронічного професійного захворювання №27 від 14.04.2011р, який складений на ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА», профмаршрут позивача - загальний стаж - 26 років 8 міс., за професією - 13 років 08 міс., в шкідливих умовах 24 роки 3 міс. Тобто із загального стажу роботи позивача у шкідливих умовах, робота на підприємстві РУ ім.. Кірова - менше 50% стажу у шкідливих умовах. Згідно вказаного Акту ОСОБА_1 працював у ВКБ РУ ім. Кірова в ШБУ-3 треста «Кривбасшахтострой», в ШБУ РУ ім. Кірова, в УКБ і РУ ім. Кірова, вказані підрозділи РУ ім. Кірова не мають жодного відношення до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Позивач оцінив свої моральні страждання в розмірі, що становить 195 000,00 грн., відповідач вважає суму завищеною, такою, що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній з 15.12.1986р. по 31.12.1987р. підземним машиністом електровоза у відділі капітального будівництва Рудоуправління ім.Кірова ВО «Кривбасруда», з 01.01.1990р. по 12.08.1998р. - підземним машиністом електровоза, підземним прохідником в шахтобудівельному управлінні Рудоуправління ім.Кірова (правонаступником на даний час є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). 12.08.1998 року звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Щодо правонаступництва ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг прав та обов`язків Рудоуправління ім. Кірова суд погоджується з позицією позивача та зазначає наступне.

У 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО Кривбасруда та стало самостійною юридичною особою - Рудоуправління ім. Кірова ДВО Південруда ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство Державне рудоуправління ім. Кірова ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство Державне рудоуправління ім. Кірова ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату Криворіжсталь , згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства Рудоуправління імені Кірова до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату Криворіжсталь , в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 року Про подальшу реструктуризацію РУ ім. Кірова майно державного підприємства Рудоуправління імені Кірова передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату Криворіжсталь для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату Криворіжсталь ; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату Криворіжсталь .

Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої.

Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату Криворіжсталь майна державного підприємства Рудоуправління імені Кірова закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату Криворіжсталь , являється також правонаступником Рудоуправління імені Кірова ВО Кривбасруда .

Вказана правова позиція вказана, зокрема, в ухвалі Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 212/8630/19 провадження № 61-5395ск20 від 13.04.2020 року.

Зважаючи на вищевказану правову позицію, суд доходить до висновку, що позовна заява подана до належного відповідача.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 27 від 15 квітня 2011 року, Позивач працюючи на ВКБ РУ ім. Кірова в ШБУ-3 треста «Кривбасшахтострой», в ШБУ РУ ім. Кірова, в УКБ і Р РУ ім. Кірова підземним машиністом електровоза з 15.12.1986р. до 01.07.1997р., підземним прохідником з 01.07.1997р. по 12.08.1998р. виконував роботи в умовах, які згідно з інформаційною довідкою про його умови праці №2/2-407 від 26.02.2009р., підготовленої Саксаганською районною СЕС, також характеризувались підвищеним рівнем фізичного навантаження.

Згідно пункту 17 вказаного Акту вбачається, що причини виникнення професійного захворювання, тривалий стаж роботи (24 р. 3 міс) в умовах важкої фізичної праці: рівень фізичного навантаження: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну: 3060 кг. при нормі до 30 кг.; статистичне навантаження при утриманні вантажу двома руками: 100000-432000 кг/с при нормі 70000кг/с; робоча поза вимушена з нахилом тулуба до 30о/ понад 30о:36,8-61,2/2,8-9,5% за зміну при допустимій нормі 25,0%; нахили корпусу: 172-315 разів при допустимому 100 разів на зміну. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 3 ступеню шкідливості.

Відповідно до п.14 Акту позивачу встановлено діагноз: радиколопатію L5-S1, часто рецидивуючій перебіг, фаза загострення, з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним синдромами, деформуючим артрозом колінних суглобів ПФ першого ст.

Згідно пункту 16 вказаного Акту вбачається, що захворювання виникло за таких обставин: Працюючи на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» на шахті «Ювілейна» ВАТ «Євраз Суха Балка» підземним прохідником з 25.08.1998 р. по теперішній час, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах, які характеризувались важкою фізичною працею, внаслідок обмеженості робочого простору робочих місць, яка не дозволяє завжди застосовувати засоби малої механізації. Працюючи на ВКБ РУ ім. Кірова в ШБУ-3 треста «Кривбасшахтострой», в ШБУ РУ ім. Кірова, в УКБ і Р РУ ім. Кірова підземним машиністом електровоза з 15.12.1986р. до 01.07.1997р., підземним прохідником з 01.07.1997р. по 12.08.1998р. виконував роботи в умовах, які згідно з інформаційною довідкою про його умови праці №2/2-407 від 26.02.2009р., підготовленої Саксаганською районною СЕС, також характеризувались підвищеним рівнем фізичного навантаження.

У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач, 11.05.2011 року, вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20 %, з 10.05.2011 року, дата перегляду 01.05.2012 року, що підтверджується Випискою з Акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 070436 від 11.05.2011 року.

28.05.2012 року Позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20 %, з 01 червня 2012 року безстроково, що підтверджується Випискою з Акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 076296 від 28.05.2012 року.

Відповідно до Закону України Про охорону праці, на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, судом встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, зокрема і підчас роботи підприємствах відповідача. Так, у період з 15.12.1986р. по 31.12.1987р., та з 01.01.1990р. по 12.08.1998р. позивач тривалий час, а саме 9 років та 8 місяців працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня важкості праці, запиленості повітря робочої зони, умовах несприятливого мікроклімату.

Як встановлено із медичних документів, Позивач внаслідок професійного захворювання втратив професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя.

При цьому суд враховує, що моральні страждання Позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я його покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. У зв`язку з хворобою Позивач змушений багато часу проводити у лікарнях, де незадовільні умови для життя, побутові незручності. Під час лікування Позивач змушений переносити біль, приймати велику кількість ліків, що підтверджується виписними епікризами з лікарень. Тяжко усвідомлювати себе людиною залежною від ліків та лікарень. З року в рік стан здоров`я Позивача тільки погіршується, хвороба є невиліковною, хронічною і лише прогресує у часі. А ліки лише частково та тимчасово полегшують стан здоров`я позивача, проте не виліковують. Розуміння цього негативно впливає на його психологічний стан. І це підтверджується доданими до позову документами. Позивачеві первинно було встановлено 20 відсотків втрати професійної працездатності.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року Кечко проти України у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду їй заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Як роз`яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

При цьому, суд наголошує, що відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже ст.4 Закону України Про охорону праці передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди Позивачу.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, а саме 9 років 8 місяців з загального стажу в умовах впливу шкідливих факторів 24 років 3 місяці, постійний характер страждань позивача, яка переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 60 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача.

Згідно ст.5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці , ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 268, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" , місцезнаходження: місто Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.1 , код ЄДРПОУ:24432974.

Повний текст рішення виготовлено 22 квітня 2022 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт