ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2009 року Справа № 2-а-1228/08
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Мишенка В.В.,
при секретарі – Дубовій Ю.С.,
за участю представників:
позивача – Криштофора Р. О., Шевчук Н.М. за довіреностями,
відповідача – Лисенка Ю.М., Завальнюка К.Г. за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Звенигородського виробничо-житлового-ремонтно-експлуатаційного управління до державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Звенигодське виробничо-ремонтно-експлуатаційне управління подало позов, в якому просить визнання нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000172301/3 від 27.10.2008 р. (№ 0000172301/0 від 15.05.2008 р., № 0000172301/1 від 09.07.2008 р., №0000172301/2 від 18.08.2008 р.), яким визначено податкові зобов’язання податку на додану вартість в сумі 33142,00 грн. в тому числі за основним платежем 19902,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13240,00 грн.; № 0000182301/3 від 27.10.2008 р. (№0000182301/1 від 09.07.2008 р., № 0000182301/2 від 18.08.2008 р.), яким визначено податкові зобов’язання плати на землю в сумі 6692,91 грн. в тому числі за основним платежем 4461,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2230,97 грн.; №0000192301/3 від 27.10.2008 р. (№ 0000192301/0 від 15.05.2008 р., № 0000192301/1 від 09.07.2008 р., № 0000192301/2 від 18.08.2008 р.), яким визначено податкові зобов’язання єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб в сумі 82451,00 грн. в тому числі за основним платежем 54967,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27484,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем на підставі акта № 313/23-018/03356789 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 0l.01.2005 p. по 3l.12.2007 p.» та відповідно до пп. б) п.4.2.2 ст.4 та на підставі пп.17.l.3, пп. 17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), 27 жовтня 2008 року винесено вищевказані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що висновки, викладені в акті документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства є не об’єктивні, тому що невраховані всі обставини здійснення діяльності підприємства, господарські операції досліджені не в повній мірі та не взяті до уваги документи, які мають суттєве значення для податкових наслідків, та не відповідають дійсності і суперечать чинному законодавству.
У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог, представники відповідача позовних вимог не визнали та надали письмове заперечення.
Вислухавши доводи представників сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне. Звенигородське виробничо-житлове-ремонтно-експлуатаційне управління відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб № 561027, 24.12.1996 року зареєстроване Звенигородською районною державною адміністрацією за №10041200000000092, а взятий на облік як платник податків 24 грудня 1996 року. Як вбачається з акта № 313/23-018/03356789 від 08.05.2008 р. про результати виїзної планової документальної перевірки Звенигородського виробничо-житлового-ремонтно-експлуатаційного управління з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р. перевіркою встановлені порушення пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3, пп. 7.3.5 п.7.3 ст.7 та п.11.11.11 ст..l1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено чисту суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 19902,00 грн., ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98, із наступними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено єдиний податок на загальну суму 54967 грн., ст.13, ст. 14 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ від 03.01.1992 р. зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов’язання по земельному податку за 2007 рік на загальну суму 5550,68 грн., підпункт 17.1.1 п. l7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 зі змінами та доповненнями, підприємство не подало розрахунку земельного податку на 2007 рік., пункту 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.200З р. № 2035, п. 6.3 ст. 6 та пп 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003p, № 889-ІV, в результаті чого донараховано 482,59 грн. податку з доходів фізичних осіб, підпункт 6.5.2 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV, а саме: підприємством не були проведені за 2005-2007 p.p. перерахунки податку з доходів фізичних осіб, утриманого з сукупного оподатковуваного доходу працівників, яким протягом 2005-2007 p.p. надавалися податкові соціальні пільги. Підпункт «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 p. № 889-ІV, а саме: наявність протермінованої заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 28636,06 грн.
Відповідачем на підставі акта №313/23-018/03356789 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 p по 31.12.2007 p.» виготовлені податкові повідомлення-рішення № 0000172301/3 від 27.10.2008 р. (№ 0000172301/0 від 15.05.2008 р., №0000172301/1 від 09.07.2008 р., № 0000172301/2 від 18.08.2008 р.), яким визначено податкові зобов’язання податку на додану вартість в сумі 33142,00 грн. в тому числі за основним платежем 19902,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13240,00 грн., № 0000182301/3 від 27.10.2008р. (№ 0000182301/1 від 09.07.2008 р., № 0000182301/2 від 18.08.2008 р.), яким визначено податкові зобов’язання плати на землю в сумі 6692,91 грн. в тому числі за основним платежем 4461,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2230,97 грн., №0000192301/3 від 27.10.2008 р. (№ 0000192301/0 від 15.05.2008 р., № 0000192301/1 від 09.07.2008 р., № 0000192301/2 від 18.08.2008 р.), яким визначено податкові зобов’язання єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб в сумі 82451,00 грн. в тому числі за основним платежем 54967,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27484,00 грн.
Таким чином виїзною плановою документальною перевіркою Звенигородського ВЖРЕУ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 0l.0l.2005 p. по 31.12.2007 p. встановлено, що протягом 2005-2007 рр. Звенигородською міською радою здійснювалось перерахування Звенигородському ВЖРЕУ коштів місцевого бюджету для виконання заходів по благоустрою міста Звенигородка. Виплата зазначених коштів Звенигородська міська рада класифікувала як виплату субсидій (КЕКВ 1310 КФК 170703 «ремонт та утримання автодоріг» та КФК 100203 «благоустрій міст та територій»). Надходження коштів з міського бюджету для виконання заходів по благоустрою міста по КЕКВ 1310 КФК 170703 «ремонт та утримання автодоріг» Звенигородським ВЖРЕУ до книги обліку доходів та витрат, а відповідно і до розрахунку сплати єдиного податку не відносились, в результаті чого занижено єдиний податок . Також перевіркою встановлено, що Звенигородським ВЖРЕУ отримані з місцевого бюджету кошти для виконання заходів по благоустрою міста (КЕКВ 1310 КФК 170703 «ремонт та утримання автодоріг» та КФК 100203 «благоустрій міст та територій») не в повному обсязі включені до податкового зобов’язання декларацій по податку на додану вартість, в результаті чого занижено податкове зобов’язання по податку на додану вартість.
Виплату зазначених коштів Звенигородська міська рада класифікувала як виплату субсидій (КЕKB 1310 «субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам,організаціям)» КФК 170703 «Ремонт та утримання автодоріг» та КФК 100203 «благоустрій міст та територій»). Поняття видатків бюджету визначено у п.13 ст.2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III як кошти, спрямовані на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Зазначені кошти не підлягають поверненню одержувачем. Такі видатки можуть бути відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними(односторонніми). В Роз’ясненні щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженому наказом Державного казначейства України від 04.11.2004 р. № 194 зазначено, що під субсидіями розуміють всі невідплатні поточні виплати підприємствам , які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених витрат або товарів і послуг і обмін на проведені платежі, а також видатки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.
Отже, кошти отримані позивачем з місцевого бюджету для виконання заходів по благоустрою міста не підпадають під визначення субсидій, так як ці виплати передбачали компенсацію у вигляді виконаних робіт, наданих послуг, зокрема послуги з прибирання міста, утримання мереж зовнішнього освітлення, ремонт доріг, розмітка проїжджої частини, встановлення дорожніх знаків, посипання доріг.
У зв’язку із вищевикладеним для цілей оподаткування, програма благоустрою міста є замовленням на виконання певного обсягу робіт та послуг, які міська рада у відповідності до визначених нею потреб планує отримати від їх виконавця, з відповідним розрахунком вартості таких робіт (статті видатків), а фінансування цієї програми вважається оплатою за рахунок коштів місцевого бюджету виконаних підприємством обсягів робіт чи послуг, обумовлених програмою.
Враховуючи те, що згідно ст. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року за № 727/98 (далі – Указ) суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну із наступних ставок єдиного податку: - 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»; - 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно до ст. 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто при визначенні виручки застосовується касовий метод обчислення виручки, за яким ураховуються всі надходження коштів на розрахунковий рахунок або (та) в касу підприємства.
Згідно п. 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) продаж результатів робіт (послуг) – будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права користування або на розпорядження товарами, у тому числі не матеріальними активами та іншими ніж товари об’єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що отримання позивачем коштів з міського бюджету на виконання програми благоустрою міста для цілей оподаткування єдиним податком слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт по такому благоустрою, і сума таких коштів є виручкою та має бути включена до бази оподаткування єдиним податком. Отже відповідачем вірно визначено податкові зобов’язання єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб в сумі 82451,00 грн., в тому числі за основними платежем 54967,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27484, 00 грн.
Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 168), об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, виконані підприємствами заходи по благоустрою міста в межах затвердженої програми є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому базою оподаткування, відповідно до ст. 4 Закону №168, є їх вартість, визначена в такій програмі. Датою визначення податкових зобов’язань для товарів (робіт, послуг), які оплачуються за рахунок бюджетних коштів відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 є дата надходження таких коштів на рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді.
Таким чином, отримання підприємствами коштів з міського бюджету на виконання програми благоустрою міста для цілей оподаткування податком на додану вартість слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт по такому благоустрою і сума таких коштів має бути включена такими підприємствами до бази оподаткування як вартість виконаних ними робіт (наданих послуг) з урахуванням сумиподаткуна доданувартість.
Враховуючи викладене, проведеною відповідачем перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість вірно встановлено, що позивачем занижено чисту суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 19902,00 грн., у тому числі по періодах: занижено податкове зобов’язання за травень 2005 року – на 3866,00 грн., за червень 2005 року – на 6508,00 грн., за лютий 2007 року – 4347,00 грн., березень 2007 року – на 1893,00 грн., за травень 2007 року – на 4652,00 грн., за листопад 2007 року – на 2317,00 грн., за грудень 2007р. – на 2897,00 грн., та завищення за січень 2007 року – на 6578,00 грн. В зв’язку з чим та відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 (далі – Закон № 2181) до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 13240,00 грн.
За період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р. позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування згідно ч. 1 ст. 1 та ст. 6 Указу № 727 не був платником плати (податку) за землю. На 2007 рік позивач не подав до податкового органу розрахунок земельного податку та не здійснювало нарахування і сплати земельного податку, в зв’язку з чим відповідачем за результатами перевірки донараховано земельного податку в загальній сумі 8496,08 грн., в т.ч. основного платежу в сумі 5550,68 грн. та штрафних санкцій в сумі 2945,40грн.
Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (далі Закон № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному Законом № 2535.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2535 об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або в користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Підставою для нарахування земельного податку, як установлено ст. 13 Закону № 2535 є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності – договір оренди такої земельної ділянки.
За матеріалами проведеної перевірки позивача щодо правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати плати за землю (земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) встановлено, що за позивачем у перевіряємому періоді рахувалися земельні ділянки в м. Звенигородка загальною площею 7,95 га (1,65 га – землі для видалення відходів, 0,3 га – землі громадського значення, 6,0 га – під житловою забудовою). Зазначений факт підтверджується інформацією наданою Звенигородським земельним відділом згідно листів від 09.04.2008 р. № 315 (вхідний ДПІ – від 09.04.2008 р. № 1188/10) та від 19.06.2008 р. № 454 (вхідний ДПІ – від 19.06.2008 р. № 1815/10).
Як зазначено у ст. 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. Отже, позивач повинен був подати до 01 лютого 2007 року до податкового органу розрахунок земельного податку та задекларувати податкове зобов’язання по земельному податку за 2007 рік.
Під час документальної перевірки рішення Звенигородської міської ради щодо звільнення підприємства від сплати податку на землю не надавалися.
Згідно п. 1.2 Інструкції про порядок заповнення форми звіту № 1-ПП «Про суми пільг в оподаткуванні юридичних та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності», затвердженої Наказом ДПА України та Держкомстату України від 01.12.2005 року – усі платники податків ведуть облік об’єктів оподаткування, звільнених від оподаткування або оподаткованих за заниженими ставками та визнаних такими, що не є об’єктом оподаткування, та складають і подають відповідній державній податковій адміністрації (інспекції) за місцем реєстрації платника податків Звіт за формою № 1-ПП «Про суми пільг в оподаткуванні юридичних та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності», у термін визначений для подання квартальної податкової звітності.
Позивачем зазначений Звіт за формою № 1-ПП до податкового органу не подавався.
Листом Звенигородської міської ради від 23.06.2008 року відповідач повідомлений про те, що згідно рішення Звенигородської міської ради від 12.01.2007 року за № 11-33 позивач звільнений у 2007 році від сплати земельного податку на землі для видалення відходів в частині надходження податку до бюджету м. Звенигородка.
Відповідно до ч. 3,4 ст. 12 Закону № 2335 Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо сплати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів. Якщо право на пільгу у платника податків виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право.
Відповідно до п.п. 69.1.2 п. 69.1 ст. 69 Бюджетного Кодексу – до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить 60 відсотків плати за землю – для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань.
Таким чином, позивач має право на звільнення від сплати земельного податку на землі для видалення відходів починаючи з лютого місяця 2007 року в розмірі 60 відсотків суми нарахованого податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2535 ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 816 від 07.05.2008 року, нормативна грошова оцінка одного квадратного метру складає 11,97 грн.
Отже, відповідач правильно визначив суму земельного податку за землі для видалення відходів за 2007 рік в розмірі – 890,74 грн. (включаючи за січень 2007 року – 164,96 грн. та з лютого по грудень 2007 року – по 65, 98 грн. в кожному місяці).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 2535, якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у таких розмірах: для населеного пункту з чисельністю населення від 10 до 20 тис. чол. – 74,4 коп. за 1 кв.м.
Таким чином земельний податок за землі громадського призначення площею 3,0 га, які рахувалися за позивачем у 2007 році, становить – 2232,0 грн. (з січня по грудень 2007 року – в сумі 186 грн. в кожному місяці).
Згідно ч. 5 ст. 7 Закону №2535 податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин 1 та 2 цього Закону.
Отже, відповідач правильно визначив суму земельного податку за земельні ділянки, зайняті житловим фондом площею 6,0 га, в розмірі 1339,20 грн. (з січня по грудень 2007 року - в сумі 111,60 грн. в кожному місяці).
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем за 2007 рік занижено податкове зобов’язання по земельному податку на суму 4461,94 грн.
Відповідно до пп. 17.1.1, 17.1.2, 17.1-3 Закону України № 2181 – платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. У разі колі контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого пп.17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п’ятдесяти відсотків від сум нарахованого податкового зобов’язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Отже, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції в сумі 2230,97 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Звенигородського виробничо-житлового-ремонтно-експлуатаційного управління до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11,14,70,71, 89, 94, 105, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Звенигородського виробничо-житлового-ремонтно-експлуатаційного управління до державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172301/3 від 27.10.2008 р. (№ 0000172301/0 від 15.05.2008 р., № 0000172301/1 від 09.07.2008 р., № 0000172301/2 від 18.08.2008 р.), яким визначено податкові зобов’язання податку на додану вартість в сумі 33142,00 грн. в тому числі за основним платежем 19902,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13240,00 грн., № 0000182301/3 від 27.10.2008 р. (№ 0000182301/1 від 09.07.2008 р., №0000182301/2 від 18.08.2008 р.), яким визначено податкові зобов’язання плати на землю в сумі 6692,91 грн. в тому числі за основним платежем 4461,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2230,97 грн., № 0000192301/3 від 27.10.2008 р. (№ 0000192301/0 від 15.05.2008 р., № 0000192301/1 від 09.07.2008 р., № 0000192301/2 від 18.08.2008 р.), яким визначено податкові зобов’язання єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб в сумі 82451,00 грн. в тому числі за основним платежем 54967,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27484,00 грн. – відмовити
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В.Мишенко
Повний текст постанови виготовлений 17 лютого 2009 року.