Постанова

Іменем України

04 травня 2022 року

м. Київ

справа № 686/1846/18

провадження № 61-10526св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2020 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про передачу предмету застави.

Позовну заяву мотивувало тим, що 29 серпня 2012 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № R52150321884В, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 387 702,00 грн строком до 29 серпня 2019 року під 16,29 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 надав банку в приватне обтяження належний йому автомобіль марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 150, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

У серпні 2015 року первісний кредитор у Державному реєстрі обтяжень рухомого майно, на підставі договору про відступлення права вимоги укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 22 червня 2015 року, здійснив зміну заставодержателя з ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав заставодержателя щодо зазначеного автомобіля.

Заочним рішенням від 14 лютого 2017 року Дзержинський міський суд Донецької області у справі № 225/6200/16-ц задовольнив позовні вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 704 649,36 грн перед ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за кредитним договоромвід 29 серпня 2012 року № R52150321884B звернув стягнення на автомобіль шляхом надання дозволу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на укладення договору купівлі-продажу предмету застави з вчиненням подальших дій, пов`язаних з переоформленням цього транспортного засобу в регіональному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ в м. Києві (далі - МВС в м. Києві) та зобов`язав ОСОБА_2 передати ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» транспортний засіб та комплект ключів до нього з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач зазначив, що при виконанні зазначеного рішення суду йому стало відомо, що ОСОБА_3 , всупереч положенням укладеного договору застави, без дозволу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» розпорядився цим автомобілем та відчужив 04 червня 2014 року транспортний засіб на користь ОСОБА_1 .

Враховуючи, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» є заставодержателем транспортного засобу, позивач, посилаючись на умови укладеного договору застави, у якому передбачено право досудового врегулювання шляхом звернення стягнення на предмет застави, просив зобов`язати ОСОБА_1 передати ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» предмет застави, автомобіль марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 150, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а також звернути стягнення на відповідний автомобіль шляхом надання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права на укладення договору купівлі-продажу цього автомобіля та вчиненням подальших дій, пов`язаних з переоформленням транспортного засобу в регіональному сервісному центрі МВС в м. Києві.

У травні 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Позовну заяву мотивувало тим, що заочним рішенням від 14 лютого 2017 року Дзержинський міський суд Донецької області у справі № 225/6200/16-ц задовольнив позовні вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 704 649,36 грн перед ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за кредитним договором від 29 серпня 2012 року № R52150321884B звернув стягнення заставний автомобіль.

Надав дозвіл ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на укладення договору купівлі-продажу предмету застави з вчиненням подальших дій, пов`язаних з переоформленням цього транспортного засобу в регіональному сервісному центрі МВС в м. Києві та зобов`язав ОСОБА_2 передати ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» транспортний засіб та комплект ключів до нього з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

При виконанні цього рішення суду стало відомо, що ОСОБА_3 , всупереч положенням укладеного договору застави, без дозволу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» розпорядився заставним автомобілем шляхом відчуження його 04 червня 2014 року на користь ОСОБА_1 .

Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 серпня 2012 року № R52150321884В в сумі 704 649,36 грн звернути стягнення на заставний автомобіль шляхом надання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права на укладення договору купівлі-продажу предмета застави, вчиненням подальших дій, пов`язаних з переоформленням даного транспортного засобу в регіональному сервісному центрі МВС в м. Києві із наданням ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права зняття з обліку та постановлення на облік транспортного засобу та права отримувати дублікати правовстановлюючих документів свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Ухвалою від 26 червня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області позов ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про передачу предмету застави об`єднав з провадженням за позовом ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою від 26 березня 2019 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області замінив позивача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (далі - ТОВ «ФК «Прайм Альянс») на підставі договору про відступлення прав вимоги - договору факторингу від 29 січня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою від 28 січня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області закрив провадження у справі в частині позову ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Рішенням від 28 січня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у позові ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про передачу предмету застави відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого права, передбачений законом, оскільки відповідно до умов кредитного договору позичальник та банк погодили, що у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за цим договором банк має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором здійснити будь-які дії, направлені на виконання зобов`язань позичальника за цим договором, зокрема звернути стягнення на заставне майно за договорами забезпечення у будь-який спосіб та/або одержати відшкодування з майна позичальника, та/або відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договорів забезпечення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 18 червня 2020 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Прайм Альянс» задовольнив частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року залишив без змін.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року скасував.

