ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2022 року Справа № 160/27241/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 28.01.2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 28.01.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року 01 січня 2021 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову вказано, що позивач в період з 29.01.2017 по 28.01.2021 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 . 21.10.2015 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серія № НОМЕР_3 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.01.2021 №26 позивача виключено зі списків особового складу. Позивач зазначає, що в подальшому він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день виключення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704. Однак,  відповіді на заяву не отримав та вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення відповідного перерахунку грошового забезпечення, звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 цій позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/27241/21 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

03.02.2022 позивачем частково усунено недоліки позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 позивачу продовжено строк на усунення недоліків позову.

23.02.2022 позивачем подано документи на виконанн вимог ухвали.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2022 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27241/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2022 направлена сторонам, відповідачу разом із копією позовної заяви з додатками у паперовому вигляді, яка отримані відповідачем 05.04.2022, згідно із розпискою, що міститься в матеріалах справи.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотання про продовження строку на подання відзиву суду не надано.

При цьому, за приписами частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій згідно із посвідченням серії НОМЕР_3 ; згідно із відомостями у військовому квитку НОМЕР_4 позивач проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 у період з 01.03.2017 по 28.01.2021.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.01.2021 №26 молодшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2021 №5-РС з військової служби у запас відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за пунктом 2 підпункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 28.01.2021 виключено зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення.

21.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, зокрема, просив здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день виключення зі списків особового складу частини, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач у позові зазначає, що відповіді на заяву не отримав.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 29.01.2020 по 28.01.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, протиправною, позивач звернувся з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією    та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, що діяла момент спірних відносин, далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до положень статті 1-2 вказаного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців КМУ було прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ 704).

Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції від 30.08.2017), ця постанова набирає чинності 01 січня 201 року.

Пунктом 4 постанови КМУ №704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 до пункту 10 постанови КМУ 704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.

Таким чином, станом на 01.01.2018 постанова КМУ 704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007 №1294.

В подальшому, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – постанова КМУ №103) були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до постанови КМУ 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018.

Крім цьому, пунктом 4 постанови КМУ 704 (у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Відповідно до ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За таких обставин, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція пункту 4 постанови КМУ №704, яка діяла до зазначених змін.

Отже, з 29.01.2020 була відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Тобто, з 29.01.2020 підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704, в редакції до внесення змін постановою КМУ №103, якою визначено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Суд зазначає, що згідно п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ є чинним та має вищу юридичну силу, ніж пункт 4 постанови КМУ № 704, у редакції до внесення змін постановою КМУ №103, то суд вважає, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2102,00грн.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2270,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у період з 29.01.2020 по 30.12.2020 обрахунок розміру посадового окладу позивача та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, має обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а у період з 01.01.2021 по 28.01.2021 - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», чого відповідачем зроблено не було.

Обчислення грошового забезпечення позивача із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 не відповідає жодному чинному на час спірних відносин нормативно-правовому акту.

Матеріалами справи підтвердження звернення позивача із заявою про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день виключення зі списків особового складу частини.

Однак, доказів надання обґрунтованої відповіді на заяву позивача від 21.11.2021 щодо проведення перерахунку грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням) за період з 29.01.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, відповідачем також не надано.

Не містять матеріали справи і обґрунтувань правомірності нарахування позивачу грошового забезпечення у спірний період.

Суд зазначає, що право позивача на обрахунок розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, з 29.01.2020 є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, зміною грошового забезпечення, на підставі пункту 4 постанови КМУ №704.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.    

Суд звертає увагу на те, що в межах даної справи позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача саме щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 29.01.2020 по 28.01.2021 (день виключення зі списків особового складу частини) з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити позивачу з 29 січня 2020 року по 28 січня 2021 року перерахунок грошового забезпечення (розміру посадового окладу, окладу за військовим званням) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2020 та 2021 відповідно), та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, позовні вимоги щодо спонукання владного суб`єкта до використання відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 є одночасно і безпідставною, і передчасною, позаяк зі змісту позову вбачається відсутність спору з даного питання і матеріали справи не містять об`єктивних даних про намір владного суб`єкта у майбутньому вдатись до порушення прав позивача у цьому питанні.

Убезпечення в майбутньому порушення права не узгоджуються із завданням адміністративного судочинства. В порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії  – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо не застосування з 29 січня 2020 року по 28 січня 2021 року при обчисленні ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення (розміру посадового окладу, окладу за військовим званням) з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати Військову частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити з 29 січня 2020 року по 28 січня 2021 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок грошового забезпечення (розміру посадового окладу, окладу за військовим званням) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2020 року та 2021 року), згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено 25.04.2022.

Суддя                                                     М.М. Бухтіярова