Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 199/7265/20

провадження № 61-16275 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради,

розглянув у спрощеному позовному провадженні касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (далі - КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради) про встановлення факту отримання виробничої травми, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працювала кондуктором громадського транспорту в Депо № 3 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради.

23 жовтня 2019 року з 07 години 13 хвилин вона працювала по маршруту

№ 1 у трамвайному вагоні № 3003-3004 у місті Дніпро. Приблизно о 08 годині 30 хвилин у районі зупинки «Медична академія» трамвайний вагон № 3004 на повному ході зійшов із рейок, внаслідок чого вона впала, отримавши тілесні ушкодження, з якими була госпіталізована до лікарні.

У своїй відповіді від 30 липня 2020 року № 2016 на адвокатський запит

її представника в. о. директора КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради Лунєгов Є. С., зазначив, що акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом щодо неї не складався, оскільки вона не зверталася до адміністрації підприємства стосовно ушкоджень отриманих внаслідок сходу візка трамвайного вагону, натомість, 04 листопада 2019 року було складено акт № 92 за формою НТ

про нещасний випадок невиробничого характеру, який складався

за наявності відповідного листка непрацездатності.

Стверджувала, що зазначене не відповідає дійсності, оскільки вона зателефонувала та повідомила роботодавця про вказаний випадок

і отримане нею травмування, що було заактовано.

Внаслідок таких травм (посттравматична торакалгія, люмбоішалгія праворуч з вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромом, на фоні закритої неускладненої травми хребта з компресійною клиновидною деформацією тіла L1 хребця, задньо-серединні кили міжхребцевих дисків L4-L5, L5-S1) з 10 лютого 2020 року вона є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Вважала, що факт її травмування у робочий час на робочому місці підтверджено і фактично визнано відповідачем, а тому складення акта

за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру (побутова травма) замість акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний

з виробництвом (виробнича травма) є незаконним і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт отримання нею 23 жовтня 2019 року о 08 годині 30 хвилин виробничої травми на КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, зобов`язати КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний

з виробництвом по факту отримання нею, кондуктором цього підприємства, 23 жовтня 2019 року о 08 годині 30 хвилин виробничої травми.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд виходив із того,

що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт настання нещасного випадку на виробництві саме під час виконання трудових обов`язків, як і не доведено факт відмови роботодавцем

у складенні акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний

з виробництвом.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не повідомила роботодавця про нещасний випадок на виробництві з детальним описом обставин події та умов спричинення шкоди її здоров`ю і відповідною подальшою первинною документальною фіксацією зазначених обставин,

не відбулось такого повідомлення й закладами охорони здоров`я.

Нещасні випадки невиробничого характеру розслідуються відповідно

до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України

від 22 березня 2001 року № 270 (далі - Порядок № 270). У матеріалах справи міститься акт від 04 листопада 2019 року № 92 за формою НТ

про нещасний випадок невиробничого характеру, де зазначено,

що 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 за адресою свого мешкання впала

на сходи та вдарилась спиною, пішла на роботу, де їй стало погано,

з приводу чого вона звернулася до лікарні та отримала лікарняний лист. Аналогічні пояснення були викладені позивачкою у своїй пояснювальній доповідній на ім`я начальника депо № 3. При цьому вказаний акт

від 04 листопада 2019 року № 92 є чинним та позивачкою не оспорюється.

Районний суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_2

та ОСОБА_3 , оскільки їх показання суперечать наявним

у матеріалах справи доказам.

Крім того, суд не взяв до уваги доводи позивача та свідка ОСОБА_3 щодо психологічного тиску з боку працівників відповідача при наданні нею пояснювальної доповідної, оскільки в медичних установах позивачка добровільно вказувала, що травма побутова (впала на сходи).

Також суд відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний

з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 23 жовтня 2019 року

о 08 годині 30 хвилин, оскільки така вимога є неналежним способом захисту порушеного права позивачки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства.

Колегія суддів звернула увагу на те, що позивачка не надала доказів

її звернення до роботодавця щодо незгоди зі складеним актом або незгоди з висновком про обставини і причини настання нещасного випадку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а навпаки підтверджують факт нещасного випадку саме невиробничого характеру.

Апеляційний суд уважав правильним висновок районного суду щодо неналежності способу захисту, обраного позивачкою.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення

та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах; судами належним чином

не досліджено зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилено клопотання про витребування та дослідження доказів, про проведення судово-медичної експертизи (пункти 3, 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 25 жовтня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня

2021 року залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслано матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 199/7265/20 із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2022 року справу призначено

до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в основу оскаржуваних судових рішень покладено підроблені документи, зокрема дата складання

її пояснювальної доповідної на ім`я начальника депо № 3 («25.XI.2019» було виправлено на «25.X.2019»). Районним судом проігноровано факт підробки документів і відмовлено у задоволенні клопотання її представника про долучення до матеріалів справи оригінала цієї пояснювальної доповідної для подальшого призначення відповідної експертизи.