Справу за позовом ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що сама по собі позовна вимога про зобов`язання відповідача передати предмет застави з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу без вирішення питання щодо звернення стягнення на предмет застави не може бути визнано належним способом захисту порушеного права з урахуванням вимог статей 15, 16 ЦК України.

Закриваючи провадження у справі та посилаючись на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року, яке набрало законної сили 24 лютого 2017 року, як на підставу для закриття провадження, суд першої інстанції не врахував, що вказане судове рішення ухвалене з приводу спору між іншими сторонами та з інших підстав. Позивачем у вказаній справі є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», відповідачем ОСОБА_2 , а позовні вимоги стосуються звернення стягнення на автомобіль, що належав ОСОБА_2 як заставодавцю.

Між тим, у цій справі позов подано до ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , з посиланням на обставини щодо незаконного відчуження ОСОБА_1 спірного автомобіля, тобто за наявності інших, не тотожних у попередньому позові до ОСОБА_2 правових підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просив, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, змінити мотивувальну частину постанови шляхом виключення відомостей про встановлення факту відступлення прав вимоги за договором застави до договору фактору від 29 січня 2019 року № 29/01/19-1.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 05 серпня 2020 рокуВерховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначив порушення судом апеляційної інстанції частини п`ятої статті 82 ЦПК України та неврахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20).

Заявник касаційну скаргу мотивував тим, що обставини щодо відступлення прав вимоги за договором застави до договору фактору від 29 січня 2019 року № 29/01/19-1, за яким ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло права вимоги до ОСОБА_2 за договором застави, встановлені ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 24 червня 2019 року, яка набрала законної сили 09 липня 2019 року в межах справи № 225/6200/16-ц.

Ці обставини заперечується і спростовуються в загальному порядку відповідачем ОСОБА_1 .

У справі відсутній доказ оплати ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ПАТ «ВТБ Банк» 2 231 409,27 грн на виконання умов договору, а також відсутній Реєстр прав вимоги (додаток № 1 до договору), а тому посилання на перехід прав та обов`язків за кредитним договором є безпідставним та не підтверджене належними і допустимим доказами.

Також відсутній нотаріально посвідчений додаток № 1 до договору відступлення прав вимоги за договорами застави про перехід до відповідача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» прав та обов`язків заставодержателя.

За таких обставин, відповідач ОСОБА_1 вважає недоведеним факт переходу прав і обов`язків до позивача від ПАТ «ВТБ Банк».

Заявник, у розумінні статті 42 ЦПК України, не є учасником справи № 225/6200/16-ц та не брав у неї участі, а тому ОСОБА_1 має право відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України на спростування у загальному порядку зазначених обставин як особа, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У вересні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ «ФК «Прайм Альянс» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 29 серпня 2012 року ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № R52150321884В, за умовами якого останній отримав 387 702,00 грн відповідно до пункту 3.1. кредитного договору до 29 серпня 2019 року під 16,29 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів відповідно до пункту 3.8. кредитного договору та відповідно до нотаріально посвідченого договору застави від 29 серпня 2012 року ОСОБА_2 надав в приватне обтяження належний йому автомобіль марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 150, тип легковий універсал, 2012 року випуску, колір білий, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

03 вересня 2012 року ПАТ «ВТБ Банк» зареєстровало у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис за № 12941910 про передачу в приватне обтяження зазначеного автомобіля з терміном дії до 03 вересня 2017 року (а. с. 62-63).

22 червня 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220615нв та договір відступлення прав вимоги за договорами застави № 220615зн (а. с. 15-35).

За договором відступлення прав вимоги за договорами застави від 22 червня 2015 року № 220615зн первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами.

Також первісний кредитор передав, а новий кредитор одержав належні первісному кредитору права заставодержателя в зобов`язаннях за договорами застави, укладеними між первісним кредитором (заставодержателем) та заставодавцями, що укладені на забезпечення виконання боржниками своїх зобов`язань перед первісним кредитором за кредитними договорами.

За переліком кредитних договорів, договорів застави, заставодавців та боржників наведених у додатку 1 до даного договору, правом вимоги, що відступається за цим договором є право звернення стягнення, у випадку невиконання чи неналежного виконання боржниками умов кредитних договорів, на рухоме майно, що належить заставодавцям на праві власності і є предметом застави за договорами застави.

Перелік такого майна наведено в додатку 1 до даного договору (пункти 1-3 договору).

Ухвалою від 24 червня 2019 року Дзержинський міський суд Донецької області замінив стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» його правонаступником - ТОВ «ФК «Прайм Альянс» у виконавчому листі у справі про звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором від 29 серпня 2012 року № R52150321884В (т. 2 а. с. 105-106).

Розглядаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, суд установив, що 24 лютого 2017 року на виконання заочного рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року у цивільній справі № 225/6200/16-ц видано виконавчий лист.

29 січня 2019 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» уклали договір факторингу № 29/01/19-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право нового кредитора до ОСОБА_2 за кредитним договором від 29 серпня 2012 року № К52150321884В (т. 2 а. с. 225-228).

14 березня 2019 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» уклали договір про відступлення права вимоги за договором застави до договору фактору від 29 січня 2019 року № 29/01/19-1, за яким ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло права вимоги до ОСОБА_2 за договором застави від 29 серпня 2012 року № R52150321884B-Z1 на заставлений автомобіль. (т. 2 а. с. 230-231).

Зазначені обставини підтверджується ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 24 червня 2019 року, яка набрала законної сили 09 липня 2019 року (т. 2 а. с. 105-106).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга подана на постанову суду апеляційної інстанції лише у частині мотивування постанови щодо переходу права вимоги до позивача за договором застави.

Решта постанови Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі не оскаржена та судом касаційної інстанції не переглядається.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про передачу предмету застави, суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови зазначив, що встановлені ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 24 червня 2019 року, яка набрала законної сили 09 липня 2019 року, обставини щодо переходу права вимоги за договором застави в силу положень статті 82 ЦПК України доказуванню у справі № 686/1846/18 не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20), про яку зазначив заявник, суд дійшов висновку про те, що частиною п`ятою статті 82 ЦПК України (частиною п`ятою статті 75 ГПК України) передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи судовим рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України, пункту 4 частини третьої статті 2 ГПК України змагальність сторін належить до основних засад (принципів) цивільного та господарського судочинства. Тому судове рішення у справі не може бути використане проти особи, яка не брала участі у цій справі. До того ж протилежний підхід призвів би до порушення статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на приписи цих процесуальних норм, особа, що не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку. Тобто таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі.

Отже при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.

Проте, у справі що переглядається, доводи відповідача щодо помилкового застосування статті 82 ЦПК України не знайшли свого підтвердження.

Встановлюючи факт переходу прав за договором застави, суд апеляційної інстанції крім ухвали Дзержинського міського суду Донецької області від 24 червня 2019 року, також посилався і на інші докази у справі: договір факторингу від 29 січня 2019 року № 29/01/19-1 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» (т. 2 а. с. 225-228) та договір про відступлення права вимоги за договором застави до договору фактору від 29 січня 2019 року № 29/01/19-1, укладений 14 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» (т. 2 а. с. 230-231) та інші матеріали справи.

Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо недоведеності факту переходу прав і обов`язків до позивача стосуються переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на статтю 400 ЦПК України.

За таких обставин посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції частини п`ятої статті 82 ЦПК України та неврахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2020 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська