Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, -

в с т а н о в и в:

В липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 21.01.2008 року недійсним.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 03.12.2007 року уповноважила ОСОБА_2 бути представником з питань приватизації квартири, оскільки має похилий вік та незадовільний стан здоров”я. Через деякий час ОСОБА_2 з незнайомою жінкою принесли для підпису документи, як пояснили з приводу приватизації, а тому вчинила підпис. Наступного дня відповідачка повідомила, що квартира вже не являється її власністю. В ЖРЕД показали договір дарування від 21.01.2008 року. Вважає, що договір дарування вчинено нею під впливом обману.

В вересні 2008 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якому просила визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 21.01.2008 року недійсним на підставі ст.229 ЦК України.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 лютого 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить  рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема, судом ретельно не досліджено і не надано належної оцінки тим обставинам, що всі виклики нотаріуса додому відбувались за заявою ОСОБА_2, що квартира дуже швидко була приватизована, на неї зареєстровано право власності та подарована. Судом не дано оцінку наявним в матеріалах справи медичним документам, згідно яких ОСОБА_1 хвора на двосторонню хронічну тугослухість, атеросклероз сосудів головного мозку, в зв”язку з чим вона не могла усвідомлювати у повній мірі правових наслідків своїх дій 21.01.2008 року. Відчужувати спірну квартиру вона наміру не мала. В даному випадку, відповідно до положень ст.229 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, має місце помилка при укладенні договору дарування. Також апелянт зазначає, що слід критично ставитись до пояснень свідків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 при укладенні 21.01.2008 року договору дарування на користь ОСОБА_2 правильно сприймала суб”єкт, предмет та інші істотні умови угоди,  вказана угода відповідала її волевиявленню.

Проте, з такими висновками апеляційний суд погодитись не може з таких підстав.

Згідно ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов”язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (з подальшими змінами та доповненнями), під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб”єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

В ході розгляду  апеляційним судом встановлено, що  у зв”язку з похилим віком та слабким станом здоров”я  позивачки, на її прохання по місцю її проживання,  21 січня 2008 року   був укладений  договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 передає безоплатно  у власність ОСОБА_2  належну їй  квартиру  АДРЕСА_1.  Даний договір посвідчено  приватним  нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Амбарновою Л.М./ а.с. 4/ та зареєстровано в реєстрі № 128.

Відповідно до медичної довідки лікарні №4 від 14.05.2008 року (а.с.6) та від 29.08.2008 року (а.с.25) ОСОБА_1 1928 року народження, знаходиться на обліку з діагнозом двостороння хронічна сенсоневральна туговухість  4 ступеню,  хворіє на атеросклероз сосудів головного мозку, артеріальну гіпертензію, має зрілу катаракту правого ока та незрілу катаракту лівого ока. Тобто, фактично позивачка перебуває  у безпорадному фізичному стані.

Зі змісту позовної заяви та пояснень позивачки в суді першої інстанції вбачається, що намірів відчужувати своє  єдине житло на користь будь-кого у неї  взагалі не було з тієї причини, що їй не було де жити, а мала намір приватизувати його. Пояснення ОСОБА_1 повністю узгоджуються з фактичними обставинами.

Зокрема після смерті єдиного сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і залишившись одинокою та особою, яка потребувала стороннього догляду,  вона вже  3 грудня 2007 року оформила довіреність на  ОСОБА_2, якою уповноважила останню бути її представником в усіх установах щодо приватизації квартири АДРЕСА_1. Як вбачається зі змісту доручення / а.с. 5/, вона посвідчена приватним нотаріусом Амбарновою Л.М. за місцем проживання позивачки у зв”язку з її похилим віком та слабким станом здоров”я.

З пункту 1.3 договору дарування слідує наступне, що вже 26 грудня 2007 року Новозаводською районною у місті Чернігові радою було видано свідоцтво про право власності на житло, а 17 січня 2008 року це право власності пройшло державну реєстрацію у Чернігівському МБТІ. Це свідчить про те, що квартира оперативно була приватизована і 21 січня 2008 року укладений договір дарування. 

Через деякий час ОСОБА_2 реєструє за місцем проживання   свого співмешканця ОСОБА_3 і починає проживати в спірній квартирі. І тільки після звернення до своєї племінниці, чому тут проживає невідомий чоловік, позивачка дізналась, що  власником квартири є ОСОБА_2 Зважаючи на ці обставини, позивачка  звертається  до органів міліції, прокуратури і в липні 2008 року до суду про визнання недійсним договору дарування.

Враховуючи всі обставини по справи, апеляційний суд приходить до висновку, що на формування волі ОСОБА_1 вплинув її похилий вік, стан здоров”я, зокрема вади слуху та зору, а також  психологічний стан, який був пов”язаний з передчасною смертю  єдиного сина та повна довіра до дій відповідачки.  Волевиявлення позивачки було направлено на здійснення приватизації квартири і вона вважала, що ОСОБА_2 активно їй у цьому допомагає.

         Оскільки при укладенні договору дарування, позивачка істотно помилилася  щодо обставин , то такий договір підлягає  визнанню недійсним.

Керуючись ст.ст. 215, 216, 229 ЦК України, ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1  -  задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 лютого 2009 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування укладений  21 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Амбарновою Л.М.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

            Головуючий:                                              Судді: