Справа № 201/8086/21

Провадження № 2/201/469/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року                                Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого – судді – Батманової В.В.

за участю секретаря – Турбаївської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» про зміну підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги та заборгованості за роботу у надурочний час та у святкові дні та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 11.08.2021 звернувся із позовом до відповідача про зміну підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги та заборгованості за роботу у надурочний час та у святкові дні та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, а також відшкодування за час затримки розрахунку, мотивуючи свої вимоги з урахуванням уточнень наступним.

10 жовтня 2017 року позивачем було подано заяву про прийняття його на роботу до відповідача на посаду начальника технічного відділу за строковим трудовим договором з 11 жовтня 2017 року по 10 жовтня 2018 року. 10 жовтня 2017 року був виданий наказ № 92 про прийняття його на роботу на посаду начальника технічного відділу із зазначенням тривалості робочого дня 40 годин з окладом 201 243 грн. 00 коп. При цьому позивача було повідомлено, що, фактично буде шестиденний робочий тиждень з робочим часом з 8.00 до 19.00 з перервою для відпочинку та харчування протягом однієї години, в суботу - з 8.00 до 18.00 з перервою для відпочинку та харчування протягом однієї години, обґрунтовуючи це особливостями діяльності (будівництво метрополітену). Таким чином, фактично робочий тиждень мав тривалість 59 годин на тиждень. Крім того, було зазначено, що положення ст.73 КЗпП України щодо визначення святкових та вихідних днів не застосовуються, оскільки і в ці дні позивач має працювати, однак пізніше це буде оплачено відповідно до ст.ст.106-107 КЗпП України. Протягом трьох років було подано заяви про продовження строку дії трудового договору, про що відповідачем було винесено накази.

30.07.2021 позивачу був вручений наказ № 294-д «Про переміщення працівника», в якому зазначалось, що його робоче місце переміщається в структурний підрозділ представництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний майданчик, ствол 1) з 31 липня 2021 року, в той же день йому видали розпорядження-повідомлення № 4, згідно з яким він був зобов`язаний передати закріплені за ним матеріальні цінності, а саме: ноутбук (інв.№685), монітор (інв.№686), стаціонарний телефон (інв.№560) адміністратору системи ОСОБА_2 . В той же день адрес електронної пошти (робочий) було заблоковано, а номер мобільного телефону, який використовувався позивачем для роботи - вимкнено. 31 липня 2021 року позивач з`явився на нове робоче місце, де було з`ясовано, що йому не було належним чином обладнано робоче місце, відсутня оргтехніка, доступ до документів, не видано засобів захисту на будівництві, тобто не створені належні і безпечні умови праці. Згідно списку № 1, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, будівництво метрополітенів належить до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, однак всупереч вимогам ст.163 КЗпП України не було видано спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту; також у зв`язку з тим, що позивача перевели на об`єкт з шкідливими умовами праці, всупереч ч.1 ст.169 КЗпП України, не був проведений медичний огляд для того, щоб визначити, що робота, яка була доручена на об`єкті, не протипоказана позивачу за станом здоров`я, як це вимагає ч.2 ст.32 КЗпП.

Крім того, у відповідача станом на кінець липня 2021 року був борг по виплаті позивачу основної заробітної плати в розмірі 445 936,56 грн., що підтверджується розрахунковим листком за липень 2021 року, а також по оплаті роботи за надурочний час та у святкові дні. Позивач звернувся до керівництва з питанням про виплату заборгованості по заробітній платі, оплаті роботи за надурочний час і у святкові та вихідні дні, однак отримав відповідь, що борг буде накопичуватись, а виплата заборгованості по заробітній платі буде здійснена лише після звільнення без оплати надурочного часу та часу, відпрацьованого у святкові та вихідні дні. Дізнавшись про це та враховуючи шкідливі умови праці, в які перемістили позивача без попередження та визначення відповідності такої роботи стану його здоров`я, 02.08.2021 позивачем було подано заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 у зв`язку з порушенням законодавства про працю, а саме - ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», а також ч.2 ст.32 КЗпП України. Заяву було прийнято та зареєстровано в журналі під номером 2605 від 02.08.2021. В той же день було видано наказ № 224-к про припинення трудового договору (контракту), яким позивача було звільнено з посади керівника проекту на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, зазначивши в якості підстави власну заяву, в якій він просив звільнити його на підставі ч.3 ст.38 КЗпП.

Таким чином, відповідач не мав права звільняти позивача за ч.1 ст.38 КЗпП України, оскільки ним було подано заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП. Крім того, позивачеві не було сплачено вихідну допомогу, а також заборгованість по оплаті надурочного часу та роботу у святкові та вихідні дні. Позивач зазначив, що оплата за надурочний час у період жовтня 2017 року – липень 2021 року у робочі дні з понеділка по п`ятницю становить 5 997 986 грн.00 коп.; у той же період за відпрацьовані надурочні години по суботах 1 677 445 грн. 00 коп. Також позивачу не було сплачено за відпрацьовані святкові та вихідні дні з урахуванням уточнень 611 846 грн. 59 коп.

Відтак позивач просить суд змінити формулювання підстави звільнення з посади начальника технічного відділу з 02 серпня 2021 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України та вважати позивача звільненим з посади начальника технічного відділу з 2 серпня 2021 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з приведенням даного запису в трудову книжку. Стягнути з відповідача вихідну допомогу на підставі ст.44 КЗпП України у розмірі середнього заробітку за три місяці в розмірі 603 729 грн.00 коп. Стягнути з відповідача заборгованість по оплаті надурочного робочого часу у будні та по суботах в розмірі 7 675 431 грн. 00 коп. Стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за роботу у святкові та вихідні дні в розмірі 611 846,59 грн. Стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за період січень - липень 2021 року в розмірі 13 798 грн. Стягнути з відповідача відшкодування за час затримки розрахунку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовільнити, надав заяву в якій просив закінчити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача як у своєму відзиві на позов, так і у судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві, також надав заяву в якій просив закінчити розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 10 жовтня 2017 року позивачем було подано заяву про прийняття його на роботу до відповідача на посаду начальника технічного відділу за строковим трудовим договором з 11 жовтня 2017 року по 10 жовтня 2018 року. 10 жовтня 2017 року був виданий наказ № 92 про прийняття його на роботу на посаду начальника технічного відділу із зазначенням тривалості робочого дня 40 годин з окладом 201 243 грн. 00 коп.

03.10.2018 позивачем було подано заяву про продовження строку дії трудового договору з 11.10.2018 по 10.10.2019, про що 08.10.2018 був виданий наказ № 30-д.

27.09.2019 позивачем було подано заяву про продовження строку дії трудового договору з 11.10.2019 по 10.10.2020, про що 01.10.2019 було видано наказ № 57-д.

01.10.2020 позивачем було подано заяву про продовження строку дії трудового договору з 11.10.2020 по 10.04.2021, про що в той же день було видано наказ № 120-д.

08.04.2021 позивачем було подано заяву про продовження строку трудового договору з 11.04.2021 по 10.07.2021, на підставі якої 09.04.2021 було видано наказ № 118-д.

06.07.2021 позивачем було подано заяву про продовження строку трудового договору з 11.07.2021 по 10.10.2021, на підставі якої 09.07.2021 було видано наказ № 258-д

30.07.2021 позивачу було вручено наказ № 294-д «Про переміщення працівника», в якому зазначалось, що його робоче місце переміщається в структурний підрозділ представництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний майданчик, ствол 1) з 31 липня 2021 року, в той же день йому видали розпорядження-повідомлення № 4, згідно з яким він був зобов`язаний передати закріплені за ним матеріальні цінності, а саме: ноутбук (інв.№685), монітор (інв.№686), стаціонарний телефон (інв.№560) адміністратору системи ОСОБА_2

02.08.2021 позивачем було подано заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 у зв`язку з порушенням законодавства про працю, а саме - ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», а також ч.2 ст.32 КЗпП України. Заяву було прийнято та зареєстровано в журналі під номером 2605 від 02.08.2021. В той же день було видано наказ № 224-к про припинення трудового договору (контракту), яким позивача було звільнено з посади керівника проекту на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, зазначивши в якості підстави власну заяву, в якій він просив звільнити його на підставі ч.3 ст.38 КЗпП.

У Постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 зазначено, що згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України") - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі N 754/1936/16-ц (провадження N 61-28466св18).

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача в цій частині, щодо неправомірного звільнення за ч.1 ст.38 КЗпП України, оскільки ним було подано заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП.

Згідно припису ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, при припиненні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Враховуючи відсутність у відповідача колективного договору та того, що починаючи з моменту прийняття позивача на роботу розмір його середнього заробітку становив 201 243 грн., що підтверджується розрахунковими листками за період з жовтня 2017 року по липень 2021 року, розмір вихідної допомоги вираховується з цієї суми та становить 603 729 грн. 00 коп.

Відтак з урахуванням зміни підстави звільнення позивача, у нього з`явилось право на отримання вказаної вихідної допомоги, а відтак позовні вимоги в цій частині знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги, щодо стягнення заборгованості за роботу у надурочний час та у святкові, вихідні дні судом встановлено наступне.

11 жовтня 2017 року позивача, відповідно наказу №92, було прийнято на роботу до відповідача на посаду начальника технічного відділу з тривалістю робочого тижня 40 годин з графіком роботи з понеділка по п`ятницю по вісім годин щодня з 08:00 по 17:00 з перервою на відпочинок та харчування з 12:00 по 13:00.

При оформленні на роботу позивач був ознайомлений з графіком своєї роботи, що підтверджується його власноручним підписом у «Відомості ознайомлення працівників «Представництва «Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті» з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та наказами щодо режиму роботи».

Пунктом 2 розділу IV Правил внутрішнього трудового розпорядку «Представництва «Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті» від 22.06.2016 (далі - «Правила») передбачена можливість встановлення шестиденного робочого тижня з одним вихідним днем, за умови додержання нормальної тривалості робочого тижня (40 годин на тиждень).

З 01 січня 2018 року відповідно до наказу № 8-д від 19 жовтня 2017 року позивач був переведений на шестиденний робочий тиждень (понеділок-субота) із зазначенням тривалості робочого тижня 40 годин з наступним режимом роботи - початок робочого часу з понеділка по п`ятницю 9:00, закінчення -17:00 перерва для відпочинку та харчування - з 12:30 по 13:30. В суботу початок робочого часу 9:00, закінчення - 15:00, перерва для відпочинку та харчування з 11:30 по 12:30.

З новими умовами роботи позивач ознайомлений 20 жовтня 2017 року, що підтверджується його власноручним підписом в Реєстрі ознайомлення з наказом від 19.10.2017 року №8-д «Про встановлення шестиденного робочого тижня для деяких категорій працівників Представництва».

27 червня 2019 року Протоколом загальних зборів трудового колективу Представництва були затверджені Правила внутрішнього трудового розпорядку «Представництва «Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті» в новій редакції. Відповідно до п. 1 розділу IV Правил - для працівників Представництва встановлений шестиденний робочий тиждень, з одним вихідним днем - неділя. Тривалість робочого тижня - 40 годин з графіком роботи з понеділка по п`ятницю з 09:00 по 17:00 з перервою на відпочинок та харчування з 12:30 по 13:30. В суботу початок робочого часу з 9:00 закінчення о 15:00 з перервою на відпочинок та харчування з 11:30 по 12:30. З Правилами позивач ознайомлений 27 червня 2019 року, що підтверджується його власноручним підписом у Відомості ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку «Представництва «Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті».

Матеріали справи не містять доказів того, що за час роботи позивач пред`являв претензії до адміністрації підприємства з приводу несплати йому за надурочні часи, за роботу вихідні, святкові дні.

Частинами першою та другою статті 107 КЗпП України визначено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

При цьому належним підтвердженням кількості фактично відпрацьованих годин, зокрема у надурочний час, вихідні та святкові дні (які підлягають оплаті), є табель обліку використання робочого часу.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 493/2031/17.

Згідно табелю обліку використання робочого часу стосовно позивача (копія витягу з табелю додається до відзиву), останній, за весь час роботи у відповідача, працював на умовах 40 годинного робочого тижня, що повністю узгоджується зі ст. 50 КЗпП України. В табелях обліку використання робочого часу позивача за період з 11 жовтня 2017 року до 02 серпня 2021 року відсутні відомості про фактичну кількість відпрацьованих годин в надурочний час, у вихідні та святкові дні.

Позивачем не надано жодних доказів залучення позивача з ініціативи відповідача до роботи в надурочний час, у вихідні та святкові дні. Накази про залучення позивача до роботи в надурочний час та/або в святкові та вихідні дні не видавалися. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів факту залучення його до роботи в надурочний час, вихідні та святкові дні.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06 серпня 2021 року у справі 638/5567/17.

Крім того, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 визнано протиправними та скасовано пункти 1-23, 28, 29, 31, 32 припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 01.0.2021 року №156/4.1-1-997/П-65, на які позивач посилався, як на доказ порушення відповідачем трудового законодавства та підставу стягнення грошей.

Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав для нарахування і виплати позивачу грошової компенсації за роботу в надурочний час, у вихідні та святкові дні немає, а відтак вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги, стосовно розміру компенсації за затримку у виплаті заробітної плати протягом 2021 року в розмірі 13 798,00 грн. судом встановлено наступне.

У разі порушення встановлених строків виплати грошових доходів населення (заробітна плата, пенсії, стипендії, соціальні виплати) підприємства, установи і організації всіх форм власності мають компенсувати громадянам втрату частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою.

Компенсація провадиться відповідно до Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050 та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (постанова КМУ від 21.02.2001 №159), далі за текстом «Порядок».

Відповідно до п. 4 Порядку - Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Розрахунок позивача не містить інформації, яким чином та за якою формулою було здійснено розрахунок та в якому місяці 2021 року відповідно мала місце затримка при розрахунку, а тому суд критично оцінює розрахунок розміру компенсації за затримку у виплаті заробітної плати в розмірі 13 798,00 грн., відтак вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає, що дані позовні вимоги є передчасними з урахуванням того, що тільки даним рішенням суду визначено розмір вихідної допомоги, а отже дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного, ст. ст. 38, 44, 115, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Постанови Кабінету Міністрів від 05.02.95 № 100 та керуючись  ст. 13, 76-78, 81, 263 - 265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» про зміну підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги та заборгованості за роботу у надурочний час та у святкові дні та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати задовольнити частково.

Змінити формулювання підстави звільнення з посади начальника технічного відділу з 02 серпня 2021 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України та вважати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільненим з посади начальника технічного відділу з 2 серпня 2021 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з приведенням даного запису в трудову книжку.

Стягнути з акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (ЄДРПОУ 26511979) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу на підставі ст.44 КЗпП України у розмірі середнього заробітку за три місяці в розмірі 603 729 (шістсот три тисячі сімсот двадцять дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (ЄДРПОУ 26511979) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя :                                                         В.В. Батманова