КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 757/42192/20-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/1249/2022Головуючий у суді першої інстанції - Литвинова І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,

секретар Горбачова І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Лесько Аллою Олексіївною, яка діє на підставі договору, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості із заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просив стягнути з банку на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2020 по 31.08.2020 у сумі 2 868 680,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що позивач працював за трудовим контрактом у відповідача, згідно з яким посадовий оклад був визначений у розмірі 546 000,00 грн. до вирахування всіх податків і зборів, проте з 01.04.2020 відповідачем стали порушуватися умови контракту, а саме розмір посадового окладу був змінений відповідачем без згоди позивача до 109 200,00 грн. у квітні та до 47 230,00 грн. у травні та серпні 2020 року (а.с. 1-6).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2021 позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості із заробітної плати залишено без задоволення (а.с. 89-93).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, якими позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано положення ст. 19 Конституції України щодо чіткого обмеження дій органів державної влади процедурами, встановленими законами України. Тому не ґрунтується на нормах чинного законодавства висновок про те, що держава здійснює регулювання умов праці найманих працівників шляхом, в тому числі, встановлення розміру та умов оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній власності, ухвалення Парламентом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а також його виконання є прикладом реалізації такого права на встановлення розміру оплати праці, та законодавство не встановлює, що таке своє право держава повинна реалізовувати в якому-небудь спеціальному порядку (наприклад, згода працівників або попереднє повідомлення).

Відповідно, роботодавець, яким у даному випадку виступає сторона контракту - банк, діючи у відповідності до норм Конституції України, при зміні розміру оплати праці позивача мав би керуватися нормами КЗпП України щодо порядку зміни істотних умов трудового договору.

Також, не погоджується з висновком суду про те, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» запровадив щодо відповідача спеціальне регулювання процедури зміни умов оплати праці, оскільки його механізми не допускають та не передбачають додаткових можливостей та гарантій, що встановлені загальними нормами (зокрема, попереднє повідомлення про зміну умов оплати праці чи внесення відповідних змін до трудових контрактів) (а.с. 95-109).

23.09.2021 АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що окремі норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розглядалися на предмет їх відповідності Конституції України Конституційним Судом України у рішенні по справі № 10-р/2020. Тим не менш, Конституційний Суд України не визнав положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо обмеження розміру винагороди позивача неконституційним (а.с. 139-143).

30.09.2021 ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не запровадив спеціальне регулювання процедури зміни умов оплати праці та норми зазначеного закону не містять жодної імперативної заборони роботодавцю при зменшенні розміру заробітної плати до встановленого цим законом розміру додержувати процедури, передбаченої КЗпП України. Запровадження щодо позивача зменшеного розміру заробітної плати в жодному разі не передбачало зменшення розміру поза передбаченого КЗпП України процедурою (а.с. 157-163).

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.

Представник АТ КБ «Приватбанк» - Мельничук М.О. заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2019 рішенням Наглядової ради призначено ОСОБА_1 на посаду члена правління (з питань інформаційних технологій) АТ КБ «Приватбанк».

04.03.2019 сторонами у справі укладено трудовий контракт, відповідно до якого 1.1 розділу 1 контракту він є угодою між сторонами, за якою позивач зобов`язується виконувати обов`язки, визначені цим контрактом, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією, внутрішніми документами банку, а відповідач зобов`язується виплачувати позивачу заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи та передбачені законодавством про працю, внутрішніми документами банку та цим контрактом (а.с. 17-31).

Відповідно до пункту 2.5 розділу 2 контракту цей контракт є строковим трудовим договором, який регулює трудові відносини між сторонами.

Розділом 3 контракту визначені обов`язки сторін. Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 розділу 3 відповідач зобов`язаний своєчасно, в обсязі та порядку, передбаченому цим контрактом, та внутрішніми документами банку, виплачувати позивачу винагороду - заробітну плату, обчислену у грошовому виразі, за виконану ним роботу.

Розділ 7 контракту визначає умови матеріального забезпечення позивача. Відповідно до пункту 7.1 розділу 7 контракту за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, позивачу встановлюється заробітна плата, яка складається з основної заробітної плати - посадового окладу, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. посадовий оклад позивача на момент укладання контракту становить 546 000, 00 грн до вирахування всіх податків і зборів.

Згідно з пунктами 7.3 та 7.4 розділу 7 контракту посадовий оклад може бути переглянутий за згодою сторін, а заробітна плата виплачується відповідно до строків, визначених внутрішніми документами банку.

Відповідно до пункту 13.1 розділу 13 контракту зміни та доповнення до цього контракту дійсні лише за умови, якщо вони викладені письмово та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін та є невід`ємною частиною цього контракту.

З довідки про заробітну плату і про доходи з 01.01.2020 по 31.08.2020, вих. № 20.1.0.0/7-153252 від 31.08.2020 вбачається, що у квітні 2020 року відповідачем здійснено нарахування заробітної плати у сумі 109 200,00 грн, у травні та червні - по 47 230,00 грн, у липні - 182 957,53 грн, а у серпні - 170 509,12 грн (а.с. 34).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Зазначені правовідносини є трудовими регулюються нормами Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» та безпосередньо цим Контрактом.

Одночасно ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту.

Стаття 22 Закону України «Про оплату праці» зазначає, що суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором.

Разом з тим Верховною Радою України 13.04.2020 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ, який набрав чинності 18.04.2020, згідно з положеннями якого були запроваджені обмеження щодо розміру винагороди за працю за деякими категоріями посад. А саме, пунктом 10 розділу II «Прикінцеві положення» Закону було передбачено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, місячна винагорода і заробітна плата керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки (включаючи державні банки), управління якими здійснюється відповідно до законодавства про управління об`єктами державної власності (включаючи Закон України «Про банки і банківську діяльність»), визначається у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплата щорічної відпустки.

Кабінет Міністрів України, відповідно до згаданих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зобов`язаний вжити заходів щодо виконання цього пункту.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність», державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку. Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку. Виконавчим органом державного банку, що здійснює поточне управління діяльністю державного банку, є правління державного банку.

Статутом Банку (пункти 1 та 7), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 594 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2019 № 712), визначено, що АТ КБ «ПриватБанк» є державним банком. Єдиним акціонером Банку, якому належить 100 відсотків акцій статутного капіталу Банку, є держава.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 477-р-1, з посиланням на норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» наглядовій раді Банку було рекомендовано на Період карантину, забезпечити в межах власних повноважень виплату голові та членам правління Банку заробітної плати у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної тати, встановленої на 01.01.2020. Крім того, членам наглядової ради Банку було визначено забезпечити вжиття заходів, спрямованих на отримання сум винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

Враховуючи викладене, банк, маючи статус державного банку, є суб`єктом, на якого поширюються як процитована вище норма пункту 10 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», так і норми Розпорядження № 477.

Зазначеною нормою імперативно визначено розмір, до якого зменшується заробітна плата членів правління державних банків, а також встановлено, що таке зменшення відбувається одразу, оскільки безпосередньо дано вказівку застосовувати норму Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» вже у квітні 2020 року.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Таким чином, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» запровадив щодо відповідача спеціальне регулювання процедури зміни умов оплати праці, оскільки його механізми не допускають та не передбачають додаткових можливостей та гарантій, що встановлені загальними нормами (зокрема, попереднє повідомлення про зміну умов оплати праці чи внесення відповідних змін до трудових контрактів).

Відповідно до ст. 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання умов праці найманих працівником шляхом, в тому числі, встановлення розміру та умов оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній власності. При цьому законодавство не встановлює, що таке своє право держава повинна реалізовувати в якому-небудь спеціальному порядку (наприклад, згода співробітника або попереднє повідомлення). Отже ухвалення Парламентом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» є прикладом реалізації такого права на встановлення розміру оплати праці.

Також відповідно до п. 8 роз`яснення Мінекономрозвитку України (відповідального за сферу трудових відносин) щодо виплати заробітних плат відповідно до Закону № 5532, яке було поширене листом від 23.04.2020 № 3502-06/26135-01 та оприлюднене на офіційній веб-сторінці Мінекономрозвитку України, визначено, що положеннями ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та пункту 10 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не вносяться зміни до умов оплати праці, тому попередження працівників про запровадження нових або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення не застосовується (ст. 103 КЗпП і ст. 29 Закону України «Про оплату праці»)».

Таким чином, норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та підзаконних актів, виданих на його виконання, щодо членів Правління розпочинають свою дію відразу від прийняття та не передбачають процедури внесення змін до контрактів членів Правління Банку.

Отже, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачає спеціальну, обов`язкову для окремих суб`єктів, до яких відноситься і Банк, процедуру зміни винагороди (зміни розміру заробітної плати), що стосується позивача та яка в імперативному порядку вимагає зменшення розміру винагороди, передбаченої загальними нормами, на які посилається позивач.

Відповідно, норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що прийняті на як тимчасовий захід на період до завершення карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, повинні застосовуватись як спеціальні по відношенню загальних норм, що регулюють загальну процедуру зміни розміру оплати праці.

Тож Наглядовою радою Банку приймалося рішення про виплату винагороди членам правління у зменшеному розмірі на виконання пункту 10 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (а. с. 32).

Отже, в даному випадку, зміна оплати праці відбулася не в зв`язку з рішенням органом правління банку істотно зменшити розмір заробітної плати членам правління банку, а в зв`язку з виконанням Наглядовою радою Банку імперативної вимоги Закону щодо зменшення заробітної плати членів правління державних банків, оскільки таке зменшення відбулося одразу, в зв`язку з застосуванням норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» вже у квітні 2020 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк при зміні розміру оплати праці позивача мав би керуватися нормами КЗпП України щодо порядку зміни істотних умов трудового договору відхиляються апеляційним судом, оскільки на час впровадження розміру заробітної плати членам правління банку, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» був чинний, не скасований, не змінений та невизнаний неконституційним, тому у Наглядової ради Банку не було обов`язку повідомляти працівників про істотні зміни праці, крім того, така інформація була загально відома, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання апелянта на неправомірність дій відповідача щодо обмеження розміру винагороди суперечить ст.ст. 92, 95 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007, № 10-рп/2008, № 3-р/2020 (щодо предмету закону про бюджет), які підлягали застосуванню судом першої інстанції при вирішенні даного спору, як норми прямої дії також не беруться до уваги, оскільки норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» про обмеження винагороди імперативно визначають розмір, до якого зменшується заробітна плата усіх без винятку членів правління державних банків, а також встановлюють, що таке зменшення відбувається одразу, оскільки безпосередньо дано вказівку застосовувати норму вищезазначеного Закону вже в квітні 2020 року. Тому банк мав усі підстави вважати, що внаслідок прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності з 18.04.2020, він не мав правових підстав для нарахування та виплати винагороди без застосування обмежень, встановлених даним Законом, і, при цьому, у нього були відсутні можливість і повноваження обирати, який нормативно-правовий акт застосовувати, натомість наявний обов`язок виконувати приписи та вимоги чинного законодавства.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно застосовано до правовідносин норми процесуального та матеріального права, повно та всебічно досліджено матеріали справи та прийнято обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову. Доводи апелянта зводяться до його незгоди з висновками суду та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Лесько Аллою Олексіївною, яка діє на підставі договору залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості із заробітної плати залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 22 лютого 2022 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська