Справа № 466/798/19

Провадження № 1-кп/466/84/22

У Х В А Л А

                                                                 судового    засідання

28 квітня   2022  року   Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді          ОСОБА_1

суддів                                ОСОБА_2              

                                           ОСОБА_3

при секретарі                    ОСОБА_4

з участю: прокурора        ОСОБА_5

захисника                         ОСОБА_6  

обвинуваченого               ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_5   про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

                                                                        в с т а н о в и в :

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018140090000957 від 123.03.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 діб без визначення застави.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України.

Ознайомившись з поданими клопотаннями, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо цих клопотань, суд   дійшов  таких висновків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова  обвинуваченому  продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03.05.22  року  включно.

Відповідно до змісту ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Встановлено, що обвинуваченому під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався судом. Цей строк завершується 17.12.2021 року. До його спливу неможливо завершити розгляд даного кримінального провадження, оскільки не допитано всіх свідків зі сторони обвинувачення, не досліджено докази захисту.

Згідно положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду;  незаконного  впливу на  свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчинення  іншого  кримінального правопорушення .

Під час вирішення клопотань щодо доцільності продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, можливості зміни такого на більш м`який, судом неодноразово досліджувалось питання як обґрунтованості підозри і обвинувачення, так і обґрунтованості ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор, про відсутність яких зазначає сторона захисту.

У даному випадку суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_7 обвинувачується   у вчиненні вмисного вбивства.

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В межах даного кримінального провадження до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався судом у встановленому законом порядку протягом тривалого часу.

Наведені прокурором у клопотаннях докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочину, причетності обвинуваченого до його скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого їх обвинувачення у вчиненні інкримінованих злочинів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Враховуючи особу обвинуваченого , приймаючи до уваги що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого, існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність лише у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років ,  є підстави вважати, що обвинувачений  може переховуватись від суду, незаконно впливати на  свідків, які в даному провадженні ще не допитані, тому суд дійшов висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою. Застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, суд враховує такі обставини.

Згідно положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду;  незаконного  впливу на  свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчинення  іншого  кримінального правопорушення .

В межах даного кримінального провадження до обвинуваченого  застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався судом у встановленому законом порядку протягом тривалого часу. Цей строк завершується 13.03.2022 р.  До цього часу неможливо завершити розгляд даного кримінального провадженн.

Під час вирішення клопотань щодо доцільності продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, можливості зміни такого на більш м`який, судом неодноразово досліджувалось питання як обґрунтованості підозри і обвинувачення, так і обґрунтованості ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор, про відсутність яких зазначає сторона захисту.

У даному випадку,  суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_7   обвинувачується у вчиненні вмисного  вбивства .

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, визначені у ст.178 КПК України.

При вирішенні заявлених клопотань щодо доцільності продовження обвинуваченому  запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зміни запобіжного заходу на більш м`який, суд враховує те, що ОСОБА_7   обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі . Існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Наведені прокурором у клопотанні докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочину, причетності обвинуваченого до його скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого обвинувачення .

Суд вважає доцільним продовження обвинуваченому у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На переконання суду, застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, особливо в період введення в Україні воєнного стану у зв`язку із нападом  держави агресора - Росії на Україну, не зможе запобігти вказаним ризикам, гарантувати належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст.176-178, 180, 182, 183, 194, 196, 331, 376 КПК України, суд, –

                                                                     п о с т а н о в и в :

клопотання прокурора задовольнити

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів – з 04 травня 2022 року до 03 липня 2022 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Львівської установи виконання покарань УДПтСУ у Львівській області №19.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 29.04.2022 року.

Головуюча-суддя                                                                                                        ОСОБА_1

Судді                                                                                                                             ОСОБА_3

                                                                                                                                       ОСОБА_2