Вказує на безпідставність посилань суду першої інстанції на акт

від 09 листопада 2019 року № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру, оскільки такого взагалі не існує. У матеріалах справи наявний акт від 04 листопада 2019 року № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру, який вона не підписувала, з його змістом не погоджувалася.

При цьому у вказаному акті час події зазначено зовсім інший - 05 годин

10 хвилин, а не 08 годин 30 хвилин, коли й відбувся схід трамваю із рейок. Зазначене залишено поза увагою судів.

До того ж, надаючи оцінку поясненням водія трамваю ОСОБА_4 , районний суд не звернув увагу на те, що зазначені пояснення не містять дати

їх складання та не можуть бути враховані судом.

Суд першої інстанції дійшов упередженого висновку щодо недоведеності належними доказами факту отримання травми, фактично позбавивши

її можливості надавати відповідні докази. Так само не відповідають матеріалам справи та не ґрунтуються на нормах закону посилання районного суду на недоведеність факту безпосереднього звернення

до роботодавця з повідомленням про нещасний випадок. Невзяття до уваги показань свідків на підтвердження факту отримання нею виробничої травми, на її думку, також свідчить про упередженість місцевого суду

та однобічність розгляду справи.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено

у задоволенні клопотань про призначення судово-медичної експертизи, тим самим позбавивши її можливості довести обставину, що травма не могла бути нею отримана внаслідок падіння на землю від спотикання з висоти

її зросту.

Акцентує увагу на тому, що вказані порушення судами попередніх інстанцій призвели до неможливості встановлення обставин, що мають вирішальне значення для розгляду справи, а саме, чи могла бути отримана нею травма внаслідок звичайного падіння.

Крім того, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості врахування документа без встановлення факту підробки дати його складання.

Зауважує також на тому, що апеляційним судом було проігноровано подане її представником клопотання про розгляд її апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, в якому зазначається,

що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 жовтня 2019 року КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради було складено акт з приводу сходу трамваю з колії, з якого убачається, що о 08 годині 04 хвилин під час слідування трамваю маршруту № 7 моторного вагону № 3003 та причіпного вагону № 3004 у напрямку станції «Медична академія» по проспекту Гагаріна у місті Дніпро

під керуванням водія ОСОБА_4 відбувся схід вагона № 3004 вправо, внаслідок чого останній вдарився об дерево. Потерпілих немає (а. с. 34).

У поясненнях водій трамваю маршруту № 7 моторного вагону № 3003

та причіпного вагону № 3004 ОСОБА_4 указала, що потерпілих немає, оскільки ніхто не звертався (а. с. 35).

04 листопада 2019 року комісією з розслідування нещасних випадків невиробничого характеру було складено акт № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру, в якому зазначалося, що 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 за адресою свого мешкання, виходячи з дому, оступилася

та впала спиною на сходи. Пішла на роботу, їй стало погано, у зв`язку з чим вона звернулась до поліклініки та отримала лікарняний лист (а. с. 36).

Вказаний акт від 04 листопада 2019 року № 92 є чинним.

У пояснювальній доповідній ОСОБА_1 на ім`я начальника депо № 3 остання вказала, що 23 жовтня 2019 року вона йшла на роботу, зачепилася за бордюр, оступилася, впала та вдарилася спиною. У цей день, відпрацювавши приблизно дві години, відчула біль в спині і поїхала у депо. Вона пішла в поліклініку, де їй надали медичну допомогу і відкрили лікарняний. У момент падіння свідків не було, у наркотичному

та алкогольному сп`янінні не перебувала (а. с. 37).

З виписки № 1298719 із медичної карти стаціонарного хворого

ОСОБА_1 убачається, що остання знаходилась на стаціонарному лікуванні з 01 по 13 листопада 2019 року в комунальному закладі «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради. Діагноз: посттравматична торакалгія, люмбоішалгія праворуч з вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромом, на фоні закритої неускладненої травми хребта

(від 23 жовтня 2019 року) з компресійною клиновидною деформацією тіла L1 хребця; задньо-серединні кили між хребцевих дисків L4-L5, L5-S1. Анамнез: 23 жовтня 2019 року впала на сходи, вдарилася грудним

і поперековим відділами хребта. Лікувалась амбулаторно з 23 по 31 жовтня 2019 року (а. с. 38).

Аналогічні медичні відомості зазначено й у виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 4508/1187 Неврологічного відділення лікування захворювань хребта та периферичної нервової системи у комунальному закладі «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги», де ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 27 листопада

по 10 грудня 2019 року (а. с. 39).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи

на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що 23 жовтня 2019 року приблизно о 08 годині 30 хвилин у районі зупинки «Медична академія» трамвайний вагон № 3004 на повному ході зійшов

із рейок, внаслідок чого вона впала, отримавши тілесні ушкодження,

з якими була госпіталізована до лікарні. Роботодавцем не складався щодо неї акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, натомість, 04 листопада 2019 року було складено акт № 92 за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру. Вважала, що факт

її травмування у робочий час на робочому місці підтверджено відповідними доказами та не заперечується відповідачем, а тому складення акта

від 04 листопада 2019 року № 92 за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру (побутова травма) вважала незаконним.

Згідно з пунктом 5 частиною першою статті 1 Закону України

«Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерті.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» встановлено, що факт нещасного випадку

на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Частинами першою, другою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено,

що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно

до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України

за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Таким чином, обов`язок провести розслідування нещасного випадку

та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а у разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками

на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві № 337, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня

2019 року № 337 (далі - Порядок № 337).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 337, тут і далі у редакції, чинній на час настання випадку, потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок, гостре професійне захворювання (отруєння), чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні вжити всіх можливих заходів, необхідних для надання допомоги потерпілому та негайно повідомити про нещасний випадок безпосередньому керівникові робіт, службі охорони праці підприємства (установи, організації) або іншій уповноваженій особі підприємства (установи, організації).

У пункті 9 Порядку № 337 зазначено, що розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку (пункт 29 Порядку № 337).

Перелік обставин, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, викладено у пункті 52 Порядку № 337.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 23 жовтня 2019 року

КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради

було складено акт з приводу сходу трамваю з колії, з якого убачається,

що о 08 годині 04 хвилин під час слідування трамваю маршруту № 7 моторного вагону № 3003 та причіпного вагону № 3004 у напрямку станції «Медична академія» по проспекту Гагаріна у місті Дніпро під керуванням водія ОСОБА_4 відбувся схід вагона № 3004 вправо, внаслідок чого останній вдарився об дерево. Потерпілих немає (а. с. 34).

У письмових поясненнях водій трамваю маршруту № 7 моторного вагону

№ 3003 та причіпного вагону № 3004 ОСОБА_4 указала про те,

що потерпілих немає, оскільки ніхто не звертався (а. с. 35).

04 листопада 2019 року комісією з розслідування нещасних випадків невиробничого характеру було складено акт № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру, в якому зазначалося, що 23 жовтня 2019 року

о 05 годині 10 хвилин ОСОБА_1 за адресою свого мешкання, виходячи

з дому, оступилася та впала спиною на сходи. Пішла на роботу, їй стало погано, у зв`язку з чим вона звернулась до поліклініки та отримала лікарняний лист (а. с. 36).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12,

81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги

чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт настання нещасного випадку на виробництві саме під час виконання трудових обов`язків, як і не доведено факт відмови роботодавцем у складенні акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, тоді як складений роботодавцем акт

від 04 листопада 2019 року № 92 за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру, є чинним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, на ігнорування судом факту підробки документів (дата складення її пояснювальної доповідної на ім`я начальника депо № 3 «25.XI.2019» було виправлено на «25.X.2019»); безпідставну відмову у задоволенні її клопотання про долучення доказів

та призначення судово-медичної експертизи; не врахування її доводів про те, що акт від 04 листопада 2019 року № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру вона не підписувала, з його змістом

не погоджувалася.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції,

на вказане увагу не звернув, не навів мотивів відхилення кожного аргументу позивачки та не надав належної правової оцінки її доводам.

Верховний Суд зауважує, що для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції слід було виконати вимоги підпункту в) пункту 2 частини першої статті 382 ЦПК України, яка зобов`язує суд зазначити

у мотивувальній частині свого судового рішення мотиви прийняття

чи відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи

в апеляційній скарзі, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про безпідставну відмову районного суду у призначенні судово-медичної експертизи, суд апеляційної інстанції, пославшись на частину першу статті 103 ЦПК України, вказав, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи, проте суд не врахував, що призначення експертизи судом є обов`язковим, якщо у справі необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров`я (пункт 1 частина перша статті 105 ЦПК України).

За таких обставин, постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд належним чином

не перевірив доводів апеляційної скарги, у повній мірі не встановив фактичних обставин справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а отже, постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи

до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець