Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 428/11139/17

провадження № 61-16680св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Вагіним Андрієм Володимировичем, на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 липня 2021 року у складі судді Посохова І. С. та постанову Луганського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Кострицького В. В., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому, з урахуванням уточнень, просила: виділити у її власність квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 193 384 грн грошової компенсації половини вартості автомобіля Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1 , відчуженого відповідачем за договором купівлі-продажу; виділити у її власність 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з єдиним реєстровим кодом: 03058000901817; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 225 340 грн грошової компенсації половини вартості внеску ОСОБА_2 до статутного фонду торгової компанії іспанської належності під назвою «RESTAURANTE PORTO GIGLIO S.L.», з фіскальним ідентифікаційним номером В54925086, створеної через акт виданий у м. Торрев`єха, Королівство Іспанія 23 березня 2016 року, протокол 2016/575.

Крім того, просила виділити у власність ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_3 ; автомобіль Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_2 ; 1/4 частки квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з єдиним реєстровим кодом: 03058000901817; усі види доходів, отриманих від діяльності торгової компанії іспанської належності під назвою «RESTAURANTE PORTO GIGLIO S.L.», з фіскальним ідентифікаційним номером В54925086, створеної через акт виданий у м. Торрев`єха, Королівство Іспанія 23 березня 2016 року, протокол 2016/575 в межах частки, належної ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 липня 2021 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задоволено.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині позовних вимог щодо поділу: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з єдиним реєстровим кодом 03058000901817; внеску ОСОБА_2 до статутного фонду торгової компанії іспанської належності під назвою «RESTAURANTE PORTO GIGLIO S.L.», з фіскальним ідентифікаційним номером В54925086, створеної через акт виданий у м. Торрев`єха, Королівство Іспанія 23 березня 2016 року, протокол 2016/575; доходів, отриманих від діяльності торгової компанії іспанської належності під назвою «RESTAURANTE PORTO GIGLIO S.L.», з фіскальним ідентифікаційним номером В54925086, створеної через акт виданий у м. Торрев`єха, Королівство Іспанія 23 березня 2016 року, протокол 2016/575, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Судове рішення мотивовано тим, що спір у цій справі виник між громадянами України стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя, яке набуте за час зареєстрованого шлюбу та знаходиться на території Королівства Іспанія, зокрема й нерухомого майна, тому за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами ця справа є справою з іноземним елементом, а компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно, а, отже, правом, що підлягає застосуванню до поділу цього майна, є законодавство Іспанії.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 липня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно закрив провадження у справі в указаній частині, при цьому послався на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-954/2004 (провадження № 61-19125св18) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен був перевірити належність справи до його підсудності. Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України. Статтею 22 Брюссельської постанови № 44/2001 про міжнародну підсудність, виконання судових рішень у цивільних і торговельних справах передбачено виключну підсудність у справах з приводу нерухомого майна. Таким чином, за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Вагін А. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належно оцінки тому, що відповідач зареєстрований в Україні та є власником нерухомого майна в Україні, тому спір підсудний саме українському суду. Крім того, шлюб між сторонами було розірвано Сєвєродонецьким міським судом Луганської області, тому їх спори про поділ спільного сумісного майна подружжя слід розглядати за правом України.

Також, вважає за необхідне відступити в рамках цієї справи від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-954/2004 (провадження № 61-19125св18), на який послався суд першої інстанції, оскільки спір між сторонами стосується спільного сумісного майна подружжя, тому Регламент Ради Європейського Союзу № 44/2001 до цих правовідносин не можна застосовувати (частина друга статті 1 цього Регламенту).

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

16 листопада 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вагіна А. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що іноземний елемент ? ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема:

- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, а саме: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (стаття 4 наведеного Закону).

Згідно із частинами першою, другою статті 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано (частина перша статті 40 наведеного Закону).

Частиною другою статті 42 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Встановивши, що спір у цій справі виник між громадянами України стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя, яке набуте за час зареєстрованого шлюбу та знаходиться на території Королівства Іспанія, зокрема й нерухомого майна, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що за законодавством України ця справа є справою з іноземним елементом, а компетентним судом у цій справі є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно - Королівство Іспанія.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належно оцінки тому, що відповідач зареєстрований в Україні та є власником нерухомого майна в Україні, тому спір підсудний саме українському суду, а також те, що шлюб між сторонами було розірвано Сєвєродонецьким міським судом Луганської області, тому їх спори про поділ спільного сумісного майна подружжя слід розглядати за правом України, не спростовують правових висновків судів попередніх інстанцій про те, що справа в частині поділу нерухомого майна має виключну підсудність тієї країни, в якій це майно знаходиться.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.

З огляду на зазначене, враховуючи, що сторони спору не укладали договору про визначення підсудності, компетентним судом у цій справі є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.

Посилання касаційної скарги про те, що суди застосували до спірних правовідносин положення Регламенту Ради Європейського Союзу № 44/2001 (Брюссельської постанови), оскільки вказаний нормативний акт не є частиною законодавства України та не застосовується до справ щодо права власності, яке виникло із сімейних правовідносин, ніяк не вплинуло на правильне вирішення заявленого процесуального питання. Разом з тим загальнообов`язкові норми міжнародного приватного права та норми ЦПК України, які є джерелом права України судами застосовано правильно.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Вагіним Андрієм Володимировичем -залишити без задоволення.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 липня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк