Справа № 466/9345/21                        Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/148/22         Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 квітня 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника                 ОСОБА_8 ,

                обвинуваченого      ОСОБА_6

       за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307 КК України, -

встановила:

       вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 /трьох/ років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України засудженого ОСОБА_6 зобов`язано:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 у виді застави - залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, маючи умисел на незаконне придбання особливо небезпечних наркотичних засобів, з метою подальшого їх перевезення та збуту, шляхом розміщення закладок на території м. Львова, 16.09.2021 закопав у землю в парку на вул. Єрошенка, координати 49.855334,24.011198 згорток квадратної форми, обмотаний ізолентою зеленого кольору, в середині якого знаходився ZIP-пакет із подрібненою висушеною речовиною рослинного походження, з метою збуту такого через мережу інтернет.

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/107-21/7908-НЗІТРАП від 27.09.2021, надана на дослідження речовина є канабісом загальною масою 0,9448 грам, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

16.09.2021 ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, шляхом, розміщення закладок на території м. Львова, заховав у землі праворуч проїжджої частини по вул. Єрошенка, біля бетонної плити, координати 49.853307, 24.002658, згорток квадратної форми, обмотаний ізолентою зеленого кольору, в середині якого знаходився ZIP пакет із подрібненою висушеною речовиною рослинного походження, з метою збуту такого через мережу інтернет.

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/107-21/7908- НЗПРАП від 27.09.2021, надана на дослідження речовина є канабісом загальною масою 0,8212 грам, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

16.09.2021 ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, шляхом розміщення закладок на території м. Львова, по вул. Золота, у м. Львові, ліворуч житлового будинку № 39, на лівому куті перетину першої сходинки та пандуса стадіону «Торпедо», заховав згорток квадратної форми, обмотаний ізолентою зеленого кольору, всередині якого знаходився ZIP пакет із подрібненою висушеною речовиною рослинного походження, з метою збуту такого через мережу інтернет.

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/107-21/7908-НЗПРАП від 27.09.2021, надана на дослідження речовина є канабісом загальною масою 0,9801 грам, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

16.09.2021 ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, шляхом розміщення закладок на території м. Львова по вул. Золота, 10 у м. Львові, біля проводу заземлення під листям заховав згорток квадратної форми, обмотаний ізолентою зеленого кольору, всередині якого знаходився ZIP пакет із подрібненою висушеною речовиною рослинного походження, з метою збуту такого через мережу інтернет.

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/107-21/7908-НЗПРАП від 27.09.2021, надана на дослідження речовина є канабісом загальною масою 0,9745 грам, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

16.09.2021 ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, шляхом розміщення закладок на території м. Львова, проходячи неподалік басейну «СКА» по вул. Єрошенка у м. Львові, був виявлений працівниками СКП ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, та в ході особистого обшуку, у задній лівій кишені штанів останнього виявлено та вилучено згорток квадратної форми, обмотаний ізолентою зеленого кольору всередині якого знаходився ZIP пакет із подрібненою висушеною речовиною рослинного походження.

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/114-21/16482- НЗПРАП від 16.09.2021, містить тетрагідроканабіл і є канабісом, загальною масою 0,84 грам, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Крім цього, в ході невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено два ZIP пакети із подрібненою висушеною речовиною рослинного походження, які останній мав намір збути шляхом розміщення вказаних закладок через мережу інтернет, згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/107-21/7909-НЗПРАП від 27.09.2021, надана на дослідження речовина є канабісом загальною масою 2,4907 грам, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено та амфетамін масою 0,000248 грам, а також 1-феніл-2- піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP) становить 0,000064 грам.

На вирок суду прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати частково, в частині призначеного покарання, у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією майна. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування вказує, що не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість.

Звертає увагу, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому більш м`яке покарання ніж передбачене санкцією ч.2 ст.307 КК України, всупереч вимогам ст.69 КК України, не навів достатніх мотивів прийняття такого рішення, не зазначив, яким чином визнані судом у вироку обставини, що пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та перебувають в такому співвідношенні одна з одною, щоб можна було впевнено стверджувати про доцільність призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією даного злочину.

Крім того, судом помилково визнано таку пом`якшуючу обставину, як активне сприяння обвинуваченим розкриттю злочину. Зокрема, під активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин вчиненого злочину. Натомість, окрім визнавальних показів та відтворення обставин злочину, які на момент повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні злочину, органу досудового розслідування були і так відомі, такий нової інформації не надав, в тому числі не повідомив про джерела походження наркотичних речовин. В свою чергу ОСОБА_6 лиш додатково підтвердив ті обставини, які і так слідством були встановлені.

Суд не в повній мірі врахував обставини кримінального правопорушення, зокрема причини та умови, що спровокували вчинення ОСОБА_6 тяжкого злочину, а також дії обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення.

Наголошує, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин. Судом визнано той факт, що злочин вчинено внаслідок збігу складних особистих обставин (наявність боргових зобов`язань), в той же час судом, не перевірено твердження обвинуваченого про наявні у нього майнові зобов`язання (борги), а вказаний висновок судом зроблений лише зі слів обвинуваченого.

Апелянт підкреслює, що Крізгідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу від 16.12.2021, ОСОБА_6 одружений з ОСОБА_10 , однак судом не взято до уваги те, що шлюб між останніми укладено незадовго до винесення вироку, таким чином, щоб виправдати свої злочинні дії в очах суспільства та отримати позитивну суспільну думку в особі суду першої інстанції.

На думку прокурора слід врахувати, що ОСОБА_6 , через так звані «закладки» вчинив умисний продовжуваний злочин, на меті у останнього був збут особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Наголошує, що звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, судом взято до уваги ті ж обставини, що й при застосуванні до обвинуваченого положень ст.69 КК України.

Прокурор вважає, що підстав вважати можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання немає. Суд першої інстанції неналежно врахував всі обставини вчиненого протиправного діяння та характеристику особи винного. Зокрема, саме по собі прагнення обвинуваченого стати на шлях виправлення, формування ним міцних соціальних зв`язків та наявність соціальної перспективи не може слугувати обставино, яка свідчить про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки наявність такої обставини, як перспективність не перешкодила у вчиненні ним злочину. Ті обставини, на які, як на підставу звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, покликався суд першої інстанції, належало врахувати при визначенні розміру покарання, а не для застосування ст. 75 КК України.

На апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 подав заперечення.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечив доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід задоволити, а вирок змінити з наступних підстав.

Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Наведеним у вироку доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307 КК України.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив у вироку, що обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 - відсутні. Суд першої інстанції врахував, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідки та обставини вчинення, суспільну небезпеку, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, згідно наказу № 1 від 06.12.2021 року про прийом на роботу працевлаштований на посаду «Керівник структурного підрозділу - головний спеціаліст з продажу» з 07 грудня 2021 року у роботодавця - ФОП ОСОБА_11 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з призначенням йому заробітної плати у розмірі 6000 (шість тисяч) грн., згідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 від 16.12.2021 одружений з ОСОБА_12 , на обліку в психіатричному та психонаркологічному закладах МОЗ України не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем колишнього навчання, а також молодий вік обвинуваченого, що є підтвердженням істотного зниження суспільної небезпеки обвинуваченого та наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення. При цьому, суд у вироку вказав, що вважає, що з урахуванням зазначених обставин, у відповідності до вимог ст. 69 КК України, покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, однак нижче від найнижчої межі санкції статті за якою кваліфіковано злочин. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що виправлення і перевиховання ОСОБА_6 , враховуючи щире прагнення обвинуваченого стати на шлях виправлення, формування ним міцних соціальних зав`язків та наявність у нього соціальної перспективи, можливе без ізоляції від суспільства і його слід звільнити від відбування покарання, встановивши іспитовий термін з покладенням відповідних обов`язків.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується та вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості не заслуговують на увагу з огляду на таке.

При призначенні обвинуваченому міри покарання судом першої інстанції було враховано вимоги ст. 65 КК України, а саме ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, дані про його особу, наявність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008р.) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на принцип пропорційності, коли призначене особі покарання вважалося непропорційним втручанням держави у права людини (рішення у справі «Швидка проти України»).

Дотримання принципу пропорційності є дотриманням стандартів прав людини, передбачених ЄСПЛ у вирішенні питань покарання, та дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

З урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні основного покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а резолютивній - послатися на ч. 1 ст.69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винуватого, суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Суд першої інстанції дотримався вказаних вище вимог матеріального та процесуального закону, які дають підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 більш м`якого покарання, із застосуванням ст. 69 КК України.

Загально визнано, що щире каяття має бути добровільним, тобто базуватися на внутрішньому переконанні особи. Воно характерне тим, що засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 під час судового розгляду кримінального провадження визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його позиція з цих підстав була незмінна, надавав послідовні, взаємоузгодженні з іншими доказами показання, щире каяття обвинуваченого є дійсним, відвертим, підтверджується щирим жалем з приводу наслідків, які настали від його дій, та осудом своєї поведінки, а також його бажанням виправитись, водночас, слід зазначити, що обвинуваченим було вказано про всі зроблені ним закладки.

При цьому, на переконання колегії суддів, будь-яких негативних наслідків від вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 злочину не наступило, а також не було завдано прямої (дійсної) шкоди.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду з`ясовано, що обвинувачений вчинив злочин у зв`язку з необхідністю коштів на оплату житла, навчався за військовою спеціальністю, виявив бажання вступити до ЗСУ за контрактом, має бажання довести, що не є злочинцем і готовий стати на шлях виправлення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.

Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.

Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 12 червня 2009 року), рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Враховуючи позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та інші характеризуючі дані про особу обвинуваченого, апеляційний суд дійшов переконання, що останній на даний час не становить підвищеної суспільної небезпеки, а тому надалі досягнення мети його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за поведінкою впродовж іспитового строку, що передбачено законом.

Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із звільненням від відбування такого з випробуванням із встановленим іспитовим строком у 3 (три) роки буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Колегія суддів звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. А відповідно до ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

       Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307 КК України залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в трьохмісячний термін з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_14