У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2022 Справа №607/4016/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Братасюка В.М., секретаря судового засідання Мокрій М.О.

позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у загальному провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та вселення в житло, –

                                                В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права спільної сумісної власності, вселення у будинок та зобов`язання не чинити перешкоди.

Як встановлено в підготовчому судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 .

Водночас у судовому засіданні 18.04.2022 року представник позивача ОСОБА_2 заявила клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання про оформлення спадкових прав після ОСОБА_3 .

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент смерті.

Сторонами в цивільному процесі можуть бути фізичні чи юридичні особи (ст. 48 ЦПК України).

Згідно п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України, Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

В свою чергу, смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. При цьому необхідно враховувати, що в тих випадках, коли матеріальні правовідносини тісно пов`язані з особою суб`єкта, правонаступництва матеріального, а відтак, і процесуального не може бути. Зокрема, згідно із ст. 1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, які випливають із зобов`язання, що пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Цивільне право регулює особисті немайнові права фізичної особи, що поділяються на два види:

1) особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи, якими фізична особа володіє довічно,

2) особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Предметом позову є встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 10 квітня 2001 року до 23 серпня 2018 року, в порядку поділу майна подружжя, визнання за ОСОБА_1 права спільної сумісної власності з відповідачем ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та вселення в будинок.

Іншими словами охоплює спірні правовідносини щодо встановлення факту існування у чоловіка і жінки особистих немайнових прав, тотожних загальновизнаному поняттю «сім`ї» - наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов`язків, врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.

Похідною ж від першої, є вимога про поділ майна, що потенційно може бути спільною сумісною власністю подружжя - житлового будинку АДРЕСА_1 . Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об`єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню (частина друга статті 69 Сімейного кодексу України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. (ст.70 Сімейного кодексу України)

Тобто вимоги, які випливають з даної категорії правовідносин, притаманні стосункам чоловіка та жінки, поєднаних загальновизначеним поняттям «сім`ї», хоча стосуються правового режиму майна подружжя, однак за своєю суттю є сімейними й врегульованими нормами сімейного права, передовсім Сімейним кодексом України.

Відтак, оскільки помер один з учасників, сімейні відносини трансформувалися в спадкові, й в контексті існуючого предмета позову процесуального правонаступництва не допускають.

Враховуючи ту обставину, що позов заявлено до особи, котра померла і чия цивільна правоздатність припинена, що відбулося після відкриття провадження у справі, в контексті існуючого предмета позову процесуального правонаступництва не допускають, провадження у справі ОСОБА_1 до  ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та вселення в житлослід закрити.

Керуючись п.1.ч 1 ст. 255 ЦПК України, суд –

                                               У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про:

встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 10 квітня 2001 року до 23 серпня 2018 року;

визнання за ОСОБА_1 права спільної сумісної власності з відповідачем ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та вселення в будинок

- закрити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня складання повного тексту , якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 15-денний строк з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк